Дипломатична Академія
МЗС Росії
Факультет міжнародних відносин
Реферат на тему:
В«Фактор сили в міжнародних відносинахВ»
Виконав:
Слухач 1-го курсу д/о Колтунов Д.С.
Викладач:
д.п.н., професор Шмельов Б.А.
Москва 2008 р.
Зміст
1. Введення
2. Поняття сили в міжнародних відносинах, види сили.
3. Значення фактора сили при мирному співіснуванні і міроурегулірованіі.
4. Сила і дипломатія.
5. Висновок.
6. Список літератури.
Введення
Протягом тисячоліть основним способом впливу держав на зовнішній світ була сила. Подібний вибір був обумовлений не тільки тим, що вона представлялася найбільш ефективним (Радикальним оперативним) інструментом досягнення зовнішніх цілей, але й станом самого світу, самих міжнародних відносин, об'єктивно просувають силу в якості основного інструменту міроурегулірованія. В«Прагнення людей до силі, - вказує у свій час Г. Моргентау, патріарх американської школи В«Політичного реалізмуВ», - не є історичною випадковістю, це закономірний факт, що відображає саму суть людського буття В».
Важливо й інше! На Протягом усієї людської історії сила ототожнювалася насамперед і в першу чергу з військовою міццю. Це логічно неминуче - якщо система міжнародних відносин налаштована на неминучість конфронтації, неминучість з'ясуванні відносин військовим шляхом, то поняття В«силиВ» цілком природно повністю ідентифікується з поняттям В«військової силиВ». На думку багатьох видних політичних діячів, військова міць була і залишається основним показником сили і престижу держави на міжнародній арені. Це й зрозуміло, оскільки сила нерозривно пов'язана з природою суспільних відносин, вона, власне, корениться в суті людської натури із закладеними в ній началами добра і зла. При цьому в різні періоди історії переважало або одне, або інше з цих почав.
Але чи варто ототожнювати силу виключно з військовою міццю держави? Чи варто коньюнктурним зводити ці поняття або розуміти під силою щось більше? Наповнилося Чи традиційне поняття сили іншими, невійськовими якостями? Чи може держава, що не володіє сильною армією і флотом, найактивнішим чином впливати на світову політику? Існує Чи тенденція до девальвації сили як основного джерела впливу на міжнародній арені?
У даній роботі автор спробує розібратися з феноменом сили в міжнародних відносинах і кинути ретроспективний, інтроспективний та перспективний погляд на його значення у взаєминах між державами.
1. Поняття сили в міжнародних відносинах, види сили.
Існує маса визначень феномена сили в міжнародних відносинах, ось лише деякі з них:
Г. Моргентау - В«Сила є влада над умами і діями людей В»;
Г. Кіссінджер - « міжнародному середовищі сила є вплив В»;
Р. Клайн - В«Сила, це здатність уряду однієї країни змусити уряд іншої країни зробити які-небудь дії, які воно ніколи б не вчинила по власної волі В», при цьому він виділяє три основні методи - переконання, примусу або застосування військової сили;
Р. Кейохейн, Дж. Най - В«Сила - Це здатність одного суб'єкта змусити інших зробити що-небудь, що вони інакше вживати би не стали, і при цьому, за прийнятною для чинного особи ціною В»;
Б. Рассел пропонує філософське поняття сили - В«Сила - спосіб отримання бажаних результатівВ»;
Д. Стоссінджер - В«Сила є можливість держави використовувати реальні і потенційні ресурси таким чином, щоб ефективно воздействоать на спосіб життя і поведінку інших держав В».
К.Норр - В«Сила у зовнішньому Світ може розглядатися, як володіння здібностями, які дозволяють суб'єкту виступати з достовірними погрозами. Але вона може і трактуватися як фактична реалізація впливу на поведінку сторони, якій загрожують. В першому випадку сила - це якість, якою сильні держави володіють і яке можливо акумулювати. У другому випадку сила - це результат, це вже надану вплив. Вона проявляється у взаємодії, в зіткненні. При першому підході це щось таке, що держава сподівається в різноманітних майбутніх ситуаціях. У другому випадку вона виникає і формується в конкретній ситуації. Таким чином, реальний зміст поняття В«силиВ» виявляється лише в системі міжнародних відносин, при зіткненні з іншими державами.
Як видається, у всіх цих різновекторних визначень є одна схожість - можливість держави впливати на поведінку іншої держави або держав проти їх волі у вигідному для себе плані, як правило, шляхом встановлення різних форм Залежно.
У такому випадку, правомірно говорити про різні види сили в арсеналі держав, вибірково їх використовують на міжнародній арені.
Військова сила - являє собою ступінь і інтенсивність реального впливу його військової мощі на іншу державу, групу країн або систему міжнародних відносин в цілому. При цьому ступінь і інтенсивність застосування військової сили, об'єкти її додатки визначаються, в першу чергу, характером і спрямованістю зовнішньополітичних цілей, тобто військова сила - це засіб політики, точніше, історично спеціалізувалася її частини - військової політики держави.
Науково-технічна сила - використання досягнень НТР, їх активне освоєння і масове виробництво підсилюють позиції країни на світовій арені, дозволяючи в майбутньому розглядати перспективу відмови від т.зв. В«Брудного виробництваВ» - добувної промисловості, хімічної, виробництва масового ширвжитку, зберігання ядерних відходів і т.д.
Інформаційна сила - цілком закономірна, бо людство вийшло у вік інформації та інформаційних систем, а, як відомо, хто володіє інформацією, той володіє світом.
Ідеологічна сила - може знаходити своє вираження усередині країни, а також мати зовнішню спрямованість. Являє собою узагальнену характеристику, що розкриває ступінь і характер впливу домінуючої в ньому ідеології, моралі, способу життя в Загалом на інші країни. І хоча ефективність її дії неможливо заміряти кількісно, ​​якісні показники явно проглядаються в прагненні інших країн, окремих людей слідувати привнесеним ззовні ідеалам.
Політична сила - можливість впливу на міжнародній арені шляхом дипломатії. Класичний приклад - дипломатія древніх римлян на заході Римської імперії, яку вони заповідали Візантії та Італії - виживання власної держави за рахунок від відходу від збройних конфліктів, зіткнення і ослаблення суперників, нав'язування власної релігії серед впливових країн, підкупу прикордонних держав з метою створення буферної зони навколо власних кордонів і т.д.
Різні країни характеризуються володінням тим чи іншим вищезгаданим видом або групою видів сили. Разом з тим, сильну державу, тобто держава, що володіє здатність впливати на поведінку інших держав, характеризує три основні (Базисних) виду сили - економічна, військова, політична. При цьому саме в представленої послідовності. Найбільш наочно поведінка держави по нарощуванню власних сил, зокрема, об'єктивну залежність, В«ВзаімовитекаемостьВ» одного базисного виду сили з іншого сили можна розглянути на абстрактному прикладі сценарію перших комп'ютерних ігор - класичних стратегій.
Отже, гравець починає гру з невеликою кількістю трудових і природних ресурсів. Першим завданням він ставить перед собою створення основ економіки - організація видобутку поновлюваних і не поновлюваних ресурсів на обмеженій, не зайнятої ніким території. Первинний потенціал, накопичений в результаті споживання ресурсів, дозволяє гравцеві нарощувати власну економічну базу, зокрема, зосередити зусилля на вдосконаленні засобів видобутку, їх переробці. Це в кілька разів збільшує ефективність виробництва і веде до утворення надлишків, які, по мірі їх накопичення, активно витрачаються на створення збройних сил для захисту наявної території від можливих нападів ззовні. Далі йде чіт...
