Зміст
Введення
1. Інвестиційна стратегія КНР
1.1 Правові основи регулювання інвестиційної діяльності в КНР
1.2 Інвестиційний клімат в КНР
1.3 Галузеве розміщення прямих іноземних інвестицій на території КНР
2. Співробітництво у сфері прямих іноземних інвестицій Китаю і Японії
2.1 Концептуальні основи та механізми реалізації співпраці в інвестиційній сфері Японії і КНР
2.2 Прямі іноземні інвестиції Японії в КНР
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Додатка
Введення
Актуальність теми. У процесах глобалізації світової економіки іноземні інвестиції відіграють не менш важливу роль, ніж міжнародна торгівля товарами та послугами. У сучасному світі практично не залишилося країн, не залучених до процеси міжнародного інвестиційного співробітництва. Стало аксіомою, що стійкий економічний розвиток неможливо без ефективної участі в світогосподарських процесах, в тому числі без активного залучення прямих іноземних інвестицій (ПІІ).
Світовий досвід доводить, що прямі іноземні інвестиції мають ряд переваг перед іншими формами розвитку економіки: по-перше, вони дають додаткове джерело капітальних вкладень у виробництво товарів і послуг, в ряді випадків здійснюваний у вигляді передачі прогресивних технологій, ноу-хау, новітніх методів управління, по-друге, не лягають тягарем на державний бюджет, на його зовнішній борг.
Прямі іноземні інвестиції зіграли важливу роль у становленні та розвитку інтернаціоналізованого сектора економіки азіатських країн. Заповнюючи дефіцит капіталу і технології, ПІІ позитивно впливали на зростання зайнятості та заробітної плати, мобілізацію місцевих джерел накопичення і збільшення експортних доходів. Приплив іноземних капіталовкладень можна вважати одним з показників відкритості економіки, а також індикатором її високої конкурентоспроможності. розподіл ПІІ по країнах свідчить і про сравнітелигой рентабельності інвестицій.
В останні роки ПІІ в економіку держав, що розвиваються постійно збільшувалися. На кінець 2005 року в країнах Азії було зосереджено 74% всіх накопичених прямих іноземних інвестицій, що надійшли в країни, що розвиваються держави [1].
Тенденція зростання ПІІ спостерігається і в Китаї. ПІІ служать для Китаю додатковим джерелом коштів, передових технологій, сучасного менеджменту, сприяють ринковим перетворенням, підвищенню конкурентоспроможності вітчизняної продукції. У Китаї вважається, що інвестиції, споживання, експорт - це В«трійкаВ», яка виводить китайську економіку на нові рубежі. Активізація припливу іноземного капіталу в країну - одне з основних завдань державної політики Китаю. Формування передумов для залучення іноземних інвестицій розглядається в якості одного з пріоритетних напрямів діяльності китайської держави.
XVI Всекитайський з'їзд КПК запропонував курс на подальше збільшення ПІІ в Китай і підвищення якості використання іноземних інвестицій. На XVIО™ Всекитайській з'їзді КПК було оголошено, що в Китаї не відмовляються від зовнішньоекономічної експансії і залучення іноземного капіталу. Але тепер акцент робиться на якісні характеристики - в тому числі на створення і просування на світовий ринок власних торгових марок, транснаціональних компаній, а також послуг [2].
Таким чином, перед Китаєм стоять такі завдання, як зростання обсягів ПІІ в китайську економіку і ефективності їх використання. У зв'язку з цим дослідження проблем прямих іноземних інвестицій в економіку Китаю є вельми актуальними.
Ступінь вивченості проблеми. Визначена на основі аналізу матеріалів періодичної преси, досліджень вчених у галузі інвестиційної діяльності Китаю, офіційних документів, законодавчих актів КНР, економічної та зовнішньоторговельної статистики КНР і Японії.
Роботи базується на: Закон КНР В«Про підприємствах з іноземним капіталомВ» від 12 квітня 1986 року [3], Закон Китаю В«Про спільних підприємствах з іноземним капіталомВ» від 1 липня 1979 року [4], Положення Китайської Народної республіки В«Про застосування Закону про підприємства з іноземним капіталом В»від 28 жовтня 1990 року [5], Закон КНР В«Про спільні акціонерних підприємствахВ» від 1 липня 1979 [6] та інші.
Основу для орієнтування автора в даній області заклали праці китайських, російських і західних економістів, присвячені питанням залучення та використання прямих іноземних інвестицій в КНР. Особливо корисними були роботи таких авторів, як Бажанов Є.П. [7], Балакін В.І. [8], Булатов А.С. [9], Камінь П.В. [10], Мілонов В.С. [11], Новосьолова Л.В. [12], Потапов М.А. [13], Саліцкій А.І. [14],
Селищев А.С. і Селищева Н.А. [15], Шахматов А.В. [16], Лю Чжаньлю [17], Дай Юе [18] та інших.
Корисна була робота Дейч Т.Д. В«Інтеграція Китаю в світову економіку: уроки для РосіїВ» [19] в якій автор розглядає політику залучення іноземного капіталу в КНР, створення спільних підприємств, а також роль у цьому процесі Вільних Економічних Зон.
Цікава монографія Міхєєва М.М В«Глобалізація економіки Китаю В»[20]. Монографія являє собою дослідження економіки Китаю. Розглядаються дві точки зору: згідно з однією зміцнюється Китай являє собою загрозу світової ринкової демократії, інша пророкує його швидкий крах. Аналізуються проблеми і протиріччя сучасного етапу економічного розвитку КНР, розглядаються перспективи фінансової, економічної та соціальної інтеграції Китаю в Азії.
У роботі «³дродження Азії: горизонти модернізації В»[21] особливу увагу автори приділили зрушень у структурі господарства азіатський країн, процесу концентрації капіталу, взаємозв'язку інвестицій та економічного зростання.
Наукова новизна роботи. Незважаючи на порівняно різноманіття літератури з окремих питань досліджуваної проблеми, комплексний аналіз відсутня. У зв'язку з цим, в роботі проведено комплексний аналіз політики Китаю в інвестиційній сфері, дано комплексне уявлення найбільш важливих відомостей про прямих іноземних інвестиціях в Китайську Народну Республіку.
Мета роботи - проаналізувати прямі іноземні інвестиції в економіку КНР на прикладі Японії. Виходячи з поставленої мети, автор ставить наступні завдання:
- вивчити правові основи регулювання іноземних інвестицій в КНР;
- провести аналіз інвестиційного клімату в КНР;
- проаналізувати галузеве і територіальне розміщення ПІІ в Китаї;
- виявити концептуальні засади та механізми реалізації співпраці в інвестиційній сфері;
- дослідити ПІІ з Японії в КНР.
Отже, об'єктом дослідження є прямі іноземні інвестиції в економіку Китаю, а предметом дослідження є прямі іноземні інвестиції Японії в економіку Китаю.
Теоретико-методологічною основою даної роботи є положення й висновки, поняття і визначення, що містяться в основоположних документах, міжнародних документах і актах, працях видних вітчизняних і зарубіжних вчених, політиків в області економічної науки, що спеціалізуються на висвітленні проблематики залучення прямих іноземних інвестицій в Китай, а також документи та матеріали, регулюють інвестиційну сферу в КНР і Японії.
Методи дослідження. При написанні даної роботи автор використовував такі методи, як збір інформації, системний аналіз, індуктивний і дедуктивний метод, історико-хронологічний метод, івент-аналіз, контент-аналіз.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період XX - початку XXI століття.
Практична значимість роботи. Визначається тим, що її положення і висновки можуть бути використані при подальшому вивченні динаміки і особливостей японо-китайської інвестиційної співпраці, факторів, впливають на його зміну. ​​
Матеріали даного дослідження можуть також використовуватися в навчальному процесі при розробці лекцій та семінарів з інвестиційній політиці Китаю, особливо у відношенні Японії, з питань двостор...
