Зміст
Введення
1.Рефлекторна теорія та її основні принципи
2.Рефлекс - поняття, його роль і значення в організмі
3.Рефлекторний принцип побудова нервової системи. Принцип зворотного зв'язку
Висновок
Література
Введення
Взаємодія людини здійсністю здійснюється за допомогою нервової системи.
У людини нервова системаскладається з трьох відділів: центральної, периферичної і вегетативної нервовихсистем. Нервова система функціонує як єдина і цілісна система.
Складна, саморегулюючадіяльність нервової системи людини здійснюється завдяки рефлекторнійприроді цієї діяльності.
У даній роботі будерозкрито поняття В«рефлексВ», його роль і значення в організмі.
1. Рефлекторна теорія іїї основні принципи
Положення рефлекторноїтеорії, розроблені І. М. Сеченовим. І. П. Павловим і розвинені Н. Е. Введенським.А. А. Ухтомським. В. М. Бехтерева, П. К. Анохіним та іншими фізіологами, єнауково-теоретичною основою радянської фізіології і психології. Ці положеннязнаходять своє творче розвиток в дослідженнях радянських фізіологів іпсихологів.
Рефлекторна теорія,визнає рефлекторну сутність діяльності нервової системи, грунтується натрьох головних принципах:
1) принципіматеріалістичного детермінізму;
2) принципіструктурності;
3) принципі аналізу і синтезу.
Принцип матеріалістичногодетермінізму означає, що кожен нервовий процес в головному мозкуобумовлюється (викликається) дією певних подразників.
Принцип структурності полягає в тому, щовідмінності функцій різних відділів нервової системи залежать від особливостей їхбудови, а зміна будови відділів нервової системи в процесі розвиткуобумовлюється зміною функцій. Так, у тварин, які не мають головногомозку, вища нервова діяльність відрізняється значно більшоюпримітивністю в порівнянні з вищої нервової діяльністю тварин, у якихє головний мозок. У людини в ході історичного розвитку головний мозокдосяг особливо складної будови і досконалості, що пов'язано з його трудовоїдіяльністю і суспільними умовами життя, які вимагають постійного мовногоспілкування.
Принцип аналізу та синтезу виражається в наступному.При надходженні в центральну нервову систему доцентрових імпульсів водних нейронах виникає збудження, в інших - гальмування, тобто відбувається фізіологічнийаналіз. Результатом є розрізнення конкретних предметів і явищдійсності і процесів, що відбуваються всередині організму.
Одночасно приутворенні умовного рефлексу встановлюється тимчасова нервова зв'язок (замикання)між двома вогнищами збудження, що фізіологічно виражає собою синтез.Умовний рефлекс є єдність аналізу і синтезу.
2. Рефлекс - поняття, йогороль і значення в організмі
рефлексії (від латинськогослота reflexus - відбитий) називають відповідні реакції організму на подразненнярецепторів. В рецепторах виникають нервові імпульси, які по відчуває(Доцентровим) нейронам надходять у центральну нервову систему. Там отриманаінформація обробляється Інтернейрони, після чого порушуютьсярухові (відцентрові) нейрони і нервові імпульси приводять в діювиконавчі органи - м'язи або залози. Інтернейрони називають нейрони, тіла івідростки яких, не виходять за межі центральної нервової системи. Шлях, поякому проходять нервові імпульси від рецептора до виконавчого органу, називаєтьсярефлекторної дугою.
Рефлекторні дії -це цілісні дії, спрямовані на задоволення певноїпотреби, в їжі, воді, безпеки та ін Вони сприяють виживанню особиниабо виду в цілому. Їх класифікують на харчові, вододобивающіе, оборонні,статеві, орієнтовні, гнездостроітельние та ін Є рефлекси,встановлюють певний порядок (ієрархію) в стаді або зграї, ітериторіальні, що визначають територію, захоплену тієї чи іншої особиною абозграєю.
Розрізняють рефлексипозитивні, коли подразник викликає певну діяльність, інегативні, гальмівні, при яких діяльність припиняється. До останніх, наприклад,відноситься пасивно-оборонний рефлекс у тварин, коли вони завмирають припояві хижака, незнайомому звуці.
Рефлекси граютьвиняткову роль у підтримці сталості внутрішнього середовища організму, йогогомеостазу. Так, наприклад, при підвищенні артеріального тиску відбуваєтьсярефлекторне уповільнення серцевої діяльності і розширення просвіту артерій,тому тиск знижується. При його сильному падінні виникають протилежнірефлекси, що підсилюють і учащающие скорочення серця і звужує просвіт артерій,в результаті тиск підвищується. Воно безперервно коливається навколо деякої постійноївеличини, яка називається фізіологічною константою. Ця величина обумовленагенетично.
Відомий радянськийфізіолог П. К. Анохін показав, що дії тварин і людини визначаються їхпотребами. Наприклад, недолік води в організмі спочатку заповнюється зарахунок внутрішніх резервів. Виникають рефлекси, що затримують втрату води внирках, посилюється всмоктування води з кишечника і т. д. Якщо це не призводить допотрібного результату, в центрах головного мозку, які регулюють надходження води,виникає збудження і з'являється відчуття спраги. Це збудження викликаєцілеспрямоване поведінка, пошук води. Завдяки прямим зв'язкам, нервовимімпульсам, що йдуть від мозку до виконавчих органів, забезпечуються необхіднідії (тварина знаходить і п'є воду), а завдяки зворотним зв'язкам, нервовимімпульсам, що йдуть у зворотному напрямку - від периферичних органів: ротовоїпорожнини і шлунка - до мозку, інформує останній про результати дії. Так,під час пиття збуджується центр водного насичення, і, коли спрагазадоволена, відповідний центр загальмовується. Так здійснюєтьсяконтролююча функція центральної нервової системи.
Великим досягненнямфізіології стало відкриття І. П. Павловим умовних рефлексів.
Безумовні рефлексиявляють собою природжені, успадковані організмом реакції на впливинавколишнього середовища. Безумовні рефлекси характеризуються постійністю і незалежать від навчання і спеціальних умов для їх виникнення. Наприклад, набольове роздратування організм відповідає захисною реакцією. Спостерігаєтьсявелике різноманіття безумовних рефлексів: оборонні, харчові, орієнтовні,статеві і т. д.
Реакції, що лежать в основібезумовних рефлексів у тварин, вироблялися тисячоліттями в ходіпристосування різних видів тварин до навколишнього середовища, в процесі боротьбиза існування. Поступово в умовах тривалої еволюціїбезумовно-рефлекторні реакції, необхідні для задоволення біологічнихпотреб і збереження життєдіяльності організму, закріплювалися іпередавалися у спадок, а ті з безумовно-рефлекторних реакцій, яківтрачали свою цінність для життя організму, втрачали свою доцільність,навпаки, зникали, не відновлюючись.
Під впливом постійногозміни навколишнього середовища знадобилися більш міцні і досконалі формиреагування тварин, що забезпечують пристосування організму до зміненихумов життя. У процесі індивідуального розвитку у високоорганізованихтварин утворюється особливий вид рефлексів, які І. П. Павлов назвавумовними.
Умовні рефлекси,набуті організмом при житті, забезпечують відповідну реакцію живогоорганізму на зміни в навколишньому середовищі і на цій основі урівноваженняорганізму з середовищем. На відміну від безумовних рефлексів, які зазвичай здійснюютьсянижчими відділами центральної нервової системи (спинним, довгастим мозком,підкірковими вузлами), умовні рефлекси у високоорганізованих тварин і улюдини здійснюються в основному вищим відділом центральної нервової системи(Корою великих півкуль головного мозку).
Спостереження явищаВ«Психічної секреціїВ» у собаки допомогло І. П. Павлову відкрити умовний рефлекс.Тварина, побачивши на відстані їжу посилено виділяло слину ще до подачі їжі.Цей факт витлумачувався по-різному. Сутність В«психічної секреціїВ» пояснивІ. П. Павлов. Він встановив, що, по-перше, для того щоб у собак...
