План
Шенгенська віза:
Поняття та види шенгенської візи.
Порядок і умови видачі шенгенської візи.
2. Порядок транзиту громадян Росії між Калінінградською областю та рештою частини території Російської Федерації.
Висновок
1. Шенгенська віза
Шенгенські угоди - це форма просунутого співробітництва між державами - членами Союзу, які прагнуть до прискореного створення простору свободи, безпеки та правосуддя. Всього існує два Шенгенсакіх угоди, підписаних в 1985 і 1990 рр.. Перше - Угода про поступове скасування перевірок на спільних кордонах - носило попередній характер і на сьогоднішній день втратило значення. Друге - Конвенція про застосування Шенгенської угоди - зберігає свою актуальність і зараз. Саме в Конвенції закріплено принцип прозорості внутрішніх кордонів, тобто кордонів між державами - членами Союзу, а також введені єдині умови в'їзду на територію Союзу іноземців та єдина (В«шенгенськаВ») віза. [[1]]
15 березня 2006 прийнятий Регламент (ЄС) № 562/2006 Європейського парламенту і Ради, що встановлює Кодекс Спільноти про режим перетину людьми кордонів (Шенгенський кодекс про кордони). Даний документ є першим в історії Європейського Союзу кодифікує актом, в якому зібрані воєдино правила з питань перетину фізичними особами державних кордонів. Положення Кодексу в рівній мірі стосуються В«ВнутрішніхВ» і В«зовнішніхВ» кордонів Європейського Союзу, зачіпають як його власних громадян, так і вихідців з В«третіх країнВ». Регламент передбачає відсутність прикордонного контролю за людьми, що перетинають внутрішні кордони між державами-членами Європейського Союзу, а так само правила щодо прикордонного контролю за людьми, що перетинають зовнішні кордони держав-членів Європейського Союзу. Тобто, режим відкритості внутрішніх кордонів відтепер стає правилом, прикордонний контроль стає винятком.
Поняття і види шенгенської візи
Єдина віза - це дозвіл або рішення, яке виражається в прикріпленні Договірної Стороною спеціальної марки в паспорт, документ на поїздку чи іншої дійсний документ, що дає право на перетин кордонів. Вона дає право іноземцеві, на якого поширюється обов'язок володіти візою, прибувати на пропускний пункт, розташований на зовнішній межі країни, що надала візу, або на зовнішньому кордоні іншої країни, з метою залежно від типу візи клопотатися про дозвіл на транзитний проїзд або про дозвіл на перебування. При цьому повинні бути виконані також інші умови для в'їзду або транзиту. При цьому факт володіння єдиної візою не надає абсолютного права на в'їзд (п. 2.1. Спільної консульської інструкції про візи, адресованої постійним Дипломатичним і консульським представництвам Договірних сторін Шенгенської конвенції).
Єдина віза може бути: (Не більше 3 місяців) перебування і для довгострокового (більше трьох місяців) перебування. Віза для короткострокового перебування може бути (ст. 11 Конвенції):
1) візою для короткострокового (туристичною візою), дійсною для одноразового або багаторазового в'їзду, при цьому тривалість безперервного перебування або загальна тривалість послідовних періодів перебування з моменту першого в'їзду не може перевищувати трьох місяців протягом одного півріччя;
2) транзитною візою, дозволяє її власникові здійснювати один, два або, у виняткових випадках, багаторазовий транзит через території держав - членів Союзу по шляху на територію третьої держави, при цьому загальна тривалість транзиту не може перевищувати п'ять днів. [[2]]
Крім того, в Відповідно до Спільної консульської інструкції держави-члени Європейського союзу можуть видавати і ще два типи віз, що не відносяться до шенгенських.
1. Віза для довгострокового перебування.
Дана віза в цілях перебування, по своїй тривалості перевищує три місяці, є національної візою, яку кожна держава-член видає на підставі власного законодавства.
Тим не менш, подібна віза протягом максимум трьох перших місяців її дії буде також мати силу єдиної візи для короткострокового перебування, якщо вона видана при дотриманні загальних умов і критеріїв, Конвенції про застосування Шенгенської угоди або на їх основі.
1. Віза для транзиту через аеропорт.
На підставі даної візи іноземець здійснює зупинку чи пересадку в аеропортах Шенгенських держав. Дані візи потрібно мати громадянам окремих країн, що розвиваються, з яких найбільш вірогідні спроби незаконної імміграції в Європейський Союз.
Крім того, якщо іноземець не відповідає загальним умовам для видачі шенгенської візи, в Як виняток йому може бути видана віза з обмеженою територіальною сферою дії. Це віза, яка в порядку винятку проставлена ​​у паспорт, документ на поїздку або інший документ, що дає право на перетин кордону, в тому випадку, коли перебування дозволено тільки в межах національної території однієї або декількох країн Шенгенської зони, і за умови, що в'їзд і виїзд з цієї території також виробляються через територію цієї або цих країн. Представництва інших держав - учасниць Шенгенської угоди повинні бути проінформовані про видачу таких віз. [[3]]
1.2. Порядок і умови видачі шенгенської візи
Шенгенські візи видаються консульськими установами Шенгенських держав. За загальним правилом єдині візи можуть видаватися тільки іноземцям, які відповідають умовам в'їзду. Ці умови закріплені в ст. 5 Шенгенської конвенції 1990 р. і конкретизовані в Спільної консульської інструкції, яка детально регулює порядок видачі віз консульствами держав-членів.
Щоб отримати шенгенську візу відповідно до гл IV Консульської інструкції:
1) іноземець повинен володіти дійсним документом або документами, передбаченими Виконавчим комітетом, що дають право на перетин кордону (як правило, закордонний паспорт);
2) в разі необхідності здатний надати документи, що обгрунтовують мету та умови передбачуваного перебування, і розташовує достатніми коштами до існуванню на період запланованого перебування і для повернення назад (Гарантія повернення назад і наявності засобів до існування), або здатний придбати дані засоби законним способом.
3) іноземець не повинен бути об'єктом інформаційного запиту з метою недопуску.
4) іноземець не повинен розглядатися в якості особи, здатної представляти загрозу публічному порядку, національній безпеці або міжнародним відносинам однієї і країн Шенгенської угоди.
В відповідно до даної інструкції заповнюється бланк клопотання, до якого додається ряд документів.
1. Дійсний документ на поїздку, в який може проставлятися віза, за умови, що даний документ засвідчує особу власника, його національність, громадянство, а також, що цей документ визнано сторонами Шенгенської угоди або однією чи кількома з цих сторін:
а) документи на поїздку, видані відповідно до міжнародних норм тими країнами або територіальними утвореннями, які визнані всіма сторонами - учасниками Шенгенської угоди;
б) паспорти або документи на поїздку, які хоча і видані країнами або територіальними утвореннями, не визнані всіма сторонами - учасниками Шенгенської угоди, але гарантують іноземцю право повернутися назад за умови визнання їх Насправді Виконавчими комітетами з метою проставлення в даному документі єдиної візи;
в) документи на поїздку для біженців, видані відповідно до Конвенції 1951 року про статус біженців;
г) документи на поїздку для апатридів, видані відповідно до Конвенції 1954 р. про статус апатридів [[4]].
2. При необхідності документи, що підтверджують мету та умови запланованого перебування.
У кінцевому рахунку, іноземці повинні переконати дипломатичне чи консульське представництво в наявності у них достатніх коштів, щоб забезпечити своє існування і повернення назад.
Порядок надання візи включає в себе два етапи.
Пер...
