Зовнішня політика Канад і у постбіполярній Період
План
1. Особливості та Фактори Формування ї реалізації зовнішньої політики Канади
2. Канадо-амеріканські Відносини: стан, проблеми та пошуки Нової парадигми
3. Доля Канади у регіональній Економічній інтеграції: стан та проблеми. Формування континентального енергетичного Ринку
4. Зовнішньополітічній курс Канади за Уряду С.Харпера
1. Особливості та Фактори Формування й реалізації зовнішньої політики Канади
Канадський зовнішня політика НŠ​​має давніх традіцій. Формально вон ОТРИМАНО право на самостійне ведення зовнішньополітічної діяльност Ліше у 1931 году за актом британських парламенту, так званому Вестмінстерському статуту. До того часу ця діяльність здійснювалась через Лондон. Фактично ж активно зовнішню політіку Канада стала здійснюваті після Другої світової Війни.
Якраз Під годину Війни дедалі помітнішою ставала невідповідність Між створеня Господарсько потенціалом и пасивний ізоляціоністською зовнішньою політікою. У першій половіні 1940-х РОКІВ у середовіщі наукової політічної еліті поступово сформувалася Ідея про Канаду Як В«середню державуВ» (middle power). Фундатор цієї Концепції стверджувалі, Що з оглянувши на порівняно невеликий населення и відсутність колоній, Канада не є великою державою, альо за природніми багатствами и людським потенціалом вон не належить и до малих націй (подібно Мексіці чі Швеції), а знаходится посередіні Як В«Британська нація середней рівняВ». Тому у світовій політіці Канада відіграє роль середньої держави. Весь спектр своєї В«середінностіВ», вон могла б віконуваті місію Посередництво та арбітражу при врегулюванні суперечок и конфліктів.
залишкової оформлення Концепції В«середньої державиВ» відбулося напрікінці 1940-х РОКІВ після Зміни поколінь у Політичній еліті Канади. 1948 року В.Л.Макензі Кінг залиша політічну арену, Що знаменувало Завершення періоду ізоляціонізму у Зовнішній політіці Країни. Нове Керівництво на чолі з Л.Сен-Лораном и Л.Пірсоном змогло подолати вузькість старого трактування Поняття В«середня держава В», претендуючі на особливая роль у міжнародніх відносінах. Проти прінаймні до середини 1950-х РОКІВ особливая успіхів у посередніцтві при вірішенні міжнародніх конфліктів Канада не мала, и у цьому відношенні її Потенціал Як середньої держави залішався невикористаних.
Ліше з 1956 року Канада зайнять гідне и адекватного Своїм можливости Місце у Світі Як середня держава, виступа ініціатором Створення НАДЗВИЧАЙНИХ сил ООН по підтріманню світу. Якраз тоді Концепція В«середньої державиВ» Набуль відносно завершених виглядах з Наступний характеристиками: 1) дістанціювання відмаліх и великих держав; 2) пріорітетність багатостороньої діпломатії в рамках міжнародніх організаціях (ООН); 3) акцентування зусіль на військово-політичних аспектах міротворчої діяльності (В«peacekeepingВ»); 4) можлівість виконан посередницьких функцій у відносінах Заходу и країн В«третього світуВ».
Упродовж 1970-х РОКІВ Канада Фактично перестала буті середней державою, увійшовші до клубу найбільшіх індустріальніх країн. До качанів 1990-х РОКІВ Концепція В«середньої держави В»собі вічерпала. Головною причиною неможлівості Канади відповідати статусові середньої держави булі Зовнішні чинників, и особливо всеохоплюючій Вплив сполучення Штатів на різноманітні Сторони Канадський життя.
Зовнішнішньоплітічна діяльність Канади формується та реалізується Під впливим низькі Як внутрішніх, так и зовнішніх факторів.
Що стосується зовнішніх факторів, то Перший Із них стосується географічного розташування Канаді, Яка з трьох боків відгороджена від решти світу океанами - Атлантичного, Тихим и Північнольодовітім, а з четвертого - межує з найсільнішою країною світу - Сполучення Штатами Амерікі.Штаті, Як відомо, переважають Канаду за чісельністю населення Майже у дев'ять разів (Канада -31,5 млн. осіб), а за економічною потужністю, тобто за обсягах ВВП, - Більше Ніж у десять разів. Океани Завжди слугувалі Канаді надійнім Захист від іноземного вторгнення и від військової небезпекі загаль, а США Завжди були, є і, який очевидно, будуть протужно впліваті на життя цієї Країни. США - найбільшій торговельно-економічний партнер Канади, найближче військовий и Політичний союзник, з яким її пов'язують членство в НАТО и сотні інших Угод про співпрацю. Військова Перевага США над Канадою, збройні сили якої нараховують Всього 60 тіс. ОСІБ, велічезна (ЗС США-прежде 1 млн.осіб). Ця асіметрія потенціалів двох країн є Потужной фактором впливим на Формування и реалізацію ЗП В«Країною кленового листя В».
Суть іншого зовнішньополітічного фактору полягає у тому, Що будучи державою середней рангом, Канада обмежен у своїх силових и Економічних можливости. Маючи небагаточісельне населення и велічезну теріторію (Майже 10 млн. кв. км., тобто друга Місце у Світі за теріторіальнімі розмірамі після России), Канада самостійно не в стані Ні освоїті її, НІ гарантуваті свою БЕЗПЕКА. Проблему освоєння теріторії и ресурсів вірішується канадців шляхом проведення відповідної інвестіційної и імміграційної політики, а безпека гарантується шляхом об'єднання Власний зусіль з іншімі державами, вступаючі в Такі Союзі и організації, Як НАТО, ООН, ОБСЄ, ОАД. Звідсі маємо одну з характерних рис канадської зовнішньої політики, а самє, пріхільність до багатостороннього підходу при розв'язанні проблем, спорів и конфліктів, неспрійняття в Цій сфері односторонніх Дій будь-якої держави, включаючі, Як правило, и США.
У світовій спільноті Канада має репутацію Прихильники політічніх методів розв'язання спорів и конфліктів, а її дипломатичних відомі Як майстри віроблення компромісів, враховуючі інтересі Всіх учасніків Суперечка. Це кож одна Із характерних рис канадської зовнішньої політики. Це має Своє пояснення. Прігадаємо, Що сама Канада, Як держава, вінікла, на відміну від свого великого сусіда США, не у результаті революції чі Війни, а мирно, еволюційнім шляхом, в результаті переговорів з Лондоном чотірьох колоній Велікобрітанії у Північній Амеріці, які Виступивши спільно, ЩО, у свою Черга, Було результатом їхньої домовленості, взаємніх компромісів. Подалі Розвиток канадської державності відбувався в основним таким же еволюційнім шляхом. Це и пояснює глибоко вкорінену традіцію розв'язувати найскладніші внутрішньополітічні Суперечка шляхом переговорів. У рокі холодної Війни Канада заслужила репутацію В«чесного брокераВ», тобто посередника у врегулюванні суперечок. Найбільш відомій приклад, коли у 1956 году за ініціатівою Канадський міністра закордоних справ Л.Пірсона про Створення надзвичайних сил ООН для розв'язання Суецької кризи шляхом фізічного роз'єднання воюючи країн и забезпечення необхідніх умів для мирних переговорів. Наступний 1957 року Л.Пірсон ОТРИМАНО Нобелівську премію миру.
Найбільш значущим елементом зовнішньої політики Канади и однією з її найбільш значущих В«нішВ», її візіток у сістемі міжнародніх відносін є міротворчість. Канада брала участь до 1993 року практично у Всіх операціях з підтрімкі світу (ОПМ). Канада булла дерло країною, Яка запропонувала напрікінці 1991 року ввести сил з Підтримання миру Під егідою ООН у Колишня Югославію, вислову за багатосторонніх акцію Під прапором ООН у звязку з переворотом на Гіїті у вересні 1991 року, відігравала провідну роль у підготовці Акції по Надання допомог руандськім біженцям в Заірі У жовтні-лістопаді 1996 року....
