Реферат:
Методи та форми терористичної діяльності радикальних ісламістських організацій
Методи та форми терористичної діяльності радикальних ісламістських організацій
ісламський радикалізація соціальний політичний
Відмінною рисою останніх десятиліть стало помітне посилення ісламського чинника в суспільно-політичному житті багатьох країн. Його вплив у тій чи іншій мірою відчуває нині практично весь мусульманський світ, воно відчувається в прилеглих до нього регіонах. Багато дослідників вважають, що центр нового протистояння зміститься з осі В«Схід-ЗахідВ» на вісь В«Північ-ПівденьВ», а в якості основного ворога Заходу будуть виступати релігійно-політичні рухи мусульманського світу. Відразу хотілося б застерегти, що сучасні ісламські рухи носять як помірний, так і радикальний характер. В останні роки відзначається сильний сплеск активності радикального ісламізму, який проголошує джихад - В«Священну війнуВ» на шляху віри із застосуванням сили найбільш дієвим засобом досягнення мети. Причини радикалізації ісламського руху укладені не в нібито іманентно властивою ісламу агресивності. Вони полягають у конкретні причини соціально-політичного та цивілізаційного властивості.
Головною відмінною рисою радикальних рухів є те, що насильство для них має цілеспрямоване релігійно-правове обгрунтування і є основним засобом в стратегії боротьби за владу. Найбільшим радикалізмом відрізнялася організація В«Аль-ДжихадВ», заснована Абд ас-Салямом Фараго в Єгипті в кінці 70-х років, яка особливо активно діяла в останній чверті минулого сторіччя і мала відношення до вбивства президента Анвара Садата. Слід зауважити, що А.Фараг як головний ідеолог організації довів до рішучої максими весь досвід радикального ісламізму 60-70-х років, який містився в теоріях Сеїд Кутб, Салиха Сіррійя, Шукрі Мустафи, і сформулював класичні основи радикального ісламізму суннітського толку. Ідеї вЂ‹вЂ‹А.Фарага в закамуфльованому або відкритому вигляді служать основою діяльності більшості радикальних угруповань і по сей день. А.Фараг орієнтував радикальний ісламський рух на створення ісламської держави в Єгипті шляхом напіввійськового державного перевороту. Головну роль у перевороті повинна була зіграти невелика група добре організованих ісламістів. Причому А.Фараг заперечував необхідність тривалого підготовчого періоду і виступав за негайну захоплення влади при першій же можливості. 6 жовтня 1981 організація спробувала провести переворот, було сплановано вбивство президента Єгипту Анвара Садата прямо під час військового параду. Але не дивлячись на це, заколот був незабаром пригнічений. Провал перевороту привів багатьох радикалів до переоцінки деяких принципів своєї тактики. З провалу були витягнуті наступні уроки. По-перше, ісламісти здатні проводити ефективні акції проти перших осіб у державі. По-друге, події жовтня 1981 р. стали переломним моментом в остаточному поділі ісламістського руху на помірне і радикальне течії. По-третє, вбивство А.Садата показало, що, незважаючи на всесилля служб безпеки, ісламісти можуть з успіхом проводити великі політичні акції.
Крім того, значно була змінена тактика і стратегія В«Аль-ДжихадуВ». Новий лідер організації колишній полковник військової розвідки АРЄ А.аз-Зумр переглянув колишню тактику організації. По-перше, він висунув тезу про В«перехідному етапіВ», згідно з яким В«Аль-ДжихадВ», зазнавши істотні втрати, повинен тимчасово припинити військову діяльність, посиливши пропаганду ісламістської ідеї та роботу з відтворення нової військової інфраструктури 1 . По-друге, він вважає, що будь-яка акція, тим більше переворот, повинні бути ретельно і масштабно підготовлені. Навчений досвідом 1981 р., А.аз-Зумр виступав проти поспішності і необдуманих дій. По-третє, прихильник ідеї раптового перевороту, новий лідер, проте, далекий від недооцінки ролі масових народних виступів 2 . По-четверте, в новій стратегії велике значення стало надаватися різним формам підпільної діяльності.
Після фактичного розгрому організації в 1981 р. підпільна структура В«Аль-ДжихадуВ» була навмисно децентралізована для того, щоб зміцнити її стратегічну гнучкість. Вона будується за принципом В«виноградного гронаВ» і складається з невеликих осередків, розкиданих по різних районах Єгипту. Кожна регіональний осередок організації має свого керівника, який вільний у прийнятті рішень організаційного і політичного плану. Щоб ефективніше дотримувати конспірацію і захистити себе від ударів спецслужб, діяльність пропагандистського апарату в організації відділена від військового крила. Активісти пропагандистського відділу не мають жодної інформації про членів воєнізованих осередків. Більше того, різні регіональні групи також не мають в своєму розпорядженні ніякої інформацією один про одного. Їм навіть дозволено діяти під будь-якими назвами 3 .
Однак нові зміни і свідоме зниження військової бойовитості викликали невдоволення частини активістів організації. Вони розцінили цей крок з боку А.аз-Зумра як відхід від принципів джихаду. Пішла серія розколів, в результаті чого з В«Аль-ДжихадуВ» виділена одна за іншою шість груп. В жорстку опозицію до А.аз-Зумру встав його колишній соратник Айман аз-Завахірі. З середини 80-х років, коли значна частина колишніх активістів В«Аль-ДжихадуВ» виявилася в Афганістані, в організації з'явилося зовнішнє керівництво, яке після внутрішньої боротьби очолив А.аз-Завахірі. З цього моменту поряд з єгипетської організацією в різних країнах стали виникати організації та групи, які прагнули діяти самостійно, втім, в основному дублюючи структуру материнської організації - Єгипетського В«Аль-ДжихадуВ». А.аз-Завахирі виступив проти тимчасової призупинення військової активності і прийняв рішення відколотися від В«історичних лідерів В». Він створив власне угруповання, по суті, заклавши нову стратегію і створивши структуру на базі колишніх тез старого В«Аль-ДжихадуВ». А.аз-Завахірі розширив рамки концепції В«ворог дальній і близькеВ». У своїй роботі В«Останнє заповіт В»(Аль-Васийя аль-Ахіра) він пише, щоВ« не слід вважати, що боротьба за створення ісламської держави є регіональною війною. Альянс хрестоносців і сіоністів, очолюваний США, не дозволить мусульманським силам прийти до влади в якійсь із мусульманських країн. Треба готуватися до того, що ця боротьба не обмежиться рамками одного регіону, вона буде вестися як проти внутрішнього ворога - віровідступників, так і проти зовнішнього - хрестоносців і сіоністів В». На думку А.аз-Завахірі, В«неприпустимо відкладати боротьбу із зовнішнім ворогом В», тому що післяВ« розгрому зовнішніх ворогів В»буде легше здобути перемогу на В«внутрішньому фронтіВ».
Він вважає, що джихад необхідно вести відразу проти двох ворогів. І перш за все проти В«далекогоВ» ворога - США і Ізраїлю.
Основну стратегію своєї організації А.аз-Завахірі виклав у кількох тезах такого змісту:
1) необхідно створювати невеликі групи, які зможуть наводити на В«ворогів ісламуВ» (перш за все американців і євреїв) В«великий страхВ». Такі групи повинні проводити акції, від яких В«ворог повинен нести величезні втрати В». Саме така тактика і є той самий В«Єдина мова, яку розуміє ЗахідВ»;
2) ісламісти повинні використовувати як найбільш ефективне тактичну зброю В«готовність моджахедів до самопожертви В». Акції самогубства - В«найбільш зручний засіб для звершення відплати над ворогом В», яке виключаєВ« великі втрати з боку наших бійців В»;
3) кожен регіон чи країна вимагають вироблення адекватної стратегії. Необхідно прораховувати вибір відповідних умов і виду зброї для ведення боротьби;
4) боротьба не може сьогодні обмежуватися рамками лише одного регіону, інакше така стратегія буде вкрай неефективною 4 .
Слід зазначити, що подібна ідея, по суті, переглядала концепцію істори...
