Реферат:
Розвиток Північної Африки в постколоніальний період
В Цього року виповнюється п'ятдесят років державної самостійності трьох північноафриканських арабських країн: Судану, Тунісу і Марокко, що стали незалежними в 1956 р. За п'ять років до цього, у 1951 р. незалежність знайшла Лівія. У 1952 р. справжньої політичної незалежності добився Єгипет (формально Єгипет став незалежною державою ще в 1922 р.).
В 1960 незалежність отримала Мавританія. А в 1962 р. після багаторічної збройної боротьби свою незалежність завоював народ Алжиру. Війна за незалежність тут почалася 1 листопада 1954 і закінчиться 5 липня 1962 Свої життя в цій війні віддали більше 1,5 млн. алжирців.
Таким чином, декада з початку 50 до початку 60-х років стала вихідним рубежем незалежного розвитку країн Північної Африки. До моменту досягнення державної самостійності ці арабські країни знаходилися на різних рівнях соціально-економічного розвитку. Пояснюється це багатьма причинами історичного, географічного та соціально-політичного характеру. Найважливіші серед них - ступінь розвитку капіталізму, наявність багатих розвіданих запасів природної сировини, географічна близькість до метрополій і до Європи взагалі, військово-стратегічне становище, існування колоній переселенців з метрополій і національних громад з інших європейських держав, вплив культур їх народів на процес історичного та соціально-економічного розвитку цих арабських країн.
В Внаслідок багатовікового і багатовекторного впливу цього комплексу і багатьох інших факторів різні арабські країни прийшли до незалежності, проте всі вони залишалися слабкими аграрними країнами. Тому основні відмінності, що були між ними, виражалися лише в ступені відсталості. Свідченням цьому можуть служити такі показники, як, наприклад, чисельність самодіяльного населення, зайнятого в сільському господарстві арабських країн Північної Африки, і структура їх експорту, зокрема, частка в ньому сільськогосподарської продукції (див. табл. 1, 2, 3).
Таблиця 1 Самодіяльне населення країн Північної Африки в 1950-і - 1960-і роки
Країна
Рік
Всього (тис. чол.)
У т.ч. в промисловості та будівництві, %
У т.ч. в промисловості, %
У т.ч. в сільському господарстві, %
Алжир
1958
2564,0
11,0
7,3
74,0
Єгипет
1960
7782,0
12,0
9,3
56,6
Лівія
1964
405,3
20,0
10,7
35,7
Марокко
1960
3254,4
11,0
9,4
56,3
Судан
1956
4915,0
...
10,1
86,0
Туніс
1956
867,5
12,0
5,6
62,0
Аналізуючи ці цифри, слід мати на увазі, що в різних арабських країнах у категорію самодіяльного населення включаються різні вікові групи. У Судані, наприклад, багато діти, особливо хлопчики, починають працювати дуже рано, ще до 15 років. У містах працюють більшість підлітків, не охоплених шкільним навчанням. А в селах і кочових племенах діти за традицією вже з 5 років допомагають дорослим пасти худобу. Тому діти у віці 5 і більше років включалися суданській статистикою протягом багатьох років у самодіяльне населення. При таких різних підходах до розкриття змісту одного і того ж поняття абсолютні показники по окремих північноафриканських країнах мало порівнянні між собою. Набагато більш показові зіставлення часткою самодіяльного населення, зайнятого в промисловості і сільському господарстві (див. табл. 2).
З наведених даних видно, що в 60-х роках в промисловості арабських країн Північної Африки було зайнято в середньому близько однієї десятої частини самодіяльного населення. (З урахуванням зайнятих в будівництві питома вага зайнятих в цих двох галузях підвищувався в ряді країн до однієї п'ятої). Це відповідало вкрай відсталому аграрному характером їх економіки. Винятком була лише Мавританія.
північноафриканський арабський геополітична капіталізм
Таблиця 2 Динаміка структури зайнятості в арабських країнах Північної Африки в 1960 р. (% По галузях)
Країна
У сільському господарстві
У промисловості і будівництві
У торгівлі, на транспорті, сфері обслуговування
Алжир
74,0
11,0
29,0
Єгипет
56,6
12,0
31,0
Лівія
35,7
20,0
44,0
Мавританія
91,0
3,0
6,0
Марокко
56,3
11,0
33,0
Судан
86,0
...
8,0
Туніс
62,0
12,0
26,0
При цьому слід враховувати, що в більшості країн Північної Африки промисловість в сучасному розумінні до початку 60-х рр.. практично була відсутня. Основна маса самодіяльного населення країн регіону була зайнята в сільському господарстві. Та ж частина самодіяльного населення, яка знаходила собі застосування в промисловості, не мала, як правило, достатніх знань, навичок і досвіду, щоб висуватися на інженерно-технічні посади. Тому їх займали зазвичай іноземні фахівці. На частку ж арабів припадав головним чином малокваліфіковану і низькооплачувана праця.
Для визначення рівня соціально-економічного розвитку тієї чи іншої країни важливе значення мають і такі показники, як частки промислової та сільськогосподарської продукції в її експорті. Уявлення про це дають дані табл. 3.
Таблиця 3 Структура експорту країн Північної Африки в пер...
