МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ
ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АВТОМОБІЛЬНО-ДОРОЖНІЙ
УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра міжнародної економіки
Контрольна робота
з дисципліни "Міжнародні економічні відносини"
на тему: "Міжнародні науково-технічні відносини "
Виконав:
Студент гр. Ез-31 Абрамова О.В.
Залікова книжка №
086059
Перевірив: Пономарьов А.Н.
Харків 2010
План контрольної роботи
1. Міжнародне науково-технічне співробітництво
Міжнародний ринок технологій
2. Міжнародна передача технологій
Форми технологічного трансферту
Структура процесу передачі технології
Основні форми передачі технологій
Міжнародне технічне сприяння
3. Міжнародна науково-технічна політика Украніни
Список використаної літератури
1. Міжнародне науково-технічне співробітництво
Найважливіші форми світових економічних відносин наступні:
В· міжнародна торгівля товарами і послугами;
В· інтернаціональне переміщення підприємницького і позикового капіталів;
В· міжнародна міграція робочої сили;
В· створення спільних підприємств;
В· розвиток міжнародних корпорацій;
В· міжнародне науково-технічне співробітництво.
Міжнародне науково-технічне співробітництво являє собою обмін результатами наукових досліджень і розробок, технічними та технологічними нововведеннями. Дане співробітництво може здійснюватися шляхом обміну науково-технічною інформацією, вченими і фахівцями, проведенням науково-дослідних робіт та розробкою науково-технічних проектів та ін
Міжнародне науково-технічне співробітництво одне з найбільш динамічно розвиваються напрямків зовнішньоекономічної діяльності, яке включає спільну розробку науково-технічних проблем, обмін науковими результатами і виробничим досвідом, спільну підготовку кваліфікованих кадрів. Сфера міжнародне науково-технічне співробітництво охоплює широкий спектр проблем, починаючи з фундаментальних досліджень і кінчаючи вирішенням практичних завдань освоєння надр Землі, Світового океану, космосу. Різноманіття форм співпраці (взаємні консультації, розробка наукових прогнозів, кооперування при проведенні наукових досліджень, співпраця в галузі науково-технічної інформації, патентної справи, винахідництва, стандартизації та ін) дозволяє країнам вибирати ті з них, к-які в найбільшій мірі відповідають їх нац. інтересам і особливостям економiчного. розвитку.
Особливо можна виділити науково-технічне співробітництво, яке здійснюється у вигляді спільних програм науково-дослідних і проектно-конструкторських робіт шляхом об'єднання наукових, фінансових та матеріальних ресурсів, створення спільних науково-дослідних груп спеціалістів або організацій.
Найбільш раціональними й ефективними формами цього співробітництва є:
В· створення спільних науково-дослідних центрів, бюро, лабораторій для використання новітніх науково-технічних ідей, конструювання, маркетингових досліджень і техніко-економічних розрахунків;
В· спільні експерименти в області вдосконалення діючої техніки і технології з метою поліпшення техніко-економічних показників роботи фірми;
В· спільні дослідження та вивчення закордонного досвіду в області організації виробництва і праці;
В· поточна координація та консультації з питань науково-технічної політики;
В· організація підготовки кваліфікованого дослідницького персоналу.
Особливо важливим для науково-технічного співробітництва є аналіз його ефективності. Ефективність отриманих наукових результатів розглядається в декількох аспектах.
Теоретична цінність полягає в методах вирішення проблеми, областях застосовності результатів, вплив на суміжні галузі науки.
Технічна цінність характеризується рівнем технічних характеристик (надійності, довговічності, продуктивності і т.п.), конкурентоспроможністю, значенням для співробітництва країн і фірм.
Прикладна цінність виражається в можливості і сферах застосування результату в народному господарстві або на фірмі, масштабах впровадження, наявності побічних результатів. Перспективність заходу оцінюється часом, протягом якого можна ефективно використовувати результат.
Передбачувана вартість розробок включає витрати на наукові дослідження, підготовку фахівців, створення і установку необхідного обладнання, на інформаційне забезпечення. Час розробки складається з часу на підготовку матеріально-технічної бази досліджень і їх проведення, на отримання та перевірку результатів, на впровадження.
Імовірність реалізації планів та результатів розробки пов'язана з відповідністю наукової і матеріальної бази розробляється проблеми, з правильністю обраної форми співробітництва. Економічна ефективність впровадження результатів, визначається чистим ефектом (прибутком), термінами окупності, конкурентоспроможністю за економічними показниками національного і світового рівня.
Міжнародний ринок технологій
Специфічною складовою частиною міжнародного ринку послуг є міжнародний ринок технологій.
Міжнародна торгівля технологіями - це надання на комерційній основі іноземному контрагенту результатів науково-технічної діяльності, що мають не лише наукову, а й прикладну практичну цінність.
Об'єктами міжнародної торгівлі технологіями є результати інтелектуальної діяльності в упредметненої і нематеріальній формі.
нематеріальній формі:
технічна документація;
знання та досвід;
рецептура;
ліцензії.
матеріалізована форма:
промислові зразки;
окремі агрегати;
технологічні лінії.
Суб'єкти міжнародного ринку технологій:
держава;
вищі навчальні заклади;
дослідні інститути;
фірми і фонди;
фізичні особи.
Власниками створених технологій виступають або їх творці, або ті державні та недержавні організації які фінансують їх діяльність. При цьому значні витрати на НДДКР виявляються під силу насамперед великим фірмам, особливо ТНК. Великі кошти витрачаються на впровадження і поширення нових технологій, створення на їх базі нових товарів. Тому проявляються тенденції монополізації чи олигополизации нових технологи на певний період.
Однак це не означає, що створення нових технологій та їх активне впровадження можливе тільки в рамках ТНК. Саме в створенні нових технологій і об'єктів інтелектуальної власності та їх виробничому освоєнні вельми істотна роль належить малим і середнім фірмам, які нерідко називаються венчурними. Їх перевага - в конкурентоспроможності саме на вузькоспеціалізованих ринках.
Технології є частиною інтелектуальної власності і, відповідно, охороняються національним законодавством і міжнародними угодами. На практиці законодавство з інтелектуальної власності грунтується на прийнятих в окремих країнах відповідних патентних законах. Однак в міжнародному масштабі ще повністю не сформована система, регламентує однаковий порядок придбання правової охорони різних об'єктів інтелектуальної власності.
На початок XXI ст. єдині міжнародно-правові (патентні) вимоги були вироблені лише у ЄС. Європейська регіональна патентна система була створена на базі Європейської патентної конвенції, підписаної в 1973 р.
Фактом залишається те, що основна частина об'єктів промислової власності захищається у двох країнах - США і Японії. Однак між ними існують досить істотні розбіжності по цілому ряду принципових питань. Японія виходить із принципу, що винахідником є ​​особа, яка першим подав заявку на патент. У США патент може бути виданий особі, яка може довести, що даний винахід зроблено ним. В результаті - до теперішнього часу не підписаний міжнародний договір, що доповнює Пари...
