Зміст
Введення
1. Нові аспекти в політиці Індії після розпаду СРСР
2. Американо-індійські відносини на сучасному етапі
2.1 Індія у зовнішній політиці США
2.2 Американо-індійські відносини в контексті посилення впливу Індії в регіоні
2.3 Військове співробітництво США та Індії
Висновок
Список використаних джерел та літератури
Введення
На сьогоднішній день Індія є найвпливовішою країною в південноазіатської регіоні. У цьому відбиваються і перевагу над іншими країнами по території, по чисельності населення, а також в області економічних відносин.
Ще зовсім недавно Індія, проводячи вкрай миролюбну політику, основні принципи якої були закладені Джавахарлалом Неру, незначно брала участь в світовому політичному житті. Та й у регіоні проявляла себе досить пасивно, якщо не рахувати безперервного конфлікту з Пакистаном. Однак, після входження Індії в коло ядерних держав, яке відбулося, до речі при активному опорі США, її вже не можна скидати з рахунків на міжнародній арені. Особливо, якщо враховувати, що й інша сторона індо-пакистанського конфлікту також володіє ядерною зброєю.
Особливо актуальним видається вивчення індійської зовнішньої політики в цілому і відносин з США зокрема після розпаду СРСР, який тривалий час був стратегічним союзником Індії. Саме в цей час Індії довелося шукати нові внешнполітіческіе орієнтири і на роль одного з таких орієнтирів претендує США.
З боку США останнім часом також відбулися значні зміни в політиці по відношенню до азіатських країн. Розглядаючи їх як можливих союзників в антитерористичній боротьбі і не в останню чергу - в стримуванні зростаючого впливу Китаю, США в значній мірі пом'якшило свої відносини, зокрема з Індією.
Мета роботи: проаналізувати американо-індійські відносини в період після 2000 року.
Завдання роботи:
1. Охарактеризувати зміни у зовнішній політиці Індії після розпаду СРСР.
2. Проаналізувати американо-індійські відносини на сучасному етапі
3. Розкрити основні параметри американо-індійського співробітництва у військовій сфері
4. Проаналізувати місце Індії у зовнішньополітичній стратегії США
У даній роботі були використані наступні джерела та література: роботи С.І. Луньова, присвячені зовнішньополітичної стратегії Індії в сучасному світі, аналітичні матеріали з Інтернет, джерел, а також дослідження П.Т. Підлісного, в яких розкриваються нові аспекти політики США, після терористичних актів 11 вересня. Слід зазначити, що більшість використаних робіт не виділяють в якості окремої теми взаємодія Індії та США, обмежуючись характеристикою їх зовнішньополітичної стратегії, проте на підставі аналізу цих робіт можна зробити висновки і по даної тематики.
1. Нові аспекти в політиці Індії після розпаду СРСР
"Існує стратегічна і технологічна неминучість змінити стратегічні параметри, на яких трималася структура "Холодної війни" ... поступового переходу від світу, що є заручником доктрини взаємного неприйнятного збитку ... Створення системи протиракетної оборони стало неминучим "[1]. Так прозвучала заява офіційного представника МЗС Індії щодо наміру нової адміністрації США почати процес виходу з Договору по ПРО від 1972 року і створювати масштабну стратегічну протиракетну систему країни. Напевно, для багатьох виявилося несподіваним, що Делі цією заявою як би підтримали американські плани. Особливо враховуючи, що Індія у більшості людей в Росії та інших країнах завжди асоціювалася з політикою конструктивного миролюбності і неприєднання.
Ще до отримання незалежності в 1947 році в поглядах лідерів національно-визвольного руху Індії переважала вельми своєрідна, але з урахуванням історичної обстановки далеко не безпідставна концепція перспектив розвитку зовнішньої політики країни після відходу колоніальної адміністрації. Принципи, закладені "Великої душею" - Махатмою Ганді, - Ненасильство, пацифізм розглядалися як спочатку властиві індійському менталітету. Вони і стали основою індійської зовнішньої політики аж до початку 60-х років. Тоді керівництво на чолі з Джавахарлалом Неру сподівалося з їх допомогою досягти реального результату у світовому політичному процесі, компенсуючи слабкість економіки і збройних сил силою моральних переконань і моральних позицій. Цей підхід з сучасної точки зору міг би здатися кілька наївним, але він певною мірою виправдав себе, здобувши Індії - і Неру особисто - високий авторитет серед держав Азії та Африки, тільки що звільнилися від колоніалізму.
Життя, однак, внесла корективи. У 1962 році Китай в прикордонної війні завдав Індії поразку, вельми дотикове показавши, до яких згубних наслідків призводить недостатня увага до обороноздатності країни та розрахунок тільки на добру волю. А через три роки, у вересні 1965-го, вибухнула війна з Пакистаном знову змусила багатьох індійських ідеалісти не тільки задуматись, але й вжити заходів щодо зміцнення збройних сил. І коли в 1971 році Індія знову вступила в повномасштабну війну з Пакистаном, вона здобула блискучу перемогу. Так під впливом зовнішніх факторів відбувалися зрушення в ідеології зовнішньої політики Делі, зрушення в бік підтримки на належному рівні військової сили і розрахунку на економічну самодостатність. Ядерна програма Індії сягає своїм корінням якраз в середину 60-х років. Вже тоді зародилися багато процесів, результати яких ми спостерігаємо зараз.
Певною мірою Індія постійно намагалася триматися на видаленні від протистояння двох наддержав. Це пояснювалося насамперед прагненням витримувати самостійний зовнішньополітичний курс і не влазити в орбіту їхнього безпосереднього впливу. Країна, яка розвивалася досить динамічно, володіла колосальним потенціалом і могла в перспективі претендувати на роль однієї з провідних світових держав, не хотіла "зв'язувати собі руки "різними угодами, які могли б стати перешкодою на тернистому шляху до числа сильних світу цього.
Цим була продиктована і специфіка індійської політики в галузі ядерного роззброєння. Ще не висохло чорнило під Договором про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ), а Делі вже заявив про його дискримінаційному характері і прагненні великих держав раз і назавжди закріпити своє привілейоване становище володарів суперзброї, а також про рішучості не приєднуватися до договору. При цьому Індія підкреслювала бажаність і необхідність загального ядерного роззброєння (подібним чином повелася Індія і у відношенні Договору про всеосяжну заборону ядерних випробувань після 1996 року) [2].
До 70-м рокам Індія стала головним партнером Радянського Союзу в світі, що розвивається. Однак це зовсім не означало втягування Делі в сферу радянського політичного впливу або якогось ідеологічного споріднення. Цього вимагала політична ситуація. Адже відносини Індії та США складалися непросто. Індійці, сповідуючи принципи Ганді - Неру і слідуючи ідеям підтримки країн третього світу перед обличчям імперіалізму, не схвалювали американську зовнішню політику в світі того часу, враховуючи агресію у В'єтнамі і проізраїльську курс Вашингтона. Мало істотне значення і те, що США надавали надзвичайно серйозну допомогу військових приготувань Пакистану, оснастивши його армію практично за останнім словом тодішньої техніки.
У травні 1974 року послідувало знамените індійське ядерне випробування, коли Індія фактично увійшла в "ядерний клуб", хоча і утрималася від того, щоб оголосити себе ядерною державою (та й сам факт випробування пройшов майже непоміченим, оскільки у наддержав вистачало в той момент турбот на Близькому Сході та в Індокитаї). В цілому навряд чи кому-небудь може здатися дивним те обставина, що в той період Делі довелося приділяти підвищену увагу розвитку свого оборонного потенціалу. Силова складова у зовнішній політиці країни зростала в ці роки насамперед під впливом н...
