Російський державний торговельно-економічний університет Саратовський філія
Курсова робота
По темі: "Європейська валютна система "
Виконала: студентка 3 курсу
Спеціальності: Світова економіка
Гришина Дарья,
Перевірила: д.е.н. Авдєєва Е.С.
Саратов, 2010
Зміст
Введення
Глава 1. Становлення та особливості європейської валютної системи
Глава 2. Сучасний стан європейської валютної системи. Перспективи розвитку європейської валютної системи
Висновок
Список використаної літератури
Введення
ЄВРОПЕЙСЬКА ВАЛЮТНА СИСТЕМА (ЄВС) - форма організації відносин країн - членів ЄС у валютній сфері, що має на меті забезпечити стійке співвідношення курсів національних валют цих держав і тим самим сприяти стабілізації їх зовнішньоекономічних зв'язків в цілому. ЄВС базується на трьох основних елементах. Перший - зобов'язання країн - учасниць підтримувати коливання ринкового курсу своїх валют у межах вузького діапазону - від взаємного центрального курсу. Другий елемент ЄВС - спеціальна Європейська валютна одиниця (ЕКЮ), що базується на кошику національних валют. Третій елемент ЄВС - механізм надання кредитної та взаємної фінансової допомоги тим урядам, які відчувають фінансові труднощі при підтримці ринкового курсу своєї валюти в межах узгодженого діапазону відхилень. Цей механізм складається з двох частин: системи короткостроковій (до 75 днів) взаємодопомоги центральних банків на двосторонній основі і системи валютної підтримки на багатосторонній основі із спеціального фінансового фонду ЄЕС на умовах короткострокового кредитування (до трьох місяців з правом пролонгації кредиту ще на такий же термін) і середньострокового фінансування (від 2 до 5 років). ЄВС діє з 1979 р.
Що вступило в силу в березні 1979 р. угоду про економічне та валютне співробітництво між державами - членами Європейського економічного співтовариства було першим кроком до утворення Європейської валютної системи (ЄВС). Його основний і найважливішою особливістю є режим валютних курсів, призначений для стабілізації курсів валют держав-учасниць в певних межах. Дане угода є останнім з прийнятих протягом декількох років документів з питань валютної політики Європейського Співтовариства (ЄС). ЄВС офіційно почала функціонувати 13 березня 1979 У число її держав - учасниць ЄВС входили Бельгія, Данія, Франція, Федеративна Республіка Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Сполучене Королівство Великобританії і Північної Ірландії. (Сполучене Королівство є членом ЄВС, проте не бере участі в його угодах про валютної інтервенції.) Мета угоди про ЄВС полягала в стимулюванні `тіснішої валютного співпраці, що направляється на створення зони валютної стабільності в Європі `.
Основним становищем угоди є вимога проведення валютної інтервенції кожною державою - членом ЄВС з метою обмеження коливань валютних курсів шляхом створення ЕКЮ в якості основи системи та шляхом розширення можливостей надання кредитів в ЄС.
Метою моєї роботи є розглянути наступні питання: становлення та особливості європейської валютної системи та сучасний стан та перспективи розвитку європейської валютної системи.
Глава 1. Становлення та особливості європейської валютної системи
Першої світовою валютною системою вважається Паризька світова валютна система 1867 р., яка мала своїм наслідком франко-пруської війни 1870-1871 рр.. Перехід від срібного стандарту, заснованого на срібному стандарті французького франка, до золотого стандарту (золотого монометалізму) був пов'язаний з примусовим відмовою від Латинського платіжного союзу в Європі. Золота німецька марка стала третьою (Після фунта Великобританії та долара США) провідної європейської та світової валютою, яка витіснила знецінену на той момент срібну французьку валюту з обігу.
Паризька валютна система характеризувалася такими принципами:
В· в її основу був покладений золотомонетний стандарт;
В· кожна з національних валют мала золотий вміст. У відповідності з золотим змістом встановлювалися золоті паритети. Будь-яку валюту можна було вільно конвертувати в золото;
В· встановився режим вільно плаваючих валютних курсів з урахуванням ринкового попиту та пропозиції, обмежений "золотими точками": якщо ринковий курс валюти опинявся нижче паритету, заснованого на золотому змісті, то за зовнішніми зобов'язаннями вигідніше було платити золотом.
Поступово золотомонетний стандарт зжив себе, тому що не відповідав ні масштабами усилившихся господарських зв'язків, ні умовам, необхідним для подальшого розвитку економіки. Наступ кризи прискорила Перша світова війна.
Вихід був знайдений після закінчення війни.
Переможці в Першій світовій війні - США, Франція і Великобританія - зібралися в Генуї на міжнародній економічній конференції в 1922 р. і продиктували всьому решті світу Другу світову валютну систему, названу Генуезької, яку вони збудували на золотодевизному стандарті, заснованому на золоті і провідних валютах, конвертованих у золото. Девізами стали називати засоби в іноземній валюті, призначені для міжнародних розрахунків, тобто прирівняні до золота.
Нове пристрій світової валютної системи було юридично закріплено міждержавною угодою. Для Генуезької валютної системи були визначені наступні принципи:
В· її основу становили золото і девізи - іноземні валюти. Національні гроші стали використовуватися в якості міжнародних платіжно-резервних засобів, що знімало обмеження, пов'язані із застосуванням золотомонетного стандарту, але при цьому ставило світову валютну систему в залежність від стану провідних національних економік (проте в період між двома світовими війнами статус резервної не був офіційно закріплений ні за однією з валют);
В· зберігалися золоті паритети. Конверсія валют у золото могла здійснюватися як безпосередньо (Валюти США, Франції, Великобританії), так і опосередковано через іноземні валюти;
В· був відновлений режим вільно плаваючих валютних курсів;
В· валютне регулювання стало новим елементом світової фінансової системи і здійснювалося у формі активної валютної політики, міжнародних конференцій і нарад.
Країни-переможниці отримали для себе вирішальні односторонні політичні переваги над усіма іншими валютами світу. Могутня довоєнна німецька золота марка була знецінена і витіснена з ринку провідних світових валют. Нова валютна система принесла відносну валютну стабільність у область світових торгово-фінансових відносин, але одночасно створила передумови для тривалих валютних воєн і численних девальвацій.
Переміщення основного світового валютно-фінансового центра з Західної Європи в США повинне було знайти своє відображення в устрої світової валютної системи. США прагнули до утвердження гегемонії долара в міжнародних розрахунках, що призвело до гострого суперництву між доларом і фунтом стерлінгів.
Стабільність валютної системи була остаточно підірвана світовою економічною кризою. Велика депресія 1929-1933 рр.. вдарила по одній з основних валют - долара США, що призвело до хаотичного переміщення капіталів і поразці валютними кризами то одних, то інших країн, викликаючи девальвації, збільшення дефіциту державних бюджетів, відтік золота. У результаті Генуезька валютна система втратила еластичність і стабільність. У внутрішньому обороті всіх країн був припинений розмін банкнот на золото. Збереглася тільки зовнішня конвертованість валют у золото за згодою центральних банків США, Великобританії та Франції. Ще одним потрясінням для світової валютної системи стала економічна криза 1937 р., що викликав нову хвилю зне...
