АТЕС: СТАН І ПЕРСПЕКТИВИ РЕГІОНАЛЬНОГО ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ
У світі не так багато В«ПрироднихВ» регіонів, які чітко визначаються географічними параметрами і державними кордонами. Більшість же регіонів динамічно змінюються в Залежно від пріоритетів світових і регіональних держав. До їхнього числа відноситься і Азіатсько-Тихоокеанський регіон (АТР), який об'єднує держави з істотними політичними, економічними та цивілізаційно-культурними відмінностями. Включення країн в АТР за ознакою входження в басейн Тихого океану відображає суто економічний підхід до формування регіону з опорою переважно на транстихоокеанских зв'язку в області торгівлі, інвестицій, послуг і т.д. У цьому випадку до АТР відносять країни Східної Азії, а також США, Канаду, Австралію та ін
Одні дослідники вважають, що виділення АТР в самостійний регіон спотворює ситуацію у світовій системі міжнародних відносин, і пропонують як альтернативу відмовитися від поняття АТР в цілому і давати оцінки на рівні його субрегіонів. Інші конструюють регіон на більш універсальною геополітичної та геоекономічної основі і стверджують, що зустрічні потоки світових тенденція В«стягуютьВ» воєдино чотири В«старихВ» регіону - Центральну, Південну, Північно-Східну і Південно-Східну Азію, що сприяє виникненню на просторі Східної Євразії нового геополітичного регіонального комплексу - Великої Східної Азії [Воскресенський 2007: 35]. Мова йде про такі тенденції, як зміцнення впливу Китаю на його західних кордонах, включення КНР і Японії в інтеграційні процеси з країнами АСЕАН, посилення економічних та військово-політичних позицій Індії, активізація США в Центральній Азії.
Ідея створення Тихоокеанського Економічного співтовариства в інтересах взаємовигідного співробітництва країн АТР витала в повітрі з початку 60-х років. Появі міжурядової форуму В«Азіатсько-Тихоокеанське Економічне СпівробітництвоВ» ( АТЕС) у чому сприяли зусилля великого бізнесу і діяльність заснованого в 1980 Ради по Тихоокеанському економічному співробітництву (РТЕС). У рамках цієї міжнародної неурядової організації (МНПО) до діалогу з питань економічного співробітництва в АТР були підключені національні комітети країн-учасниць, що формувалися з представників урядових, ділових та наукових кіл. Напрацьовані РТЕС інституційні механізми і досвід багатостороннього співробітництва були широко використані при створенні АТЕС.
Форум АТЕС став, з одного боку, відображенням процесу глобалізації в азіатському регіоні, а з іншого боку - втіленням ідеї тихоокеанського регіоналізму *, реалізованої Сполученими Штатами за активної підтримки союзників - Японії та Австралії. Останніми рухали стурбованість формуванням торгових блоків в інших регіонах, а також прагнення зміцнити зв'язки з швидко розвиваються регіоном Східної Азії, від якого багато в чому залежало їх власне економічне майбутнє. В цілому ж засновники Форуму АТЕС бачили в ньому засіб протидії В«фортеці ЄвропаВ», яка активно просувалася до створення спільного ринку. Для несевероамеріканскіх країн це була спроба захиститися від можливого підйому протекціонізму в Північній Америці.
Таким чином, створення АТЕС було обумовлено, головним чином, економічними факторами, хоча згодом діяльність Форуму придбала яскраво виражений політичний характер.
Принципи діяльності і структура АТЕС
Країнами-засновниками АТЕС виступили Австралія, Бруней, Індонезія, Канада, Республіка Корея, Малайзія, Нова Зеландія, Сінгапур, США, Таїланд, Філіппіни і Японія
Перша зустріч міністрів закордонних справ, економіки та торгівлі цих держав відбулася в листопаді 1989 р. в Канберрі (Австралія). Згодом до організації приєдналися 9 країн: КНР, Гонконг, Тайвань, Мексика, Папуа-Нова Гвінея, Чилі, Перу, Росія і В'єтнам. Швидке становлення АТЕС свідчило про те, що його діяльність відповідає процесам глобалізації, тенденціям регіоналізму і відповідає потребам розвитку держав-учасниць. Всього за чотири роки ця міжурядова організація пройшла шлях від конференції на рівні міністрів до щорічних самітів за участю лідерів провідних держав АТР. Перший такий саміт, який пройшов у 1993 році в Сіетлі, був ініційований президентом США Б. Клінтоном. Росія стала членом АТЕС в 1998 році.
В даний час на 21 учасника Форуму АТЕС припадає 55% світового ВВП (18 трильйонів доларів), 54% обсягу світової торгівлі (5,2 трильйона доларів) і більше 40% населення земної кулі (більше 2,5 мільярда осіб). Незважаючи на консультативний статус, ця міжурядова організація розробляє правила і норми торгівлі, інвестиційної та фінансової діяльності в регіоні, відбиваючи загальносвітову тенденцію інтернаціоналізації господарської діяльності держав.
У своїй роботі АТЕС керується двома основними принципами: В« відкритого регіоналізму В» і В« узгоджених односторонніх заходів В». Суть першого принципу полягає в тому, що розвиток співробітництва та зняття обмежень на рух товарів, грошових і людських потоків усередині АТР поєднується з дотриманням принципів СОТ і відмовою від протекціонізму щодо держав, які не є членами цієї організації. Останні на основі взаємності отримують можливість користуватися всіма перевагами такої співпраці. Другий принцип дозволяє учасникам вибирати прийнятні для них темпи торгової і фінансової лібералізації. В Внаслідок швидкість руху міжурядової організації по шляху інтернаціоналізації визначається можливостями й потребами найбільш відсталих, з цієї точки зору, країн-учасниць, і для досягнення поставлених цілей не потрібен високий рівень інституціоналізації. Тому Секретаріат АТЕС не великий і не має повноважень, які дозволяли б йому домагатися виконання членами організації рішень, прийнятих на основі консенсусу.
Порядок прийняття рішень в АТЕС був затверджений з урахуванням досвіду Асоціації держав Південно-Східної Азії (АСЕАН) - однієї з найбільш успішних міжурядових організацій з більш ніж сорокарічної історією. Так званий азіатський підхід, або В«шлях АСЕАНВ», з одного боку, забезпечив В«життєздатністьВ» азіатських міжурядових організацій, а з іншого боку - послужив причиною їх низької ефективності. В силу цього, не всі учасники АТЕС задоволені нормами діяльності організації та час від часу виступають за їх перегляд.
Поведінкові норми В«Шляху АСЕАНВ» виникають з двох індонезійських принципів: діалогу - В«мушаварахВ» і консенсусу - В«МуфвкатВ». А. Ачарья характеризує В«шлях АСЕАНВ» як В«процес регіональних взаємодій і співпраці, що базується на поступовості, неформальності, консенсусу, особистих політичних зв'язків, неконфронтаційної манері ведення переговорів, більшої значущості процесу в порівнянні з результатом В»[Acharya 1999]. Такий формат спілкування, практично виключає для місцевих еліт можливість В«втрати обличчяВ» в процесі діалогу, сильно контрастує з західною моделлю, для якої характерні жорстке суперництво і чітка юридична основа. Основоположним для В«шляху АСЕАН В»є принцип невтручання у внутрішні справи членів організації, заснований на безумовному визнанні непорушності державного суверенітету.
За своєю структурою АТЕС - це об'єднання форумів, працюючих за певними правилами. Рішення вищого органу не носять строго обов'язкового характеру. Вищий орган складається з двох В«палатВ»: зустрічі міністрів (закордонних справ та торгівлі) та неформального саміту лідерів (глав держав і урядів). Головою Форуму протягом року є країна, на території якої проводиться саміт. Вона бере на себе витрати по організації саміту і визначає тематику роботи АТЕС на термін свого головування (один рік). За результатами саміту приймаються декларації, в яких підводяться підсумки роботи організації за минулий рік і формулюються позиції учасників щодо подій регіональної або світової економіки і стратегія Форуму.
Зустріч старших посадових осіб - орган, покликаний коорд...
