МІСЦЕ УКРАЇНИ В СВІТОВИХ ЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИНАХ
Сучасне світове господарство характеризується різними видами зв'язків, здійснюється об'єктивний процес його інтернаціоналізації. Виникає необхідність дослідження такого явища, як формування світової економічної системи, актуальною стає проблема вивчення зовнішньоекономічних зв'язків, оскільки перед кожною державою стоїть мета прагнути до максимальної їх вигоди.
В результаті здійснення такої діяльності відбувається економія суспільної праці, так як виробництво і обмін між країнами результатами виробництва стає більш раціональним. Важливе значення має те, що національні економічні системи все більшою мірою приймають характерні ознаки ринкових економічних систем, особливо це стосується країн середньо-і малорозвинених, для яких цей процес є позитивним в цілому, хоча і суперечливим, тому що обов'язково необхідно враховувати національні особливості і діяти у відповідності з національними інтересами.
Об'єктивний процес інтернаціоналізації сучасного світового господарства вимагає нового рівня багатосторонніх економічних взаємин.
Економічні зв'язки між країнами світу існували завжди, але з поглибленням міжнародного поділу праці вони стають все більш важливим чинником процесу відтворення, задоволення суспільних потреб та розвитку світового господарства.
Підвищення ефективності господарської діяльності, скорочення суспільних витрат вимагають постійного посилення процесу спеціалізації виробництва для забезпечення певного рівня його концентрації. Внаслідок цих процесів відбувається становлення, розвиток та розширення міжнародного співробітництва, формується світове господарство як економічна єдність, поглиблюється інтеграція країн.
Ставши незалежною державою, Україна проводить курс на поступове зближення з європейським та світовим співтовариством, на входження у світову економічну систему ринкового типу.
Однак інтеграція України в систему світових господарств є дуже складною. Складність полягає в тому, що з одного боку, країни з економікою ринкового типу розвиваються постійно на основі приватної власності, вони сформували відповідно до їх потребам господарські механізми, встановили і збалансували зв'язки з іншими країнами. З іншого боку, господарство України практично було відірване від країн ринкового типу, воно було сформоване на підставі громадської власності, воно мало відповідний механізм управління виробництвом і розподілу.
Створення в Україні ринкової економіки передбачає її відкритість і інтеграцію в світове господарство. Усі підприємства, незалежно від форм власності, приймаючи участь у формуванні ринкових відносин, повинні мати вихід на зовнішній ринок. Тільки в цьому випадку вдасться забезпечити їх реальне входження в міжнародні економічні процеси.
Світові економічні відносини виникають і розвиваються при відповідних умовах і під впливом ряду факторів, вони знаходять своє вираження в різноманітних конкретних формах, значення і співвідношення яких неодноманітно на тих чи інших етапах для різних країн і різних регіонів світу.
Характерною рисою сучасної світової економіки є відкритість національних господарств, які входять у всесвітню господарську мережу. Її першопричиною і головним трендом післявоєнного світового розвитку є поступовий перехід країн, потерпілих в результаті Другої світової війни, від замкнутих самодостатніх національних господарств до економіки відкритого типу. Значну роль у цих процесах грали повоєнна розруха і залежність країн від американської економічної допомоги.
Саме в цей час США виступили з тезами "свобода торгівлі" та "відкритість економіки", в першу чергу - для нав'язування власних "правил гри" на міжнародному ринку. Пропозиції "свобода" і "відкритість" являли собою ефективні підйоми необмеженої світової експансії американських корпорацій.
У цьому руслі зусилля американської економічної науки направлялися на обгрунтування необхідності такого ступеня свободи торгівлі між країнами, яка існує в межах кожної з них, тобто уникнути контролю зовнішньоторговельного обороту і розрахунків торговельного балансу між країнами.
Для цього визначаються основні фактори, які впливають на масштаби і характер інтернаціоналізації світової економіки, на підвищення відкритості національних господарств, залучених до її мережі. Для США це є вкрай важливим в післявоєнний період і дуже актуальним на початку нового тисячоліття, оскільки країна системно практикує найбільший дефіцит торгового балансу з усім світом.
Провідну роль у формуванні відкритості національних господарств грали уряду, які стимулювали експортні виробництва, заохочуючи вивіз товарів і послуг, сприяючи кооперації з закордонними фірмами, і тим самим ініціювали подальший розвиток зовнішньоекономічних зв'язків країн.
Відкрита економіка виникає з обмеження державного втручання, поступової ліквідації (у Зокрема, в постсоціалістичних країнах) державної монополії у сфері зовнішньої торгівлі, яка надає стимули до впровадження різноманітних форм спільного підприємництва, створення зон вільної торгівлі або спеціального фінансового режиму. Однією з зовнішніх рис відкритості національного господарства є інвестиційна привабливість країни, яка забезпечується сприятливими для інвестора умовами господарювання суб'єктів-нерезидентів і стабільністю політико-правової та економічної ситуації в державі. Як правило, потоки зовнішніх інвестицій спрямовуються до країн, де вкладення капіталів може принести більший прибуток, тобто капіталовіддача буде вище, а ризики втратити цей прибуток - найнижчими.
Існують різні механізми залучення іноземних інвесторів, найбільш "цікавий" з яких полягає у наданні такому інвесторові доступу до внутрішнього споживчого ринку країни в обмін на придбання ним цінних корпоративних чи урядових паперів Висловлювання про те, що абсолютно відкритої економіки не існує, не відповідає дійсності, оскільки такої не існує серед розвинених країн постіндустріальної цивілізації. Але є спроба відкрити економіки інших країн світу (постсоціалістичних і тих, що розвиваються), відкрити їх абсолютно і якими засобами (прикладом цього є економічна історія Іраку).
Перед урядом і підприємницьким середовищем України виникає актуальне завдання забезпечення збалансованого розвитку внутрішнього ринку з одночасним збереженням позицій на зовнішньому, з використанням адекватних інструментів державного регулювання для запобігання негативного впливу сучасних викликів і загроз у сфері міжнародної торгівлі та руху капіталів (з урахуванням нестійкою кон'юнктури зовнішнього ринку в цілому, зростання платоспроможного попиту на внутрішньому ринку, набуття Україною повноцінного членства в СОТ).
Україна переходить до динамічної стратегії реформування економіки, усе більше активізуючи свою діяльність на світовій арені. У зв'язку з цим особливо важливою стає розробка не тільки стратегічних напрямків в інтеграції нашої країни у світове господарство (зовнішньоекономічних орієнтирів і доктрини), але і стратегічних прийомів інтегрування, які б дозволили нарівні взаємодіяти з міжнародними економічними організаціями, іноземними партнерами і конкурентами, тим самим, вносячи допомогу в створення внутрішніх економічних перетворень.
В сучасної світогосподарської сфері зовнішньоекономічні зв'язки національних економік охоплюють більш широкий, ніж раніше спектр взаємодій: торговельний обмін переріс у науково-технологічне та інвестиційне співробітництво. Склалася нова модель таких зв'язків - виробничо-інвестиційна.
Сьогоднішні реалії взаємин України зі світовою господарською сферою характеризуються непідготовленістю її економіки до високоефективних форм зовнішньоекономічного співробітництва.
Доцільно також зауважити, що перманентне протистояння гілок влади (незважаючи на зміни в складі команд Президента, Кабінету Міністрів і Верховної Ради У...
