НАУКОВА ТЕОРІЯ
ВСТУП
1. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ І СТРУКТУРА НАУКОВОЇ ТЕОРІЇ
2.ТІПОЛОГІЯ НАУКОВИХ ТЕОРІЙ
3.ФІЛОСОФІЯ І НАУКОВА ТЕОРІЯ
4. ТЕОРІЯ І ЕКСПЕРИМЕНТ
ВИСНОВОК
СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Термін В«теоріяВ»вживається в науці у двох сенсах. У широкому сенсі він позначає комплекспоглядів, уявлень, що дозволяють робити деякі, в значній міріякісні висновки про якісь явищах. У цьому сенсі термін В«теоріяВ»споріднений терміну В«світоглядВ». У більш вузькому сенсі термін В«теоріяВ»використовується в точних науках, де позначає систему визначень, аксіом і виведенихз них за правилами логіки теорем і наслідків, які дають можливістькількісно описувати деяке коло явищ.
Не всякі знання можутьбути науковими. У людській свідомості містяться такі знання, які невходять в систему науки і які проявляються на рівні буденної свідомості.
Щоб знання сталинауковими, вони повинні володіти, принаймні, такими специфічнимиознаками (рисами):
В·системність;
В·достовірність;
В·критичність;
В·общезначімость;
В·наступність;
В·прогнозованість;
В·детермінованість;
В·фрагментарність;
В·чуттєвість;
В·незавершеність;
В·раціональність;
В·внеморальная;
В·абсолютність івідносність;
В·знеособленість,універсальність.
Європейської батьківщиноюнауки вважається Стародавня Греція. У родоначальників науки греки виявилися зовсімне тому, що більше за інших накопичили фактичних знань чи технічнихрішень (останні вони в основному запозичили у своїх географічних сусідів). В«ВченимиВ» всучасному значенні цього слова їх зробив пильний інтерес до самогопроцесу мислення, його логіці і змістом. Давньогрецькі мудреці не простозбирали і накопичували факти, судження, одкровення або висловлювали новіприпущення, вони почали їх доводити, аргументувати, тобто логічновиводити одне знання з іншого, тим самим, надаючи йому систематичність,впорядкованість і узгодженість. Іншими словами, буввизначено метод наведення порядку в хаотичному перш світі різноманітних досвідченихзнань, рецептів, рішень і т.д. Це був справжній методологічний прорив. Другийтакого ж класу прорив був здійснений лише в Новий час, у XVII ст., колибула усвідомлена важливість експериментально-математичних методів, на основіяких виросло класичне природознавство. Створена античнимимислителями логіка (вчення про закони і форми правильного мислення) відносиласявже не до самого пізнаваного світу безпосередньо, а до мислення про нього! Тобто об'єктоманалізу стали не речі або стихії, а їх розумові аналоги - абстракції,поняття, судження, числа, закони і т.п. Виявилося, що цяідеальна реальність по-своєму впорядкована, логічна і закономірна, і нітрохи неменше, якщо не більше, ніж сам матеріальний світ. А розумові операції зідеальними об'єктами виходили куди більш плідними і значущими навіть і впрактичному відношенні, ніж ті ж самі маніпуляції з їх матеріальнимипрототипами. Знання як би В«підвелосяВ» над матеріальним світом, сформувалосвою власну, відносно самостійну сферу буття - сферу теорії.
1. ПРИНЦИПИ ПОБУДОВИ ІСТРУКТУРА НАУКОВОЇ ТЕОРІЇ
Теорія - найбільш розвинена форманаукового знання, що дає цілісне відображення закономірних і істотнихзв'язків певної області дійсності. Прикладами цієї форми знанняє класична механіка Ньютона, еволюційна теорія Ч. Дарвіна, теоріявідносності А. Ейнштейна, теорія самоорганізованих цілісних систем(Синергетика) і ін
А. Ейнштейн вважав, що будь-яканаукова теорія повинна відповідати наступним критеріям:
В·не суперечити даними досвіду, фактів;
В·бути перевіряється на наявному дослідному матеріалі;
В·відрізнятися В«природністюВ», тобто В«Логічної простотоюВ»передумов (основних понять і основних співвідношень між ними;
В·містити найбільш певні твердження: це означає, щоз двох теорій з однаково В«простимиВ» основними положеннями слід віддати перевагуту, яка сильніше обмежує можливі апріорні якості систем;
В·не бути логічно довільно вибраної середприблизно рівноцінних і аналогічно побудованих теорій (у такому разі вонапредставляється найбільш цінною);
В·відрізнятися витонченістю і красою, гармонійністю;
В·характеризуватися різноманіттям предметів, які вонапов'язує в цілісну систему абстракцій;
В·мати широку область свого застосування з урахуванням того, що врамках застосовності її основних понять вона ніколи не буде спростована;
В·вказувати шлях створення нової, більш загальної теорії, в рамкахякої вона сама залишається граничним випадком. [1]
Будь-яка теорія - це ціліснарозвивається система істинного знання (що включає і елементи омани),яка має складну структуру і виконує ряд функцій. У сучаснійметодології науки виділяють наступні основні елементи структури теорії:
В·вихідні підстави -фундаментальні поняття, принципи, закони, рівняння, аксіоми і т.п.;
В·ідеалізований об'єкт -абстрактна модель істотних властивостей і зв'язків досліджуваних предметів (наприклад,В«Абсолютно чорне тілоВ», В«ідеальний газВ» тощо);
В·логіка теорії - сукупністьпевних правил і способів докази, націлених на проясненняструктури і зміни знання;
В·філософські установки, соціокультурні та ціннісні чинники;
В·сукупність законів і тверджень, виведених в якостінаслідків з основоположень даної теорії у відповідності з конкретнимипринципами.
Наприклад, у фізичних теоріяхможна виділити дві основні частини: формальні обчислення (математичнірівняння, логічні символи, правила тощо) і змістовну інтерпретацію(Категорії, закони, принципи). Єдність змістовного і формального аспектівтеорії - одне з джерел її вдосконалення і розвитку.
Методологічно важливу роль вформуванні теорії відіграє ідеалізований об'єкт, побудова якого -необхідний етап створення будь теорії, здійснюваний в специфічних длярізних областей знання формах. Цей об'єкт виступає не тільки як уявнамодель певного фрагмента реальності, але й містить у собі конкретнупрограму дослідження, яка реалізується в побудові теорії.
Для виділення в чистому виглядізмісту наукових термінів, що необхідно для створення наукової теоріїметодологія розробляє спеціальні методи, наприклад, методи алгоритмізації(Конструктівізаціі), квантифікації, якісного уточнення і т.п., і в основуцих методів лягає метод ідеалізації.
Ідеалізація є методомвиділення сутності в чистому вигляді, тому дуже важко переоцінити її роль унауці, навіть в історії науки. Так, колись теорією горіння була флогістонутеорія. А сьогодні вона не годиться. Кажуть, що вона стала помилковою. Ньютон Сміт,наприклад, стверджує, що взагалі всяка істинна в момент її створення теоріячерез 200 років стає помилковою.
Методологія науки вважає, щотеорія є істинною (або помилкової) не безвідносно, а щодоприйнятих нею ідеалізацій. І це в корені міняє справу. Так, флогістону теоріяв момент її створення була істинною щодо прийнятих у той часідеалізацій, що вводять флогістон. Сьогодні ця ідеалізація не приймається, авводиться поняття кисню. Але флогістону теорія не застосовна до ідеалізаціїкисню так само, як вона застосовна і до інших газів. Заперечення флогистоннойтеорії не дасть кисневу теорію горіння. А в логіці приймається принцип,мовець, що заперечення брехні є істинність, а заперечення істинності брехня.Тому заперечення, припустимо, помилкової флогистонной теорії мало б даватиістинну кисневу теорію, що не має сенсу. Звідси флогістону теорія непомилкова, а безглузда або непридатна.
Історична спадкоємність теорійтака, що колись справжні теорії не перетворюються на помилкові, а стаютьнепридатними при нових ідеалізації. Втім, при нових ідеалізації вони булиб незастосовні і в момент їх створення. Це пояснює вічну істинністьматематики. Справа в то...
