Реферат: Соціально-економічний і політичний розвиток Іраку під час правління Саддама Хусейна
Історично стан економіки Іраку останніх десятиліть умовно можна розділити на три основних періоди - до ірано-іракської війни, після її початку в 1980 р. (закінчився в 1988 р.) і період, початок якому поклав кувейтський криза, що завершився падінням режиму Саддама Хусейна.
До початку ірано-іракської війни економіка країни розвивалася під впливом наступної суми факторів. Ірак розташовував значними природними і людськими ресурсами, використання яких могло перетворити його протягом життя одного покоління в одну з найбільш розвинених і процвітаючих країн близькосхідного регіону. За обсягом розвіданих запасів нафти і газу Ірак займав (і продовжує займати на даний час) друге місце в регіоні після Саудівської Аравії (за деякими оцінками, іракські запаси навіть вище саудівських), володіючи приблизно 100 млрд. барелей нафти, що відповідає 14,2% всіх запасів Близького Сходу та Північної Африки або 10% світових запасів. Для порівняння: Саудівська Аравія має у своєму розпорядженні 261 млрд. барелів або 37,2% запасів регіону, Кувейт - відповідно 96,5 млрд. або 13,7%, Іран - 89,3 млрд. або 12,6%. Країна також забезпечена значними агрокліматичними ресурсами, значним масивом родючих земель (з яких обробляється тільки 3,2-3,7 млн. га, або приблизно третина сільськогосподарських угідь, придатних для використання під ріллю). Велика частина оброблюваних сільськогосподарських земель - поливні (зрошувані), причому Ірак має в своєму розпорядженні водними ресурсами, необхідними для подвоєння оброблюваних площ. Значним потенціал трудових ресурсів. В Іраку населення за чисельністю в 1987 р. становило 16,3 млн., у 1997 р. - понад 22 млн. чоловік, до 2003 р. - близько 25 млн. У країні досить високий відсоток кваліфікованої робочої сили, на підготовку якої в останні десятиліття виділялися великі фінансові та матеріальні ресурси. В Іраку є значні, багато в чому унікальні, можливості та передумови для розвитку міжнародного туризму - світового значення пам'ятки стародавніх цивілізацій, сприятливі кліматичні умови, значна різноманітність природних зон - природної основи для відпочинку і лікування, багата флора і фауна, багато представників яких - унікальні і зустрічаються тільки в Іраку. Сприятливо і географічне розташування країни, особливо в світлі динамічно розгортаються процесів глобалізації світової економіки: Ірак знаходиться на стику перетину міжнародних торгових і транспортних шляхів і комунікацій. В цілому, економічний потенціал країни, визначуваний, насамперед, природними умовами, географічним положенням та історико-культурною спадщиною, слід визначити як значний, а по ряду позицій, як унікальний, має світовий вимір. Але іракського економічного чуда, для якого з'явилися вагомі передумови внаслідок В«революції цінВ» на нафта 1973-74 рр.., не відбулося.
Після буму середини-другої половини 70-х років XX ст. протягом 80-90-х років економіка Іраку зазнала глибокі зміни, викликані головним чином тривалою війною з Іраном (1980-1988 гг.) і агресією проти Кувейту, за якою послідували нищівної поразку від сил коаліції і жорсткі міжнародні санкції. Особливо слід відзначити величезної шкоди економіці країни, який був нанесений на початку 1991 р. в результаті бойових дій та бомбардувань, що зруйнували багато господарські об'єкти. Значна частина системи постачання питною водою також була виведена з ладу, в тому числі на півдні країни. Руйнування, в основному опосередковано, торкнулися багато об'єкти соціального призначення і були частково пов'язані з припиненням електро-та водопостачання.
Вкрай негативно позначилися на господарського життя внутрішні конфлікти: періодично спалахували з новою силою на протязі 80-90-х років бойові дії в Курдистані, а також що тривали впродовж 90-х років сутички між урядовими військами і опозиційно налаштованими силами в південних провінціях країни, у тому числі тих, які знайшли притулок в районах проживання В«озернихВ» арабів.
Важким тягарем для національної економіки стали її сверхмілітарізація і сверхетатізація. З галузей цивільної економіки на непродуктивні цілі у військову індустрію була відвернута значна частка робочої сили - понад 13% в 1980 р., військові витрати зросли за період з 1975 по 1980 р. (рік початку ірано-іракської війни) з 3,1 млрд. до 20 млрд. дол (39% ВВП країни). Низька віддача від реалізації приватизаційних програм, гіперінфляція і багаторазове знецінення національної валюти - динара (курс динара на В«чорномуВ» ринку за 90-ті роки впав з USD 1 = ID 0.31 до USD 1 = 1600 ID в кінці 1998 р.), втеча капіталів за кордон також вкрай негативно позначилися на всьому подальшому розвитку національної економіки.
Глибока криза, що вразила іракську економіку в 90-ті роки, поглибився в результаті розростання В«чорного ринкуВ» і прийняв широкі масштаби хабарництва. В умовах сверхетатізаціі і мілітаризації господарського життя, тривалого правління авторитарного режиму в країні розцвітали корупція і протекціонізм, роз'їдає економіку і суспільство, блокували процес формування і без того слабкого національного підприємництва.
Економічні труднощі посилив безпрецедентне зростання зовнішньої заборгованості: маючи в передвоєнний період значні резерви вільноконвертованої валюти в розмірі 37 млрд. дол (1980 р.), Ірак до кінця 90-х років перетворився на найбільшого світового боржника, зобов'язання якого, за деякими оцінками, складають не менше 120 млрд. дол Є й інші оцінки, згідно з якими, в цілому, зовнішні зобов'язання країни до кінця 90-х років досягли 340 млрд. дол., з яких - 220 млрд. - репарації, 40 млрд. - борг країнам Перської затоки і 80 млрд. - борги іншим позичальникам, включаючи Росію і країни Європи. З урахуванням накопичених відсотків по зовнішнім боргом і репараціях, ця сума може бути істотно вище.
В результаті, іракська економіка вже в початку поточного десятиліття, за оцінками деяких міжнародних експертів, виявилася відкинутої до доіндустріальному станом. За даними Арабської корпорації інвестиційних гарантій, до 1995 р. збиток економіці Іраку під час ірано-іракської війни склав близько 150 млрд. дол, під час кувейтського кризи він зріс до 200 млрд. Значна частина виробничих потужностей в нафтової промисловості, об'єктів інфраструктури, енергетики та інших базових галузей виявилася зруйнованою. Зокрема, за оцінкою міжнародних експертів, приблизно 50% іракських нафтових свердловин потребували в другій половині 90-х років в ремонті (при цьому слід зазначити, що їх швидке відновлення цілком можливо - вже через рік після скасування ембарго, зазначали експерти, можливо досягнення колишнього обсягу експорту в 3 млн. бар. в день, причому протягом 5 років реально подвоєння експорту - до 6 млн. бар. в день, хоча на це необхідно буде затратити близько 30 млрд. дол, а в 1999 - початку 2000 р. денна видобуток нафти в країні складала приблизно 2 млн. барр. - І передбачалося до середини 2000 довести її до 3 млн., а до вересня - до 3,4 млн.). На початку 2001 р., за оцінками, вона реально склала 2,6 млн. бар. в день. Різкий спад в 90-ті роки в свою чергу, негативно позначився на діяльності практично всіх інших галузей іракської економіки, включаючи сільське господарство. Майже повне припинення експорту нафти в результаті введення санкцій ООН, яке давало Іраку до 98% всіх надходжень іноземної валюти, підірвало фінансову основу економіки країни. Викликаний цим фінансово-економічна криза посилився в Внаслідок вичерпання валютних резервів і безпрецедентного зростання зовнішньої заборгованості, припинення припливу іноземних інвестицій. Про глибину економічного спаду свідчить різке скорочення обсягу валового внутрішнього продукту країни в 1995 р. до 14,2 млрд. дол проти 48,3 млрд. в 1989 р. До початку XXI в. в економічному становищі в умовах збереження міжнародних санкцій принципових змін не відбулося.
Глибока еконо...
