Зміст
Введення
Глава I Конгрес США і радянсько-американські відносини
1.1 Торгово-політичний режим США та ухвалення поправки Джексона-Веніка
1.2 Ключові проблеми радянсько-американських відносин
Глава II Формування нового курсу під взаєминах США і Росії з 1992 р.
2.1 Норми російсько-американського торговельно-економічного співпраці
2.2 Дискусія навколо скасування поправки Джексона-Веніка
Висновок
Список літератури
Введення
Глобальні геостратегічні зрушення, пов'язані з розпадом Радянського Союзу і закінченням "Холодної війни", призвели до зміни міжнародного статусу США. Загальновизнано, що Сполучені Штати в чому визначають розвиток сучасних міжнародних відносин. У той же час Російська Федерація як правонаступник СРСР залишається активним учасником дипломатичних процесів. Найважливіші зовнішньополітичні рішення не приймаються без урахування "фактора Росії". Тому сучасне міжнародне становище та перспективи розвитку світового спільноти в значній мірі залежать від характеру російсько-американських відносин. Сучасні російсько-американські відносини неможливо об'єктивно оцінити і спрогнозувати поза історичним контекстом та аналізу їх основних напрямків.
Важливий етап у радянсько-американських відносинах наступив в 70-ті роки, коли відбулася зміна політики конфронтації на політику переговорів. Протягом 1972-1975 рр.. відбулися чотири зустрічі керівників СРСР і США для обговорення і прийняття рішень по найбільш гострим питань радянсько-американських відносин. Пошук взаємоприйнятних рішень давно існуючих проблем, а також способів завершити холодну війну, уникнувши В«втрати обличчяВ», йшов повільно, з неминучими труднощами і відкатами назад. Прикладом такого "Відкату" явилась поправка до Закону про торгівлі, прийнята Конгресом США в грудні 1974 і зв'язала виконання торгово-економічних угод між США і СРСР із дотриманням останніми громадянських прав і свобод, включаючи свободу еміграції. Саме ця поправка стала символом зовнішньої політики США по відношенню до СРСР.
З розпадом СРСР тема скасування поправки Джексона-Веніка не втратила актуальності. Після формального оголошення в 1990 р. закінчення холодної війни, обом державам залишилося безліч невирішених проблем, неулаженних протиріч, невдалих компромісів, невикористаних можливостей і, найголовніше, в чому застарілі уявлення про навколишній світ і один про одного. Звідси випливало, що в якихось ситуаціях США і Росія будуть співпрацювати, а в якихось будуть неминучі конфлікти і навіть серйозне протистояння. Поправка Джексона-Веніка, що блокує надання Москві стандартного (загального для всіх торгуючих з США країн) статусу найбільшого сприяння в торгівлі не скасована досі, хоча реально виступає НЕ обмежувачем економічних і торговельних відносин, а одіозним символом "холодної війни "і колишнього протистояння двох держав. Проблема полягає в тому, що в даний час скасування Конгресом США поправки Джексона - Веніка, зв'язується із закріпленням за Конгресом права ратифікувати умови вступу Росії у Всесвітню торговельну організацію. Росія все ще не розглядається США як країна з ринковою економікою, що дозволяє застосовувати проти неї більш жорсткі антидемпінгові правила, зберігаючи поправку Джексона-Веніка.
Таким чином, російсько-американські відносини на сучасному етапі відрізняються наявністю кола проблем і протиріч, як дісталися в спадок від часів "Холодної війни", так і накопичених за останнє десятиліття. Їх усунення здатне відкрити шлях для конструктивних двосторонніх відносин і оздоровлення міжнародної обстановки в цілому. Досвід російсько-американської взаємодії останніх років стає фактором сучасної внутрішньополітичному житті обох країн. Потенціал російсько-американських торговельно-економічних відносин не вичерпаний. Є чимало перспективних сфер для взаємовигідного співробітництва. У світлі цього вивчення проблеми, пов'язаної з впливом поправки Джексона-Веніка на радянсько-американські та російсько-американські відносини, є безумовно важливим і актуальним як в науковому, так і в практичному відношенні.
Наше дослідження, почате в рамках дипломної роботи, присвячено вивченню теми, пов'язаної з прийняттям і дією поправки Джексона-Веніка, її впливу на взаємини СРСР і США, Росії та США.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період від 1974 р. - часу ухвалення Закону про торгівлі та поправки до нього - до наших днів, коли дія поправки Джексона-Веніка вже скасовано у відношенні Китаю та більшості країн Центральної та Східної Європи, але зберігається щодо Росії.
В вітчизняній літературі перші спільні роботи про радянсько-американських відносинах, які стали результатом переходу від конфронтації до політики розвитку двосторонніх взаємин, були присвячені аналізу економічних зв'язків і співробітництва, або представляли нову зовнішньоторговельну стратегію двох країн [1]. У колективній праці радянських економістів, присвяченому торговельно-економічним зв'язках СРСР з Північною Америкою, відзначалася пряма залежність даних відносин від політичних факторів: "Протягом всієї історії зв'язків Радянського Союзу зі Сполученими Штатами Америки погіршення політичного клімату вело до згортанню торговельно-економічних контактів. Навпаки, розвиток економічного співпраці завжди було наслідком сприятливих політичних умов "[2].
Розгляду проблем радянсько-американських відносин у 70 - 80-і рр.. XX в., Аналізу зовнішньополітичної діяльності адміністрацій Ніксона, Форда, Картера, Рейгана присвячені дослідження Н.І.Лебедева [3], Р.С.Овчіннікова [4], В.Г.Курьерова [5], А.В.Куніцина і Н.П.Шмелева [6]. Особливий інтерес представляє робота А.А.Сергуніна [7], в якій автор звертається до розгляду роботи Конгресу США по ключовим проблемам, що існували у відносинах між СРСР і США, зокрема, розглядається встановлення для Радянського Союзу дискримінаційного режиму торгівлі з США внаслідок прийняття поправки Джексона-Веніка.
Проблеми російсько-американських відносин у всьому їх різноманітті представлені в роботах російських істориків: В.А.Кременюка і А.Д.Богатурова [8], В.І.Батюка [9], В.Л.Фролова [10], Г.А.Трофіменко [11], І.Ю.Жінкіной [12], які критично підходять до розгляду співробітництва двох держав, вказують причини розбіжностей, аналізують політику російсько-американського партнерства, її плюси і мінуси, визначають перспективи. Дослідження С.М.Рогова [13], А.І.Уткіна [14], Т.А.Шаклеіной [15] відрізняє фундаментальність, залучення великого статистичного та фактографічного матеріалу, вибудовування своїх поглядів на можливі моделі і подальші перспективи російсько-американських відносин. Перераховані автори згодні з тим, що в новій системі міжнародних відносин, що склалася після закінчення холодної війни, інтереси Москви і Вашингтона не підштовхують їх до конфронтації, відсутні політичні та економічні причини для російсько-американського зіткнення. Але підтримка стабільності і стійкості нової системи міжнародних відносин вимагають координації з низки ключових питань світової політики.
Економічний аспект російсько-американських відносин на Протягом останніх 15 років розглянуто Р.І.Зіменковим [16]. Важливий висновок автора, який вважає, що, незважаючи на деякі несприятливі тенденції в сучасних російсько-американських взаєминах, "співпраця з широкому спектру торговельно-економічних питань увійде в осяжній перспективі в більш активну фазу "[17].
Проблема стійкості в розвитку і динаміці відносин між Росією і США в нових реаліях розглянута А.І.Кубишкіним [18]. Автором виділено проблеми, по яких групуються основні розбіжності і проблеми в російсько-американських відносинах. На наш погляд, важливим висновком є думка про необхідність перенесення "акценту російсько-американського співпраці зі сфери вирішення військово-стратегічних проблем і питань безпеки ... в сферу співпраці з еко...
