1. Поняття "глобалізм", "глобалізація", "Глобалістика"
Поняття В«глобальнийВ» визначає предмет або явище, що відносяться до території всієї земної кулі, що охоплюють всю земну кулю, тобто мають всесвітній характер. У той же час глобальність будь-якої проблеми необхідно розуміти не в кількісному, а в якісному вимірі. Система є глобальною тоді, коли відсутня система більш високого рівня. Однак проблема, що виникла на регіональному, державному чи місцевому рівні, може стати глобальною. Глобальність конкретної проблеми визначається не стільки її роллю в житті тієї чи іншої частини населення, яка реально від неї постраждала, скільки Значенням цієї проблеми для долі всіх народів планети ... або включає у свою орбіту інтереси держав і олігархічних кланів, що визначають міросістемного процеси. Так, в процесі зміни влади на Україні, загострення відносин між Україною і Росією (В«газова війнаВ») значну роль відігравали світові гранди - США і Європейський Союз. Або інший приклад. Опублікування в данській газеті карикатури на пророка Мухаммеда стало приводом для глобального протесту мусульманського світу ряду держав, тиску на європейську цивілізацію.
Поняття "Глобалізм" має об'єктивне і суб'єктивне зміст. З об'єктивних позицій - це єдине світове простір, створюване ринкової цивілізацією обміну. З суб'єктивної сторони глобалізм означає послідовне відсторонення від усіх місцевих інтересів, норм і традицій, формування світу економічного і політичного монополізму з міжнародним центром влади
2. Основні підходи до визначення глобалізації
Питання про те, що є глобалізація, не має однозначної відповіді. Сформовані наукові школи визначають процес глобалізації з різних методологічних підходів.
Культурологічний підхід розглядає глобалізацію в широкому цивілізаційному контексті. Глобалізація - двоєдиний процес перетворення загального в особливе і особливого в загальне. Вона передбачає вільне розповсюдження ідей. Глобалізація-це заключний етап загальної глобальної трансформації
Другий підхід - економічний. Він визначає глобалізацію як бурхливий розвиток світових ринків, інтернаціоналізацію господарювання
відбувається злам економічних національних меж, формування всесвітньої економіки, приведення національних норм і механізмів у відповідність з нормами провідних країн. Економічна глобалізація проявляється в інтернаціоналізації економічних процесів, транснаціоналізації і універсалізації (приведення національних норм у відповідність з тими, що сформувалися в цілому в міроекономіке).
Екологічний підхід. Основні поняття цієї школи - екологічне розподіл (нерівномірність використання людиною природних ресурсів); політична екологія (розглядає екологічні конфлікти, питання екологічної справедливості, об'єднання зусиль країн для забезпечення виживання на планеті).
Глобалізація як відображення конфлікту між модерном і постмодерном, між Заходом і Сходом.
Комплексний підхід. Глобалізація являє собою комплексне геополітичне, геоекономічне, геокультурний явище, яке має потужний ефект на всі сторони життєдіяльності втягуються в цей процес спільнот. Її можна визначити як процес ослаблення традиційних територіальних, соціокультурних, державно-політичних та економічних бар'єрів, які ізолюють народи один від одного і, разом з цим, охороняють їх від неупорядкованих зовнішніх впливів.
Для оцінки ступеня включення в процес глобалізації окремих країн щорічно проводиться рейтинг глобалізації держав, який публікується в журналі "Foreign Policy".
При складанні рейтингу враховуються чотири основні параметра. По-перше, економічна інтеграція - обсяг міжнародної торгівлі, інвестицій і різного роду виплат (у т.ч. і зарплати), чинених з перетинанням держкордону. По-друге, персональні контакти-міжнародні поїздки і туризм, обсяг міжнародних телефонних переговорів, поштових відправлень та переказів. По-третє, технологія - кількість користувачів Інтернету, інтернет-серверів. В четвертих, залученість в міжнародну політику - членство держав у міжнародних організаціях, кількість посольств і т.п. За останні роки перелік найбільш глобалізованих держав світу практично не зазнав змін. Найбільш глобалізованої країною є Ірландія, на другому місці - Сінгапур, на третьому - Швейцарія (держави, ніколи не випадали з першої п'ятірки). Крім них, в числі 20 найбільш глобалізованих країн (у порядку займаного місця): Нідерланди, Фінляндія, Канада, США, Нова Зеландія, Австрія, Данія, Швеція, Великобританія, Австралія, Чехія, Франція, Португалія, Норвегія, Німеччина, Словенія і Малайзія. Україна займає 42-е місце. Грунтуючись на вищенаведених параметрах у визначенні глобалізації, дослідницька компанія "Pew Research Center for the People and the Press" провела опитування серед жителів 49 держав про їхнє ставлення до процесу глобалізації. Більшість жителів землі дали позитивну відповідь на поставлене запитання.
Приміром, глобалізацію вітають переважно люди у віці 18-29 років: африканці - 75%, північноамериканці - 43%, за падноевропейци - 41%, жителі Східної Європи - 39%, латиноамериканці - 36%. Найбільше неприйняття глобалізація викликає у тих, кому за 65 років. Для Північної Америки цей показник дорівнює 27%, Західної Європи - 36%, Африки - 61%.
Характерно, що серед людей старшого покоління, які проживають у країнах Східної Європи і на власному досвіді можуть оцінити наслідки процесу сучасної глобалізації, тільки 7% висловилися позитивно про події
3. Основи та сутність об'єктивної глобалізації
Процес сучасної глобалізації не є чимось несподіваним, які виникли в результаті якогось осяяння, відкриття, як, наприклад, комп'ютеризація. Історично світ глобалізується і інтегрується в процесі всього свого розвитку. Закон глобалізації є об'єктивним законом розвитку людства. Це означає, що процес глобалізації світу неможливо скасувати, відкласти, зупинити. Також неможливо закритися від глобалізації або спрямувати її
тільки в своїх егоїстичних інтересах, як того хочуть деякі великі держави.
Історично розвиток процесу глобалізації життєдіяльності людства пов'язане зі такими об'єктивними обставинами:
- Розвиток продуктивних сил сприяло збільшенню масштабів виробництва, поліпшенню умов транспортування. Це створило умови для зовнішньоторговельного обміну. ​​
- Розвиток великого машинного виробництва посилило потреба в сировині, продовольчих товари для великих промислових центрів.
- Розвиток спеціалізованого масового виробництва зажадало ємного ринку, перевищує національний попит на вироблені товари.
- Зовнішня торгівля дозволила підвищити прибуток виробника за рахунок зниження витрат на сировину, робочу силу, збільшення обсягів виробництва, використання техніки і технології світового рівня.
- Конкуренція зводить світові ціни до рівня суспільно необхідної інтернаціональної вартості товару, яка нижче, ніж у менш розвинених країнах, і вище, ніж у розвинених. Тому товар розвиненою країни продається на світовому ринку за ціною більш високою, ніж на національному ринку. Країни з низьким рівнем розвитку також мої ^ ут мати виграш від зовнішньої торгівлі: на виробництво товару, отриманого за імпортом, на національному підприємстві затрати праці були б більшими, ніж його витрачено на виробництво товару, що є еквівалентом при обміні на імпортований товар та виробленого в національному виробництві.
Вивезення капіталу веде до розширення зовнішньоекономічного обороту (поставки коштів виробництва на створення підприємства за кордоном, вивезення готової продукції).
Які ж об'єктивні чинники сьогодні визначають процес глобалізації? В узагальненому вигляді вони можуть бути представлені таким чином.
перше, основним об'єктивним фактором, що визначає цей процес, як і колись є міжнародний поділ праці. Це найвищий ступінь розвитку суспільного терит...
