ВСТУП
Інтерес до Японії в усьому світі величезний. Вражаючі досягнення Країни висхідного сонця, особливо в економіці, загальновідомі і привертають до себе пильну увагу, викликають змішані почуття: від здивування і захоплення до заздрості і побоювання. Дійсно, як це вдалося Японії, потерпілої жорстоке поразка у війні, що зазнала величезний матеріальний і моральний збиток, практично протягом життя одного покоління не тільки піднятися з руїн і розрухи, а й перетворитися на першокласну економічну державу, лідируючу в багатьох областях промисловості і торгівлі, науки і техніки?
Метою роботи є опис стану економіки Японії під другій половині 20 століття.
Основними завданнями даної роботи є виявлення об'єктивних причин японського економічного дива, переваг і недоліків японської моделі економічного розвитку, що лежить в основі гігантських зрушень в її різних сферах - у промисловості, в сільському господарстві, транспорті, кредитно- фінансовій системі, торгівлі і т.п.
В основу покладені джерела таких авторів, як В.В. Алексєєв, Бок Зи Коу, Н.Л. Дружинін, В.М. Єрьомін, А.Е.Жуков, І.П. Лебедєв, Осаму Наріаі і ін, а також Інтернет-ресурси.
ЗМІСТ
Введення
1 Внутрішньополітичне положення післявоєнної Японії
2 Період високих темпів економічного зростання (1960-1971)
3 Слабкості японської економіки
4 Результати В«Японського економічного диваВ»
Висновок
Список використаних джерел
1 Внутрішньополітична ПОЛОЖЕННЯ повоєнній Японії
На рубежі XIX і XX ст. Японія вступила в стадію монополістичного капіталізму, прискореними темпами йшов процес перетворення її в імперіалістичну державу. Посилена мілітаризація країни і збереження в різних сферах життя і в суспільних відносинах ряду феодальних пережитків додали японському імперіалізму військово-феодальний характер. Все це поглиблювалося пануванням політичної реакції, подчинивших своїм агресивним цілям народне господарство країни, а також нещадною експлуатацією безправних трудящих мас монополістичними концернами - В«дзайбацуВ», зрощеними з військово-бюрократичної правлячою верхівкою. У 1940 році Японія уклала військовий союз з гітлерівською Німеччиною і фашисткою Італією, спрямований проти СРСР, а також проти США й Англії, в 1941 р. вступила в другу світову війну.
Військова економіка Японії була позбавлена ​​поставок сировини із закордону, що, в свою чергу зробило неможливим продовження промислового виробництва. Часті напади з повітря були спустошливі для житлового фонду і засобів виробництва країни, і до кінця війни економіка несподівано позбулася попиту з боку свого найбільшого споживача - військової промисловості.
За даними огляду, проведеного Радою з Економічної стабілізації в 1948 році, під час повітряних нальотів і інших лих, пов'язаних з війною (сюди не входить військову перевагу, зброю, військові літаки і суду), було втрачено майно на 49,6 мільярдів ієн, в Відповідно до післявоєнними цінами. Повний збиток був нанесений на 1300000000000 ієн, якщо взяти до уваги офіційні розцінки кінця 1947 року. Збиток прирівнюється до 20% внутрішнього фонду Японії довоєнного періоду. Вдобавок був нанесений такий непрямий збиток, як амортизація майна, пов'язаний з відстроченими ремонтними роботами через війни, втрати будов та інших засобів через вимушену передислокацію та пошуку устаткування, яке належало різним галузям промисловості в мирний час, видалення репараційних засобів і втрата майна за кордоном. У 1935 році, національний дохід Японії становив 14500000000 ієн, з яких близько 2,2 мільярдів єн вкладалися в формування капіталу. У відношенні цін наприкінці війни він дійшов до 6500000000 ієн. Вищезазначена пряма втрата майна була настільки колосальною, що навіть при економічних умовах, що склалися у 1935 році. Їх відшкодування зайняло не менше 10 років. Більш того, якщо чисельність населення на 15% перевершувала рівень 1935 року, то реальний національний дохід був на 40% нижче. Тому, за оцінками положення, повинно було пройти ціле десятиліття тільки для того. Щоб повернутися до економічного рівню 1935 року.
Промислове виробництво знизилося до рівня 1926-27 року. Тільки виробництво електроенергії, газу та вугілля не впало нижче рівня, необхідного для підтримки мінімального прожиткового рівня [6, с.30].
У першій половині 50-х років ніхто в Японії не подумував про швидкі темпах економічного зростання, перші ознаки яких з'явилися лише в середині десятиліття. Завдання були прозаїчніше: нагодувати країну. Забезпечити основні життєві потреби суспільства. У таких умовах японська правляча еліта продемонструвала тверезе розуміння характеру взаємозв'язку економічних та політичних проблем, що стояли перед країною.
Саме в цей період формується система стратегічних пріоритетів, що одержали назву В«доктрина ЙосідаВ» - концепція зосередження національних ресурсів на вирішенні, в першу чергу, економічних завдань при забезпеченні внутрішньої стабільності оборони від зовнішньої загрози за рахунок тісної союзу з США.
На перший погляд, цей союз був нав'язаний Японії результатом Другої світової війни. Програвший повинен був слідувати в руслі переможця, нерідко підкоряючись диктатору. Однак потрібно віддати належне японської правлячої еліті-вона зробила, в цілому, правильні висновки з уроків минулого. Перемога американців в війні була сприйнята як доказ ефективності їх моделі суспільного пристрої, здатності забезпечити більш високий рівень економічного і технічного розвитку.
Політика орієнтації США у вирішальний момент була наслідком осмисленого раціонального вибору. Ті, хто визначав стратегію країни, розуміли, що опора на США, найбільш багату і розвинену країну, може дати Японії переваги в ліквідації наслідків війни [5, с. 552].
До 1952 - 1953 гг.в основному завершилося відновлення економіки Японії. Вона знову стала середньорозвинених індустріально-аграрною країною. Разом з тим технічна база японської індустрії була відсталою, 70% верстатного парку мало вік понад 10 років. Важливим джерелом фінансування економіки ще залишалася американська допомога. Слабким місцем у національній економіці поки залишалася зовнішня торгівля.
2 період високих темпів економічного
ЗРОСТАННЯ (1960-1971)
Період високих темпів зростання займає особливе місце в економічному розвитку Японії. Успіхи, досягнуті нею в ті роки, були настільки вражаючі, що світ заговорив про японське В«економічне дивоВ». За 15 років-з 1958 по 1973 рр.-валовий національний продукт Японії збільшився в 6,5 разу, а обсяг промислового виробництва - більш ніж у 10 разів. Обійшовши Францію, Італію, Канаду, Великобританію і ФРН, вже в кінці 60-х років Японія зайняла друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 70-х років - і за обсягом валового національного продукту. Темпи зростання японської економіки в той період були найвищими серед розвинених капіталістичних країн і становили близько 11% на рік [5, С.579].
Економічні успіхи Японії були пов'язані головним чином з бурхливим розвитком обробної промисловості, обумовленим, насамперед, величезними інвестиціями в розширення та оновлення основного капіталу. У період високих темпів зростання на цілі нагромадження витрачалося в середньому близько 30% ВВП країни, а з цих коштів близько 2/3 прямувало на розвиток промисловості.
Із завершенням в 1957 р. відновних процесів в промисловості стало очевидно, що подальший її розвиток неможливий без проведення докорінної технічної реконструкції. З другої половини 50-х років в Японії почався інтенсивний процес оновлення основного капіталу в старих галузях (чорної металургії, нафтопереробці, електромашинобудуванні, судноб...
