Введення
Серед визначальних рис міжнародних відносин у Західній півкулі, безумовно, в першу чергу слід виділити різку активізацію інтеграційних процесів. Потужний імпульс їм надала В«Ініціатива для АмерикВ», проголошена президентом США Дж. Бушем у 1990 р. Вона передбачає створення єдиного економічного простору від Аляски до Вогняної Землі. В«Ініціатива для АмерикВ» вже на початку десятиліття істотно динамізувати відносини США з латиноамериканськими країнами. Всього за один лише 1991 Сполучені Штати уклали рамкові угоди про перехід до вільної торгівлі практично з усіма вже існуючими субрегіональними об'єднаннями - Карибським загальним ринком (КАРІКОМ), Системою Центральноамериканської інтеграції (СЦАІ), Андским пактом, Спільним ринком країн Південного конуса (МЕРКОСУР). З Мексикою з 1991 р. Сполучені Штати і Канада вступили в переговорний процес з питання створення Північноамериканської зони вільної торгівлі (НАФТА).
Настільки різко зрослий інтерес США до латиноамериканського регіону на початку десятиліття був обумовлений наступними факторами. Після закінчення холодної війни більш очевидним стало формування двох потужних економічних мегаблоків - в Західній Європі і в АТР, в найближчі десятиліття здатних перетворитися в головні структурні ланки нового світопорядку. Це не вписувалося в висунуту Сполученими Штатами після розпаду СРСР концепцію однополюсного світу. На тлі інтенсивного формування нових полюсів економічної та політичної моці більш чітко окреслилися наростаючі труднощі американської економіки, поступове зниження ваги США в світової торгівлі та фінансах. У цьому відношенні формування північноамериканського ринку могло надати нового дихання американській економіці, відкрити доступ до дешевій робочій силі та природних ресурсів сусідніх Мексики і Канади.
Мета роботи: проаналізувати взаємодію Мексики і США в рамках НАФТА
Завдання роботи:
1. Проаналізувати роль Латинської Америки у зовнішній політиці США
2. Охарактеризувати основні напрямки мексикано-американського співробітництва в рамках НАФТА
3. Розглянути основні економічні та внутрішньополітичні проблеми, пов'язані з НАФТА
I. Роль НАФТА у взаємодії Мексики і США
Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) увійшло в силу в січні 1994 р., результатом чого стало створення одного з найбільших торгових блоків на землі, який об'єднав всі три держави Північної Америки. У відомому сенсі воно було продовженням більш раннього угоди про вільну торгівлю, існував між США і Канадою. Вступ до НАФТА мало для Мексики колосальне економічне і політичне значення. Хоча створення торгового блоку було проявом загальносвітової тенденції до економічної інтеграції, кожна з доцентрових сил, які брали участь у процесі його будівництва, виходила з власних конкретних економічних інтересів. Мексиканська правляча еліта розраховувала за допомогою вступу в НАФТА вирішити ряд найгостріших народногосподарських проблем, таких як залучення іноземних капіталовкладень і нової, передової технології, забезпечення надійних ринків для мексиканських експортних товарів, збільшення зайнятості працездатного населення та ін Для досягнення цих цілей Мексика повинна була довести північним сусідам стабільність своєї економіки і послідовність своєї економічної політики. Входження в зону вільної торгівлі з США та Канадою було для Мексики пов'язане з чималим ризиком бути просто поглиненої північними гігантами, адже по обсягом виробництва її економіка складає лише 5% від показника США. Але потенційні вигоди були занадто великі.
Північноамериканська угода про вільну торгівлю передбачає регулярні консультації країн-учасниць з проблем взаємного інтересу, включаючи регулювання в області охорони здоров'я (щоб зменшити розрив у вартості робочої сили), субсидування виробництва в ряді галузей, стандартизацію правил встановлення походження товарів, встановлення стандартів якості, а також створення легальних процедур компетентних органів для вирішення комерційних суперечок.
З моменту вступу в силу НАФТА передбачало негайне усунення мексиканських митних тарифів на 5900 імпортних позицій із США та Канади (головним чином машини, обладнання та незавершене виробництво), на які припадає близько 40% обсягу всієї мексиканської зовнішньої торгівлі. Решту товари були диференційовані в тарифній диспозиції відповідно з 50%-ної, 10%-ної, 15%-ной і 20%-ної ставками. Сполучені Штати скасували тарифи на 3100 імпортних позицій мексиканських товарів, що довело питома вага мексиканських експортних товарів, безмитно надходять на американський ринок, до 80% загального обсягу мексиканського експорту. 4200 позицій уже раннє були включені в Генеральну Систему Преференцій (ГСП) і тим самим були звільнені від обкладання митними тарифами. Митне оподаткування товарів, що залишилися намічалося скасувати відповідно через п'ять, десять або п'ятнадцять років, таким чином, щоб на товари, що конкурують з продукцією найменш ефективних галузей, як в США, так і в Мексиці, тарифи зберігалися протягом найбільшого терміну. Згодом період лібералізації був скорочений. Угода також регламентує торгівлю послугами, включаючи наземний транспорт, телекомунікації, фінансові послуги, а також передбачає лібералізацію урядових закупівель.
Наскільки можна судити за наведеними даними, Мексиці вдалося домогтися більш пільгових умов вступу в порівнянні з її північними сусідами. Якщо останні зобов'язалися зняти митні тарифи на 80% мексиканського експорту (виключаючи нафту), то Мексика проявила взаємність тільки у відношенні 40-42% американського та канадського експорту. НАФТА зобов'язало її скасувати протекціоністські обмеження на вкладення іноземного капіталу (за винятком енергетичного сектора) та допустити вільну репатріацію прибутків американськими і канадськими фірмами, а також надати гарантії іноземним інвесторам від можливого захоплення їх власності без повної компенсації. (Відображення генетичної пам'яті про минулі націоналізації в Мексиці.) НАФТА дозволяє іноземним банкам отримати до 25% мексиканського фінансового ринку і відкриває можливість для іноземних фірм придбати 30% страхового бізнесу в період до 2004 р., після чого всі обмеження будуть повністю зняті.
НАФТА в чому пов'язує майбутніх лідерів Мексики зобов'язанням зберігати прихильність вільну торгівлю та вільному руху капіталу, а також чинить тиск на країну в напрямку підвищення її конкурентоспроможності. Угода містить можливість (ст. 2005) для будь-якої країни або групи країн приєднатися до нього на основі встановленої процедури, яка передбачає переговори про взаємоприйнятних умовах. Однак кожен нинішній член угоди може накласти вето на прийом будь-якого нового претендента.
Вище відзначалася пільговості умов вступу Мексики в НАФТА. Головна причина цього полягала в реальних економічних інтересах. Для того щоб переконатися в цьому, досить ознайомитися зі стенограмами об'єднаних слухань підкомітетів Міжнародної економічної політики і торгівлі та у справах західної півкулі Комітету з міжнародних справ палати представників США189. У них, зокрема, підкреслювалося, що нафта є найважливішим товаром в торговому обміні між США і Мексикою. 55%, тобто більше половини мексиканського експорту нафти, направляється в Сполучені Штати, і в середньому 12% американського імпорту складають поставки нафти з Мексики. Остання володіє розвіданими запасами нафти, одними з найбільших у світі, можливо від 30 млрд до 50 млрд барелів, добуваючи нині у день лише 2,5 млн барелів. При цьому Мексика імпортує значну частину споживаного нею бензину та основних нафтохімічних продуктів із США. Незважаючи на весь свій нафтове багатство, Мексика все ще залишається бідною країною, де подушного доходу в рік становить близько 3 тис дол (1992 р.), а зовнішній борг дорівнює 97 млрд дол
Після націоналізації нафтової промисловості в 1938 р. Мексика не дозволяла іноземним...