Установа освіти В«БІЛОРУСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ
ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ В»
Контрольна робота
з дисципліни В«Зовнішньоекономічна діяльність В»
Виконавець
Студентка 6 курсу групи 03 БО (ЛК)
А.В. Авіжень
Перевірив А.Б. Ольферовіч
Мінськ 2008
Зміст
1. Роль зовнішньоекономічного потенціалу в розвитку економіки держави
2. Етапи формування зовнішньоекономічної політики та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Білорусі
3. Обсяг, структура і динаміка зовнішньоторговельного обороту Республіки Білорусь
4. Завдання
Список використаної літератури
1. Роль зовнішньоекономічного потенціалу в розвитку економіки держави
Зовнішньоторговельний потенціал представляє собою комплексну характеристику, що відображає матеріальні та інтелектуальні можливості участі держави в торговому співробітництві з іншими країнами, тобто це сукупність всіх економічних ресурсів (продукції, послуг і т.д.), які можуть бути використані в зовнішній торгівлі.
Республіка Білорусь має досить великою зовнішньоторговельним потенціалом. Займаючи в Європі за територією 0,9%, по чисельності населення - 1,4% і відповідно 0,15% і 0,18% у світовому співтоваристві, Білорусь спеціалізується на виробництві продукції машинобудування, хімічної, та нафтохімічної, легкої і харчової промисловості, а також тваринництва, льонарства і картоплярства. Основу зовнішньоторговельного потенціалу складає промисловість (Більше 66% ВВП), у тому числі на частку машинобудування, хімію і нафтохімію припадає понад 40% валової продукції. Серед країн СНД Республіка Білорусь впевнено тримає лідируючі позиції по виробництву тракторів, вантажних автомобілів, хімічних ниток і волокон; перше місце по виробництву взуття, телевізорів, холодильників, м'яса, молока, картоплі, яєць на душу населення.
речі, за експертними оцінками промисловий потенціал держав учасників співдружності становить приблизно 10% світового, запаси основних видів природних ресурсів - близько 25%.
В той же час структура економіки республіки довгий час складалася в рамках внутрисоюзного поділу праці, і має яскраво виражений характер питомого споживання енергоресурсів, металу, комплектуючих і т.д. В найбільш жорсткої залежності економіка Білорусі перебуває від Російської Федерації. Росія забезпечує потреби виробничого потенціалу Білорусі в сировині, матеріалах і напівфабрикатах більш, ніж на 60%, споживаючи при цьому більше 70% промислового виробництва республіки.
Економіка країни орієнтована на зовнішні ринки. Частка експорту у ВВП за підсумками 2007 року склала більше 60%. Білорусь в основному експортує продукцію обробної промисловості:
- 90% вироблених тракторів, вантажних автомобілів, мотоциклів, шин;
- 80-90% калійних добрив;
- 70-80% металообробних верстатів, холодильників, морозильників, хімічних волокон і ниток, напівпровідникових приладів і інтегральних мікросхем;
- більше 50% телевізорів, різних товарів легкої промисловості.
Включенню республіки в систему міжнародного поділу праці сприяє сприятливе геополітичне положення. За її території проходять комунікації, що зв'язують Росію з європейськими країнами, Україну з державами Балтії, країни Азії з Європою.
Республіка Білорусь має експортно-імпортні зв'язку більш ніж зі 160 країнами світу і поставляє на експорт більш ніж 1000 найменувань виробів. Основні зовнішньоторговельні партнери країни - Росія, Україна, Польща, Латвія, Німеччини, Литва, США та ін країнових пріоритетами для Республіки Білорусь є країни колишнього соціалістичного табору, окремі країни Південно-Східної Азії, Латинська Америка, Близький Схід і країни Перської затоки, південь Африки.
Розширення участі Білорусі в міжнародних економічних зв'язках можливо в різних галузях і, особливо, в таких, як:
Гј машинобудування - збільшення експорту тракторів, дорожньо-будівельних машин, холодильників, дерево-і металообробних верстатів за умови вдосконалення продукції, що випускається і організації післяпродажного обслуговування;
Гј хімічний комплекс - азотні та калійні добрива, поліетилен, автомобільні шини;
Гј будівельна промисловість - цемент, скло, покрівельні матеріали, розширення експорту яких стримується через нестачу власних ресурсів за окремих компонентів;
Гј деревообробна промисловість - ДВП, меблі.
Слід зазначити, що Білорусь є одним з найбільших в світі виробників льоноволокна і картоплі (в окремі роки 16% і 4% відповідно). У республіці є сприятливі можливості для розвитку молочно-м'ясного скотарства, для поставки на світовий ринок високоякісної продукції з льону, кераміки, скла, кришталю, а також традиційно національної продукції з місцевої сировини, яка не має аналогів у світі (вироби з глини, льону, соломки).
2. Етапи формування зовнішньоекономічної політики та розвитку зовнішньоекономічних зв'язків Білорусі
Для сучасного періоду розвитку світової економіки характерно подальше розширення і поглиблення зовнішньоекономічних зв'язків. Через зовнішньоекономічні зв'язки здійснюється міжнародний поділ праці, мета якого економія суспільної праці в процесі виробництва і обмін його результатами між різними країнами.
Зовнішньоекономічні зв'язки - торгові, науково-технічні, виробничі і інші економічні зв'язки країн з іноземними державами.
Зовнішньоекономічні зв'язки - це міжнародні господарські і торгово-політичні відносини, в сферу яких входять обмін товарами, спеціалізація і кооперація виробництва, науково-технічне співробітництво, надання економічного і технічного сприяння, створення спільних підприємств та інших форм економічного співробітництва.
Однією з основних особливостей сучасного етапу економічного розвитку є надзвичайно швидкий ріст міжнародної торгівлі науково-технічними знаннями, результатами виробничо-технічного співробітництва, а також швидке зростання торгівлі послугами, такими як оренда (лізинг), міжнародний туризм, інженерно-консультаційні, інформаційні послуги і т.д.
Зовнішньоекономічна діяльність - це практичне здійснення господарюючими суб'єктами однієї держави економічних зв'язків з господарюючими суб'єктами інших держав.
Сфера зовнішньоекономічної діяльності визначається зовнішньоекономічною політикою. Зовнішньоекономічна політика - політика держави, регулююча всі форми зовнішньоекономічних зв'язків, визначальна режим їх здійснення, включаючи експорт та імпорт товарів, послуг, капіталів, робочої сили, руху валюти і т.д. Проводячи зовнішньоекономічну політику, держава покликана, по-перше, створити для своїх підприємців найбільш сприятливі умови на внутрішньому ринку, для чого необхідно стримувати приплив іноземних товарів; по-друге, держава повинна сприяти розширенню зовнішньоекономічних позицій своїх підприємців шляхом різних заходів, стимулювати вивіз товарів національного виробництва. Основними засобами здійснення зовнішньоекономічної політики є митна система і нетарифні бар'єри, регулювання руху валюти і валютного курсу, еміграції та імміграції робочої сили, торгівлі цінними паперами та ін
В умовах інтернаціоналізації господарського життя, коли економіка окремих країн все глибше втягується в міжнародну господарську систему, змінюються роль і цілі національного зовнішньоекономічного регулювання. Завдання захисту внутрішнього ринку та проведення політики протекціонізму не висувається на передній план. Навпаки, виявляється тенденція до лібералізації зовнішньої торгівлі і руху капіталу, знімаються обмеження, і вводиться вільна оборотність національної валюти. Найважливішою завданням національного механізму регулювання стає підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємців. Конкурентоспроможність товарі...
