Контрольна робота
на тему: В«МВФ, його структура та основні напрямки діяльності В»
Введення
Статті угоди про заснування Міжнародного валютного фонду (Статут МВФ) були вироблені на Конференції ООН по валютних і фінансових питань, що відбулася в 1944 році в Бреттон-Вудсі (шт. Нью-Гемпшир). Основне завдання Фонду - створення валютних резервів, з яких уряди країн-членів МВФ можуть запозичувати кошти для подолання тимчасових порушень платіжного балансу та запобігання диспропорцій у світовій економіці. Він служить інституційної основою світової валютної системи.
Вибір теми, актуальність, мету і завдання досліджень в даній роботі обумовлені тим, що інтеграція Росії у світову економіку припускає, зокрема, її підключення до міждержавних інституціональним структурам, призначеним для регулювання світових економічних і валютно-фінансових відносин, членство в провідних міжнародних організаціях, в першу чергу в МВФ і Світовому банку. Вступ у ці організації відкриває доступ до важливого джерелу валютних кредитів. Після підписання російськими представниками Статей угоди (статуту) МВФ 1 червня 1992 р., установчих документів МБРР 16 липня 1992 і МФК 12 квітня 1993 Росія офіційно стала учасницею цих організацій.
МВФ входить у систему Об'єднаних націй в якості спеціалізованої установи. В даний час (на червень 2009 р.) членами МВФ є близько 186 країн.
Штаб-квартира знаходиться в Вашингтоні. Фонд також має представництва в більш ніж 80 країнах по всьому світу, що відображає його глобальний характер і тісні зв'язки з державами-членами. Фінансовий рік МВФ триває з 1 травня по 30 квітня.
Кожна країна-член має 250 голосів + 1 голос за кожну частину квоти, рівну 100 тис. СДР ( СДР - спеціальні права запозичення (Special Drawing Rights, SDR) визначаються на основі вартості кошика з п'яти провідних світових валют: долара США, німецької марки, французького франка, фунта стерлінгів і японської ієни).
Основні функції МВФ:
В· сприяння міжнародній співпраці в грошовій політиці,
В· розширення світової торгівлі,
В· кредітація,
В· стабілізація грошових обмінних курсів.
Участь у програмах стабілізації і розвитку національних економік обумовлює високий рівень наявності коштів у МВФ, що зажадало розробки нових механізмів поповнення його ресурсів. У цьому зв'язку актуальним надається питання про можливі шляхи залучення додаткових коштів - за рахунок збільшення статутного капіталу та квот країн-членів або за допомогою позик на зовнішніх ринках.
В даної роботи ми вивчимо структуру та основні напрямки діяльності МВФ, а також спробуємо визначити його роль і місце в сучасній світовій валютній системі, динаміку і перспективи його розвитку.
1. Загальна характеристика МВФ
Причини створення та функції фонду
МВФ діє в якості спостерігача за світовими валютами, сприяючи підтримці впорядкованої системи платежів між усіма країнами, і позичає гроші державам-членам, що зазнають серйозний дефіцит платіжного балансу. В відміну від Світового банку, що фінансує як реформи політики, так і проекти, Міжнародний валютний фонд займається виключно реформами. Він надає позики країнам-членам, що зазнають короткострокові труднощі у розрахунках з міжнародними кредиторами, і прагне до досягнення повної конвертованості (вільний переклад однієї валюти в іншу) валют держав-членів в рамках системи гнучких обмінних курсів, діючої з 1973 року.
Світовий банк надає кредити тільки розвиваються, і країнам з перехідною економікою. Що стосується МВФ, його послугами і ресурсами можуть скористатися всі держави-члени цієї організації (як багаті, так і бідні). Щоб Фонд міг успішно виконувати свою роботу, в ній має брати участь переважна більшість країн світу. Оскільки міжнародна торгівля та інвестиції не знають кордонів, практично кожна країна змушена купувати і продавати іноземні валюти для фінансування імпорту і експорту. МВФ відстежує такі операції та консультується з країнами-членами щодо того, як вони можуть сприяти становленню ліквідною і стабільної міжнародної валютної системи. [1]
Основні напрямки діяльності МВФ включають:
• консультування держав-членів щодо впровадження заходів політики, які можуть допомогти запобігти або врегулювати фінансову кризу, домогтися макроекономічної стабільності, прискорити економічне зростання і знизити рівень бідності;
• тимчасове надання фінансування державам-членам з метою допомоги у врегулюванні проблем платіжного балансу, коли є брак іноземної валюти внаслідок того, що їх платежі іншим країнам перевищують їх власні валютні доходи;
• надання країнам по їх прохання технічної допомоги та сприяння в підготовці кадрів, щоб допомогти їм сформувати базу знань і інститути, необхідні для проведення обгрунтованої економічної політики.
Повертаючись до питання актуальності вибору теми даної роботи - розглянувши основні напрямки діяльності МВФ потрібно відзначити, що під час сьогоднішньої кризи допомогу даного фонду дуже важлива для будь-якої держави.
Як зазначалося вище, розрахункової одиницею МВФ, є Спеціальне право запозичення (СДР). На 30 квітня 2009 року обмінний курс СПЗ до долара США становив 1 долар США за 0,667632 СПЗ, а курс долара США до СДР становив 1 СПЗ = 1,49738 дол США. Перерахунок фінансових даних МВФ в долари США є приблизними і наводиться для зручності. Роком раніше (30 квітня 2008 року) обмінні курси становили 1 дол США = 0,615847 СПЗ і 1 СПЗ = 1,62378 дол США. [2]
Немаловажним фактором є те, що МВФ влаштований за зразком акціонерного підприємства. Це означає, що його капітал складається з внесків держав-членів, вироблених ними по підписці. Кожна країна має квоту, виражену в СДР. Квота - ключова ланка у взаємовідносинах країни-члена з Фондом. Вона визначає:
В· Суму підписки на капітал МВФ;
В· Можливості використання ресурсів Фонду;
В· Суму одержуваних країною-членом СДР при їх черговому розподілі;
В· Кількість голосів, якими країна має у своєму розпорядженні у Фонді.
Визначивши основні принципи побудови МВФ, перейдемо до розгляду його організаційної структури.
2. Організаційна структура МВФ
На підставі річного звіту, схема організаційної структури МВФ на 30 квітня 2009 ні чим не відрізняється від схеми, представленої в Додатку 1. Розберемо, докладніше, які обов'язки покладені на кожний підрозділ.
Вищим директивним органом МВФ є Рада керуючих , який призначається державами-членами МВФ.
Згідно Статтям угоди Фонду, Виконавча рада відповідає за ведення справ Фонду і в цих цілях використовує всі повноваження, передані йому Радою керуючих.
Виконавча рада складається з 24 виконавчих директорів та їх заступників, які призначаються або обираються державами-членами, і відповідає за поточний нагляд, за роботою МВФ в штаб-квартирі Фонду, як зазначалося вище, знаходиться у Вашингтоні, округ Колумбія. Головою Виконавчої ради є Директор-розпорядник МВФ.
У Раду керуючих входить по одному керуючому й одному заступнику керуючого від кожного з 186 держав-членів МВФ. Керуючим зазвичай є міністр фінансів держави-члена або глава його центрального банку. Всі керуючі збираються один раз на рік на Щорічні наради МВФ і Світового банку.
Є два комітети керуючих, які представляють всі держави-члени. Міжнародний валютно-фінансовий комітет (МВФК) є консультативним органом, складається з 24 керівників МВФ (або їх заступників), які представляють ті ж країни або групи країн, що і 24 виконавчих директори.
МВФК представляє рекомендації Раді керуючих та звітує перед ним з таких питань, як виконуються Радою функції нагляду...
