Зміст
Введення
1. Види міжнародних торговельних організацій
1.1 ЮНКТАД
1.2 СОТ
1.3 ГАТС
1.4 ОПЕК
2. Прогалини в правовому регулюванні міжнародної торгівлі
Висновок
Список літератури
Введення
В загальному вигляді міжнародна торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і таким чином збільшувати загальний обсяг виробництва. Суверенні держави, як і окремі особи і регіони країни, можуть виграти за рахунок спеціалізації на виробах, які вони можуть виробляти з найбільшою відносною ефективністю, і наступного їхнього обміну на товари, які вони не в змозі самі ефективно виробляти. В основі більш поглибленого вивчення питання "Чому країни торгують? "Лежать дві обставини. По-перше, економічні ресурси - природні, людські, інвестиційні - розподіляються між країнами світу вкрай не рівномірно; країни істотно відрізняються по своїй забезпеченості економічними ресурсами. По-друге, ефективне виробництво різноманітних товарів вимагає різних технологій.
Мета роботи - вивчити міжнародні організації та визначити їх роль у регулюванні міжнародної торгівлі.
Завдання роботи:
1) вивчити види міжнародних торговельних організацій;
2) охарактеризувати прогалини в правовому регулюванні міжнародної торгівлі.
1. Види міжнародних торговельних організацій
1.1 ЮНКТАД
ЮНКТАД - (UNCTAD - United Nations Conference for Trading and Development-Конференція ООН з торгівлі і розвитку) - Орган Генеральної асамблеї ООН, який не є міжнародною торговою організацією. Створений в 1964 р. і налічує 168 країн-членів. Основні завдання ЮНКТАД - сприяння розвитку міжнародної торгівлі, рівноправного взаємовигідного співробітництва між державами, вироблення різнобічних рекомендацій по функціонуванню міжнародних економічних відносин. Резолюції, заяви ЮНКТАД мають рекомендаційний характер. Під егідою ЮНКТАД розробляються багатосторонні угоди і конвенції. Вищий орган ЮНКТАД - Конференція та Рада з торгівлі й розвитку, в рамках якого працюють шість комітетів.
У ЮНКТАД прийнятий груповий принцип роботи: держави-члени розділені на чотири групи за соціально-економічним і географічним принципом. Рішення ЮНКТАД вдягаються у форму резолюцій, заяв і т.д. і мають рекомендаційний характер. Під егідою ЮНКТАД розробляються багатосторонні угоди і конвенції.
1.2 СОТ
СОТ - Міжнародна організація, регулююча світову торгівлю [1]. Є правонаступником Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Утворена у відповідності зі спеціальним Угодою про створення СОТ, досягнутим в результаті Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів в рамках ГАТТ. Почала функціонувати з 1 січня 1995 г [2]. Основний орган - сесія, проведена двічі на рік. Діє Рада, створюваний з представників усіх країн-членів, а також Секретаріат, штаб-квартира - в Женеві [3]. Правовою основою СОТ є ГАТТ в редакції 1994 р., Генеральна угода з торгівлі послугами (ГАТС) і Угода по торгових аспектах прав інтелектуальної власності (ТРІПС). Членом СОТ може стати будь-яка країна, приймаюча зобов'язання всього пакету документів, які є її правової основою (за винятком чотирьох раніше укладених угод у рамках ГАТТ). В Наприкінці 1996 р. членами СОТ стали 130 країн і ще 30 країн висловили зацікавленість вступити [4]. РФ подала офіційну заяву про прийняття в СОТ в грудні 1994 р.
При всьому своєму масштабному потенціалі сучасна російська економіка може ефективно розвиватися лише при активній взаємодії зі світовим ринком товарів і послуг. Того ж вимагають проводяться в країні ринкові перетворення. У свою чергу, правила гри на світовому ринку в умовах глобалізації визначаються нині країнами колективно, при вирішальній ролі в цьому Всесвітньої торгової організації (ВТО), що об'єднує близько 150 держав і покриває понад 95% обороту світової торгівлі.
Тому потрібно розгорнута і цільова, без політизованою поспіху, підготовка Росії до членства в СОТ без шкоди для економічної безпеки країни з урахуванням думок і інтересів російського бізнесу.
1.3 ГАТС
ГАТС - Система міжнародних договорів в області торгівлі всіма видами послуг; сприяє активізації прямих іноземних інвестицій. Включає два елементи: загальні зобов'язання типу "Прозорості" правил і законодавчої бази в сфері послуг; спеціальні зобов'язання, що підлягають розробці, зокрема порядок допуску на ринок послуг [5]. Угода поширюється на чотири види поставки послуг (надання їх через кордон, переміщення споживача послуг у країну їх виробника, комерційна присутність юридичної особи - постачальника послуг однієї країни на території іншої і тимчасове переміщення за кордон фізичної особи - постачальника послуг) і чотири групи організацій, що торкаються торгівлі послугами (Центральних, регіональних і місцевих державних установ, а також організацій, що діють за їх дорученням). В угоді сформульовані загальні зобов'язання всіх країн - членів СОТ, складові основні елементи дисципліни поведінки урядів у сфері торгівлі послугами. Найважливішим таким зобов'язанням є взаємне надання режиму найбільшого сприяння (при цьому обумовлено, що на перший час країнам надається можливість робити часткові вилучення з цього режиму - на термін не більше 10 років). До інших найбільш істотним загальними зобов'язаннями відноситься гласність регулювання (передбачає публікацію законів, правил, адміністративних розпоряджень і міжнародних угод, які зачіпають торгівлю послугами, і установа національної довідкової служби, що надає відповідну інформацію), здійснення регулювання внутрішнього ринку на розумної, об'єктивної та справедливої вЂ‹вЂ‹основі, щоб монопольні постачальники послуг не зловживали своїм становищем на ринку. Угода також містить специфічні зобов'язання по лінії лібералізації надання національного режиму, які в індивідуальному порядку повинна прийняти кожна країна - член СОТ в тому чи іншому секторі і по кожному виду поставки послуг; перераховані також неприпустимі заходи з обмеження доступу на ринок за прийнятими специфічним зобов'язаннями [6].
1.4 ОПЕК
Організація країн-експортерів нафти - картель, утворений 1960р. деякими країнами-виробниками нафти з метою координації політики нафтовидобутку і контролю за світовими цінами на сиру нафта. ОПЕК встановлює квоти на обсяги виробництва нафти.
Це добровільна міжурядова економічна організація, завданням і головною метою якої також є координація та уніфікація нафтової політики своїх членів - держав.
Прагнучи активізувати боротьбу проти нафтових монополій, що розвиваються країни-експортери рідкого палива прийшли до висновку про необхідність об'єднати свої сили і протиставити організації монополій свою власну. У 1960 році в Багдаді головні постачальники нафти на світовий ринок - Венесуела, Ірак, Іран, Кувейт і Саудівська Аравія - заснували Організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК). ОПЕК був зареєстрований в Організації Об'єднаних Націй 6 вересня 1962. Статут ОПЕК затверджений на 2-й конференції в Каракасі 15-21 січня 1961 року. У 1965 році статут був повністю переглянутий. Пізніше також у нього вносилися численні зміни та доповнення. На частку ОПЕК зараз припадає близько 40% світового виробництва нафти. Спочатку штаб квартира ОПЕК перебувала в Женеві (Швейцарія), але потім перебралася до Відня (Австрія).
Ініціатором створення організації була Венесуела - найбільш розвинута з нафтовидобувних країн, яка протягом тривалого часу піддавалася експлуатації нафтових монополій. Розуміння необхідності координації зусиль проти нафтових монополій назрівало і на Близькому Сході. Про це свідчили ірако-саудівське угоду про узгодженні Нафтовий політики в 1953 році і засідання Ліги арабських країн в 1959 році, присвячене нафтовим проблем, на якому були...
