Реферат на тему:
В«Ідеологічні і політичні установки палестинського руху "Ісламський джихад" В»
Релігійний фактор спочатку був присутній в арабо-ізраїльському конфлікті. Тим не менш, Палестинський рух опору (ПДС), представлене ФАТХ і іншими організаціями, що ввійшли в ООП, виникло і розвивалося в основному як світська рух. В його ідеології і символіці релігійні елементи аж до початку 80-х років здійснювалися вельми слабо. Пояснюється це багатьма обставинами, які вимагають окремого розгляду. Відзначимо лише те, що релігійні рухи та організації (як християнські, так і ісламські) серед палестинського населення після створення Держави Ізраїль виявилися за різними причин поза загального потоку палестинського руху опору.
Ситуація починає змінюватися на початку 80-х років, коли на окупованих територіях Західного берега р.. Йордан і сектора Газа виникають ісламські рухи, проголосили В«священну війнуВ» (джихад) в якості єдиної форми боротьби з Ізраїлем. Найбільш відомими серед них є рух В«Ісламський джихадВ» (Харакат аль-джихад аль-ісламі) і Рух ісламського опору - ХАМАС (абревіатура з перших букв арабської назви організації - Харакат аль-мукавама аль-ісламійя), кожне з яких претендує на те, що саме воно було натхненником і організатором першої інтифади (1987-1991 рр..) на окупованих територіях. Крім того, вони виявилися найбільш активними противниками участі ООП в Мадридському мирному процесі та всіх палестино-ізраїльських угод. В Нині ці організації відіграють важливу роль в політичному житті на територіях, що знаходяться під юрисдикцією Палестинської національної адміністрації (ПНА).
Поява цих рухів (а також ліванських шиїтів організацій В«ХізбаллаВ» і В«АмальВ») поряд з активізацією радикальних єврейських релігійних рухів в Ізраїлі та все більшим втручанням в арабо-ізраїльський конфлікт певних релігійних кіл (вірніше, політичних кіл, пройнятих певними релігійними ідеями) на Заході внесла якісно нове забарвлення в даний конфлікт, прагнучи перевести його в релігійне русло з усіма витікаючими з цього обставини наслідками. У пропонованій статті ми обмежимося характеристикою різних аспектів руху В«Ісламський джихадВ», спираючись на деякі документи цієї організації, а також на вельми мізерну інформацію про ній, що міститься в ряді публікацій на арабською мовою і у висловлюваннях представників руху.
В публікаціях самого руху В«Ісламський джихадВ» його виникнення відносять до початку 80-х років. При цьому зазвичай виділяється три етапи:
1. Формування ідеології та вироблення організаційних принципів (1980-1983).
2. Збройна боротьба проти окупантів (1984 - жовтень 1987).
3. Перша інтифада (1987-1990) [1].
Назва В«Ісламський джихадВ» стало регулярно вживатися в публікаціях руху після однією з перших бойових операцій проти ізраїльтян. До цього воно виступало під різними назвами: В«Ісламський опір на окупованій БатьківщиніВ» (Аль-Борошно-Вама аль-ісламійя фі аль-Ватан аль-мухталль), В«Ісламський рух на окупованій Батьківщині В»(Аль-характе аль-ісламійя фі аль-Ватан аль-мухталль) та ін З 1982 р. в Лондоні під дахом так званого В«Ісламського центру досліджень і публікацій В»став виходити журналВ« Ісламський авангард В»(Ат-Таліа аль-ісламійя), на сторінках якого викладалися ідеї нового руху. Тому й сам рух якийсь час було відомо під цією назвою. Пізніше вже на окупованих територіях, насамперед у секторі Газа В«Ісламський джихадВ» організував випуск газет В«Аль-МуджахідВ» і В«Аль-іслам ва філастинВ», журналу В«Аль-УммаВ», а також безлічі брошур, в яких роз'яснювалися позиція і цілі руху.
В«Ісламський джихад В»відразу ж дистанціювався від інших палестинських рухів і організацій, в тому числі і від місцевих В«Братів-мусульманВ», з якими у нього з самого початку склалися відносини суперництва. Перший генеральний секретар В«Ісламського джихаду В»Фатхі Ібрахім Абд аль-Азіз Аш-Шакакі підкреслював, що його організація не є продовженням або відгалуженням якого іншого руху. Це не збори десяти чи двадцяти представників середнього класу, які створили елітарну партію, це і не Народний фронт, що відбрунькувалися від Руху арабських націоналістів (ДАН), і не організація ФАТХ, що вийшла з надр Асоціації В«Брати-мусульманиВ» (АБМ) і увібрала в себе залишки націоналістичних партій. Члени нашого руху не складалися в АБМ, однак досвід сучасних ісламських рухів був одним з найважливіших факторів його створення [2].
На Насправді ряди членів цього руху формувалися складними шляхами. У керівництво В«Ісламського джихадуВ» при його виникненні увійшли палестинці, які навчалися одночасно з Фатхі Аш-Шакакі в Єгипті в другій половині 70-х років: Рамадан Абдаллах шалле, Ахмад Садик, Ібрахім Муаммар, Нафіз Аззам, Рамадан Абдаллах аш-Шамі, Мухаммад аль-Гінді, Джаміль Альян, Тайсір аль-Гута і Ахмад Шакір. Пізніше до них приєдналися шейх Абд аль-Азіз Ода і шейх Місбах ас-Суварі. Багато хто з них в тій чи іншій мірі були пов'язані з АБМ.
Звертає на себе увагу та обставина, що переважна більшість перерахованих діячів - люди, що мають світську освіту, причому, як правило, досить високого рівня. Так, сам аш-Шакакі закінчив математичний факультет університету в Бір-Зейте і навіть працював деякий час учителем математики в однієї зі шкіл Єрусалиму, потім закінчив медичний факультет університету в Заказік (Єгипет) і працював лікарем спочатку в Єрусалимі, а потім в Газі. Рамадан Абдаллах шалле, що став генеральним секретарем В«Ісламського джихадуВ» після вбивства Фатхі аш-Шакакі в 1995 р., закінчив економічний факультет університету в м. Заказік. Після повернення в сектор Газа працював викладачем на економічному факультеті місцевого Ісламського університету. В 1986 виїхав до Лондона, де отримав ступінь доктора економіки в 1990 р. У Протягом декількох років керував Центром ісламських та міжнародних досліджень у США (штат Флорида), викладав в місцевому університеті і був головним редактором журналу В«Політичні читанняВ», що виходив на арабській мові.
Серед рядових членів В«Ісламського джихадуВ», як запевняють його лідери, чимало селян, робітників і представників інших верств населення. Можливо, це і так. Однак безсумнівним є той факт, що більшість учасників цього руху - нащадки палестинців, вигнаних ізраїльтянами зі своїх рідних місць в 1948 і 1967 роках і осіли в таборах біженців на Західному березі р.. Йордан і в секторі Газу.
Костяк перших бойових осередків руху В«Ісламський джихадВ» сформувався з учасників різних палестинських організацій, що пройшли через ізраїльські в'язниці. В Зокрема, в ньому опинилися бійці так званих В«Народних сил звільненняВ», розгромлених ізраїльськими силами безпеки в кінці 60-х років, представники ФАТХ і лівих організацій, а також якесь число колишніх членів Асоціації В«Брати-мусульманиВ».
Вийшовши на свободу в результаті операції з обміну полоненими в 1985 р. між ізраїльськими властями і В«Народним фронтом визволення Палестини (Загальне керівництво)В», в результаті якої ізраїльтяни випустили на свободу 1200 палестинців, члени В«Ісламського джихадуВ» включилися в боротьбу проти ізраїльтян.
В«Ісламський джихад В»широко використовував мечеті для здійснення пропагандистської роботи. Хатиб закликали моляться до виступів проти окупантів. П'ятничні проповіді, а також проповіді під час двох ісламських свят, на які збиралися тисячі віруючих, виливалися в політичні демонстрації, супроводжувалися зіткненнями з ізраїльськими військовими підрозділами.
Першої операцією бойовиків В«Ісламського джихадуВ» було вбивство учня юдейської школи в Халіль в серпні 1983 р. Відразу після цього ізраїльські власті помістили під домашній арешт лідерів руху Фатхі аш-Шакакі, Мухаммада Джувда, Рамадану Шаллаха і Абд аль-Азіза Оду. Пізніше аш-Шакакі був арештований і поміщений у в'язницю. Одночасно з ним у в'язницях опинилися і 25 членів організації. 18 травня 1987 з ізраїльської в'...
