Зміст
Введення
1. Міжнародна система валютних відносин та її елементи
1.1 Валютна система і її елементи
2. Етапи розвитку світової валютної системи
3. Європейська валютна система
Висновок
Список використаних джерел
ВСТУП
Міжнародні валютні відносини - економічні відносини, що складаються при функціонуванні валюти в світогосподарських зв'язках і обслуговуючі обмін результатами діяльності суб'єктів світового господарства; одна з найбільш динамічно розвиваються форм міжнародних економічних відносин. Грошові одиниці країн стають валютою, коли використовуються в міжнародних економічних відносинах. Валюта - грошова одиниця країни, використовувана у зовнішньоекономічних зв'язках і міжнародних розрахунках, а також міжнародні (регіональні) рахункові валютні одиниці.
Валютна система - сукупність економічних відносин, пов'язаних з функціонуванням валюти, і форм їх організації.
У залежності від ступеня свободи обміну національної валюти на іноземну різняться вільно конвертовані (вільно використовувані), частково конвертовані і неконвертовані (замкнуті) валюти.
Валютний курс - ціна грошової одиниці даної країни (Національної валюти), виражена в грошових одиницях іншої країни, тому чи іншому наборі валют або в міжнародних (регіональних) рахункових валютних одиницях.
Валютний курс відчуває на собі вплив численних факторів. Формування стійких економічних відносин з приводу купівлі-продажу валюти та їх правове оформлення утворюють валютні системи (національні, регіональні та світову).
1. МІЖНАРОДНА СИСТЕМА ВАЛЮТНИХ ВІДНОСИН ТА ЇЇ ЕЛЕМЕНТИ
1.1 Валютна система та її елементи
Сучасні міжнародні економічні зв'язки суб'єктів, що належать до різним державам (товарний обмін, вивіз капіталу, інвестування, надання позик, науково-технічний обмін, туризм та ін), неможливі без налагодження валютних відносин.
Їх окремі елементи з'явилися ще в Стародавній Греції і Римі у вигляді вексельного і меняльноїсправи, з якого в епоху феодалізму і становлення капіталізму стала розвиватися система міжнародних банківських розрахунків.
Сьогодні міжнародні валютні відносини утворюють певну систему, яка являє собою сукупність грошово-кредитних зв'язків між країнами, способів їх організації та регулювання, що склалася на основі інтернаціоналізації господарського життя, розвитку світового ринку, закріплену національним законодавством або міжнародними угодами.
Елементами такої системи є:
1) національні валютні системи, які виникли історично першими і є частиною грошових систем відповідних країн, але виходять за національні кордони; вони тісно пов'язані з фінансово-кредитними системами, забезпечують здійснення міжнародного обігу, формують і використовують валютні ресурси;
2) регіональні і світова валютні системи (склалися в середині XIX в.), відповідні структурі світового та регіонального господарства та обслуговуючі взаємодія національних економік.
Особливості національної валютної системи визначаються умовами та ступенем розвитку національної економіки, її місцем у світі, а також характером її зовнішньоекономічних зв'язків. Елементами цієї системи є:
в– національна валютна одиниця;
в– офіційні золотовалютні резерви, їх обсяг і структура;
в– валютний курс і механізм його формування;
в– умови конвертованості національної валюти;
в– валютні обмеження, основні форми і принципи їх застосування;
в– режим і способи використання валютних інструментів при міжнародних розрахунках;
в– національні установи, регулюючі валютні відносини;
в– умови функціонування національного золотовалютного ринку.
Основою валютної системи Російської Федерації є російський рубль, введений в обіг з 1993 р. замість рубля СРСР. Тим самим було здійснено відокремлення національної грошової та валютної системи країни від систем інших республік колишнього СРСР, в основі яких якийсь час залишалися радянські рублі.
Світова валютна система - це форма організації міжнародних валютних відносин, юридично закріплюється міждержавними угодами. Вона являє собою сукупність міжнародних організацій, правових та економічних механізмів, за допомогою яких:
в– здійснюється міжнародний платіжно-розрахунковий оборот у рамках світового господарства з зовнішньоторговельним і іншим операціям;
в– встановлюються валютні курси;
в– регулюються міжнародні валютні відносини, що дозволяє послабити їх стихійність;
в– формуються необхідні валютні резерви для фінансування дефіцитів платіжних балансів і долається їх нерівновагу.
Основними елементами міжнародній (регіональній) валютної системи є:
в– національні або колективні валютні одиниці;
в– міжнародні ліквідні активи (валютні кошти та золоті резерви);
в– механізм встановлення валютних паритетів і курсів;
в– режим обміну валют, включаючи валютні курси, валютні паритети, умови конвертованості, валютні обмеження;
в– форми міжнародних розрахунків, механізм забезпечення валютно-платіжними засобами міжнародного обороту і мережа міжнародних і національних банківських установ, здійснюють міжнародні розрахункові і кредитні операції;
в– міжнародні валютні ринки і ринки золота;
в– міждержавні валютно-кредитні організації та комплекс міжнародно-договірних і державно-правових норм, що регулюють валютні відносини.
Через платіжні баланси, валютні курси, кредитні та розрахункові операції міжнародні валютні відносини надають вплив на напрямки, темпи і пропорції економічного розвитку окремих країн, зв'язки між ними, стан світової економіки в цілому. В Внаслідок забезпечуються необхідні умови для відтворення капіталу в рамках світового господарства.
Об'єктом міжнародних валютних відносин є валюта (currency), тобто гроші даної країни та інших держав; кредитні та платіжні засоби, виражені в іноземних грошових одиницях і використовуються в міжнародних розрахунках, а також міжнародні грошові розрахункові одиниці та платіжні засоби.
З погляду режиму та сфери застосування виділяються:
1) замкнута, або неконвертована (конвертованість - межі, в яких одна національна валюта або міжнародний резервний актив обмінюється на іншу), валюта функціонує в межах тільки однієї країни і не обмінюється вільно на іноземну.
2) частково конвертована валюта, чиє використання пов'язане з обмеженнями для резидентів і по окремих видах операцій. Як правило, вона не обмінюється безпосередньо на всі без винятку іноземні валюти (наприклад, російський рубль);
3) вільно конвертована валюта, безперешкодно (без спеціальних дозволів) та необмежено обмінюється на будь-які іноземні валюти.
Національні грошові кошти провідних країн - учасниць світової торгівлі, використовувані для міжнародних розрахунків по зовнішньоторговельних операціях, іноземних інвестиціях, одержали назву резервних валют. У них центральні банки накопичують та зберігають резерви коштів для міжнародних розрахунків.
Резервна валюта повинна бути не тільки конвертованою, але і стійкою, що вимагає від урядів відповідних країн заходів по скороченню і подоланню дефіциту платіжного балансу (іноді за допомогою обмеження імпорту, підвищення облікової ставки і проч.). Їй потрібно мати сприятливий правовий режим використання в країні-емітенті і в міжнародному обміні. Країна, валюта якої є резервною, має від цього певні вигоди, розташовуючи переважними умовами для зовнішньоторговельної експансії.
Спочатку в ролі такої валюти виступав фунт стерлінгів, потім до нього приєднався долар і, нарешті, євро. В принципі, специфічної резервною валютою можна вважати СПЗ.
Спеціальні права запозичення (special drawing right) - СП...
