Зміст
Введення
1. Економічне становище КНР
1.1 Загальна характеристика економіки Китаю
1.2 Етапи розвитку китайського господарства
2. Місце Китаю у світовій економіці
2.1 Сучасна економічна ситуація
2.2 КНР у світових зв'язках
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Особливості сучасного світового розвитку пов'язані з процесами, що відбуваються в країнах, що розвиваються, які становлять більшість держав світу. Центром економічного зростання в світовому господарстві стала Східна Азія. У число найбільших економічних держав світу входить Китай, ВВП якого в 80-90-ті роки збільшувався щорічно на 10%.
Китай - одна з найбільших держав світу. На його території проживає понад 21% населення всього світу. Усередині валовий продукт Китаю в 90-х роках цій досяг американського рівня і за підрахунками Світового банку в 2010 р. вийде на перше місце в світі. Китай займає одне з провідних місць в світовій торгівлі. У 2002 році загальний обсяг експорту і імпорту Китаю склав більше 500 мільярдів доларів.
У грудні 2001 року Китай вступив до Світової організації торгівлі організцією. Рішення про прийом - результат довгих консультацій Пекіна з іншими членами організації про відкриття китайських ринків для іноземних товарів і послуг.
Китай займає перше місце в світі з виробництва вугілля, виробів текстильної промисловості, а по виробництва електроенергії - друге. За абсолютними розмірами 26 видів продукції Китай увійшов до числа десяти найбільш великих виробників світу. Поряд з традиційними виробництвами дістали розвиток електронна промисловість, аерокосмічна, автомобілебудування.
Економічний розвиток Китаю неодмінно буде успішним і привертає увагу всього світу, заявив в ексклюзивному інтерв'ю кореспондент агентства Сіньхуа лауреат Нобелівської премії з економіки 1980 року, професор Пенсильванського університету Лоуренс Клейн.
Мета даного реферату проаналізувати місце Китаю у світовій економіці.
1. Економічне становище КНР
1.1 Загальна характеристика економіки Китаю
Значні успіхи, досягнуті в КНР за період проведення господарських реформ (з кінця 70-х рр..), привертають увагу всього світу. Складовою частиною стратегії китайських перетворень є політика відкритості зовнішньому світу. Зовнішньоекономічна відкритість вважається в Китаї необхідною умовою модернізації країни.
У грудні 1978 року III пленум ЦК Комуністичної Партії Китаю переніс основна увага роботи партії на економічне будівництво, у 1982 році XXII з'їздом партії була прийнята стратегія здійснення модернізації суспільства, розрахована на три етапи:
1 етап - збільшити в 4 рази валову продукцію промисловості і сільського господарства до 2000 року, домогтися середнього достатку життя народу. Ця задача була вирішена достроково в 1995 році.
2 етап - підняти Китай до рівня середньорозвинених країни (за міжнародними параметрами) до 2021 року.
3 етап - до 2049 (100-річчя КНР) перетворити Китай у сучасну високорозвинену державу [12, с.242].
Реформа зовнішньоторговельного регулювання
Однією з пріоритетних засад високих темпів економічного зростання Китаю, за свідченням багатьох аналітиків, є використання політики прискореної індустріалізації та експортної орієнтації країни.
Лібералізація системи зовнішньої торгівлі в Китаї - це довготривалий процес, який допускає можливість тактичних відступів. Китайський уряд ніколи не прагнуло домогтися прихильності міжнародних ділових кіл за рахунок швидкого зняття тарифних і кількісних бар'єрів на шляху імпортних товарів і послуг. Розумна протекціоністська захист національних виробництв є невід'ємною частиною індустріальної політики КНР.
Цей досить високий рівень протекціоністського захисту китайського ринку викликав невдоволення західних країн, і вони довгий час відмовляли Китаю в можливості стати членом СОТ (Світова Організація Торгівлі).
Переговори про вступ до вищезазначену організацію почалися ще в 1986 році, а членом СОТ КНР стала лише в 2001 році.
З тих пір країні вдалося створити позитивний імідж, виконуючи зобов'язання члена СОТ.
У Американської торговельної палаті в Китаї відзначають, що важливими показниками відповідального підходу китайського уряду до реалізації своїх зобов'язань стали зниження митних тарифів і відкриття доступу на фінансовий ринок і в інші сфери.
Згідно зі статистикою, загальний рівень митних тарифів Китаю знизився з 15,6 відсотка у 2000 році до 10,6 відсотка у 2004 році. Середня тарифна ставка на автомобілі, наприклад, знизилася до 43,8 відсотка вже в першому році після вступу країни до СОТ. З 1 липня 2006 року, як очікувалося, вона знизилася до 25 відсотків.
До 2001 року банківський бізнес, ринок цінних паперів, туризм і освіта - сфери, фактично недоступні іноземним інвесторам. Сьогодні в Китаї діють близько 200 комерційних структур іноземних банків з 20 країн і районів світу. Більше 80 з них займаються операціями в юанях. Кредитові залишки в цих структурах перевищили 20 млрд. американських доларів.
Крім того, тільки за перші три роки членства була проведена ревізія більш ніж 2300 законів і нормативних актів Китаю з метою внесення поправок або анулювання відповідно до правилами СОТ.
У свою чергу за роки членства подвоївся зовнішньоторговельний оборот Китаю. У січні-листопаді 2004 року даний показник досяг рекордної позначки в 1 трлн. доларів. Те ж саме і з зарубіжними інвестиціями. До кінця жовтня 2004 року в Китаї відкриті більш 250 тис. підприємств з участю іноземного капіталу. Китаєм фактично освоєно 550 млрд. доларів іноінвестіцій.
Валютне регулювання
Грошова одиниця Китаю - юань (Ренмінбі) = 10 Джіао = 100 фен [2, C.400]. За даними курсу валют ЦБ від 5.12.2023 становив 4.27676 рубля та 0.139232 доларів.
Зростанню обсягів зовнішньої торгівлі в останні роки багато в чому сприяли зміни в режимі валютного регулювання. У 1994 році була скасована множинність курсів юаня. Офіційний курс став встановлюватися на основі ринкового, який формується під новоствореної системі міжбанківських торгів. Для державних підприємств і зовнішньоторговельних компаній була відмінена колишня практика валютних відрахувань, і тепер вся експортна виручка повинна повністю продаватися уповноваженим державним банкам. Одночасно з цим був лібералізований доступ до покупок валюти: для цього китайським компаніям достатньо представити в банк імпортний контракт і копію відповідної ліцензії. Дещо раніше, з початку 1992 року, право на купівлю валюти в державних банках отримали китайські фізичні особи, які вирушають за кордон.
У сукупності всі ці обставини дозволили китайському уряду оголосити в кінці 1996 року про переході до конвертованості юаня по поточних операціях. Уніфікація валютного курсу в 1994 році де-факто означала істотну девальвацію юаня, але слідом за цим його курс в 1994-1998 роках залишався стабільним на рівні 8,2 - 8,3 юаня за 1 долар). В останні роки КНР стала володарем других за розмірами в світі (Після Японії) валютних резервів. Тільки за далекому 1997 рік вони збільшилися на 34,9 млрд. доларів (до 139,9 млрд. доларів, тобто на 33 з гаком відсотка), а на кінець наступного за ним 1998 року досягла позначки в 145 млрд. доларів (Тобто збільшилися ще мінімум на 3,5%) [8, C.633].
Постійно підтримується позитивне сальдо платіжного балансу по поточних операціях. В результаті китайське господарство продемонструвало стійкість до несприятливих зовнішніх впливів. Контрольована В«відкритість економікиВ» показала свої переваги в умовах кризових явищ у фінансовій сфері світового господарства.
Структура припливу капіталу і зовнішнього боргу
В області залучення в ...
