Міністерство освіти і науки України
Севастопольський національний технічний університет
міжнаціонального конфлікту в СУЧАСНОМУ СВІТІ
Реферат з дисципліни В«СоціологіяВ»
Виконала: Гладкова Ганна Павлівна
студентка групи АЯ-21-1
СЕВАСТОПОЛЬ
2003
Введення
Мабуть, на сьогоднішній день важко назвати більш актуальну проблему, ніж названа в заголовку. Чомусь людям різних національностей важко жити на одній планеті без спроб довести перевагу своєї національності над іншими. На щастя, сумна історія німецького націонал соціалізму відійшла в минуле, проте не можна сказати, що міжнаціональні чвари канули в Лету.
Взявши будь-яку зведення новин, можна наткнутися на повідомлення про чергову В«акції протестуВ» або В«терактВ» (В залежності від політичної орієнтації даного ЗМІ). Періодично з'являються все нові і нові В«гарячі точкиВ» зі всіма витікаючими звідси процесами - жертвами як серед військових, так і та мирного населення, потоками міграції, біженцями і, в цілому, - покаліченими людськими долями.
При підготовці даної роботи були використані, перш всього, матеріали журналу В«Соціологічні дослідженняВ» як одного з найбільш впливових на сьогоднішній день соціологічних видань. Також використовувались дані ряду інших засобів масової інформації, зокрема В«Независимой газетиВ» та ряду інтернет-ізданій.По можливості надавалися різні точки зору по найбільш спірних питань.
Доводиться визнати, що по багатьом пунктам немає згоди навіть у таборі соціологів; так, до цих пір йдуть дебати з приводу того, що ж все-таки мати на увазі під словом В«націяВ». Що ж говорити про В«ПростецаВ», які не забивають собі голови мудрованими словами, і яким просто потрібен конкретний ворог, щоб дати вихід століттями накопичувалися невдоволенню. Такі моменти вловлюють політики, і цим вони вміло користуються. При такому підході проблема як ніби виходить зі сфери компетенції власне соціології; однак саме вона повинна займатися улавливанием таких настроїв у певних груп населення. Те, що такий її функцією не можна нехтувати, досить чітко показують то й справа спалахують В«гарячі точкиВ». Тому для переважної більшості навіть розвинених країн життєво необхідно час від часу зондувати грунт в В«національному питанніВ» і приймати відповідні заходи. Проблема ще більш загострена на пострадянському просторі, де етнополітичні конфлікти, що знайшли своє вираження у великих і малих війнах на етнічної і територіальної грунті в Азербайджані, Вірменії, Таджикистані, Молдові, Чечні, Грузії, Північної Осетії, Інгушетії, призвели до численних жертв серед мирного населення. І сьогодні події, що відбуваються в Росії, свідчать про дезінтеграційних руйнівних тенденціях, що загрожують новими конфліктами. Тому проблеми вивчення їх історії, механізмів їх попередження і врегулювання як ніколи актуальні. Важливе значення набувають історичні дослідження етнонаціональних конфліктів у різних конкретно-історичних, етнокультурних умовах з метою виявлення їх причин, наслідків, специфіки, типів, участі в них різних національних, етнічних груп, методів запобігання та врегулювання.
1. Поняття міжнаціонального конфлікту
В сучасному світі практично не існує етнічно гомогенних держав. До таких можна умовно віднести тільки 12 країн, (9% всіх держав світу). У 25 державах (18,9%) основна етнічна спільність становить 90% населення, ще в 25 країнах цей показник коливається від 75 до 89%. У 31 державі (23,5 %) Національну більшість становить від 50 до 70%, і в 39 країнах (29,5%) навряд чи половині населення є етнічно однорідною групою. Таким чином, людям різних національностей так чи інакше доводиться співіснувати на одній території, і мирне життя складається далеко не завжди.
1.1 Етнос і нація
У В«великої теоріїВ» існують різні концепції природи етносу та національності. Для Л. Н. Гумільова етноси - явище природи, В«біологічні одиниціВ», В«системи, виникають внаслідок якоїсь мутації В». Для В.А. Тишкова етнічність націй створюється державою; це поізводная від соціальних систем, що фігурує скоріше як гасло і засіб мобілізації. За кордоном до такої позиції близькі конструктивісти, для яких нації не дано від природи; це нові освіти-спільноти, що використали для себе в якості В«сировиниВ» культуру, історичне і минуле спадщина. За Ю.В. Бромлей кожна нація - В«Соціально-етнічна спільністьВ» - має свою етнокультуру та по-різному виражене національну самосвідомість, яке стимулюється лідируючими владними та соціально-культурними групами.
Нації, як правило, виникають на грунті найчисленнішого етносу. У Франції це - французи, в Голландії - голландці, etc. Ці етноси домінують в національному житті, надаючи нації своєрідну етнічну етнічне забарвлення і специфічний спосіб прояви. Існують і нації, практично збігаються з етносами - ісландська, ірландська, португальська.
Більшість існуючих визначень етносу зводиться до того, що це сукупність людей, мають загальну культуру (часто додають ще й спільність психіки), зазвичай говорять на одній мові і усвідомлюють як свою спільність, так і відмінність від членів інших подібних спільнот. Дослідження етнологів свідчать, що етноси - це об'єктивні, не залежні від волі самих людей освіти. Люди зазвичай усвідомлюють свою етнічну приналежність тоді, коли етнос вже існує, але сам процес народження нового етносу ними, як правило, не усвідомлюється. Етнічна самосвідомість - етнонім - проявляється тільки на завершальному етапі етногенезу. Кожен етнос виступає соціокультурним механізмом адаптації даного локального варіанту людства до певних, спочатку лише природно-географічним, а потім і соціальним умовам. Обживаючи ту чи іншу природну нішу, люди впливають на неї, змінюють умови існування в ній, виробляють традиції взаіможействія з природним середовищем, які поступово набувають в певній ммере самостійний характер. Так ніша перетворюється з тільки природного в природно-соціальну. Крім того, чим довше люди живуть в даній місцевості, тим більш вагомим стає соціальний аспект такої ніші.
Очевидно, що вектори розвитку власне етнічних і національних процесів повинні збігатися, інакше можливі згубні наслідки для відповідних етнічних і етносоціальних спільнот. Такий незбіг чревато асиміляцією етносів, поділом їх на кілька нових етнічних груп або освітою совем нових етносів.
Зіткнення інтересів етнічних груп рано чи пізно призводить до виникнення етнічних конфліктів. Етносоціологи розуміють такі конфлікти як форму громадянського, політичного або збройного протиборства, в якому сторони або одна з сторін мобілізуються, діють або страждають за ознакою етнічних відмінностей.
Етнічних конфліктів в чистому вигляді бути не може. Конфлікт між етнічними групами відбувається не через етнокультурних відмінностей, не тому, що араби і євреї, вірмени і азербайджанці, чеченці і росіяни несумісні, а тому що в конфліктах оголюються протиріччя між спільнотами людей, консолідованими на етнічній основі. Звідси трактування (А.Г. Здравосмислов) міжнаціональних конфліктів як конфліктів, В«які так чи інакше включають в себе національно-етнічну мотивацію В».
1 .2. Причини конфліктів
В світової конфліктології немає єдиного концептуального підходу до причин міжетнічних конфліктів. Аналізуються соціально-структурні зміни контактуючих етнічних груп, проблеми їх нерівності в статусі, престижі, винагороді. Є підходи, зосереджується на поведінкових механізмах, пов'язаних з побоюваннями за долю групи, не тільки за втрату культурного своєрідності, але й за використання власності, ресурсів і виникаючої в зв'язку з цим агресією.
Дослідники, спираються на колективні дії, концентруються на відповідальності еліт, борються за допомогою мобілізації навколо висунутих ними ідей за владу, ресурси. У більш модерні...
