ЗМІСТ
ВСТУП
1. ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ 5
1.1 Цілі економічних реформ
1.2 Етапи економічних реформ
1.3 Результати економічних реформ
2. Економічні реформи в країнах Центральної та Східної Європи
2.1 Аналіз економічних реформ в країнах Центральної Європи
2.2 Аналіз економічних реформ в країнах Східної Європи
2.3 Динаміка основних показників в країнах Центральної та Східної Європи
3. Нові тенденції економічного розвитку 23
ВИСНОВОК 25
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 26
ДОДАТОК
ВСТУП
Основними цілями економічних реформ в країнах ЦСЄ було: підвищити ефективність виробництва; щоб зникли, як старі структури цін, так і монополізм виробників, щоб зникло централізований розподіл ресурсів. Так само однією з основних цілей було, щоб змінилася вкрай неефективна раніше склалася на догоду ідеологічним догмам і політичним пріоритетом структури виробництва.
Економічний розвиток країн Центральної та Східної Європи у післявоєнний період пройшло чотири етапи:
Перший етап (50 - 60 рр..) - етап швидкого екстенсивного зростання, індустріалізація більшості країн регіонів;
Другий етап (кінець 60 - кінець 70 рр..) пов'язаний з вичерпанням факторів екстенсивного розвитку;
Третій етап (кінець 70 - кінець 80 рр..) характерний стагнацією економіки, початком агонії і краху соціалістичної суспільної системи;
Четвертий етап (початок 90 рр.. ) - Етап революційних перетворень, спаду виробництва і переходу країн ЦСЄ на ринковий і демократичний шлях розвитку.
До результатів економічних реформ відноситься те, що в державах ЦСЄ знаходилися у відносно кращому положенні. Не дивлячись на серйозні труднощі, економічні реформи тут дають позитивні результати. Так, до прикладу найбільш сприятлива ситуація склалася в Угорщині, де темпи зростання ВВП в 1993 р. склали 3%.
За останні роки ЦСЄ добилися певних економічних успіхів у поглибленні ринкових перетворень.
В цілому макроекономічні показники розвитку ЦСЄ відзначаються стабільністю розвитку, і для більшості країн характерний стійкий підйом економіки, хоча за ступенем і рівнем розвитку вони займають різні позиції.
1. ЕКОНОМІЧНІ РЕФОРМИ: ТЕОРЕТИЧНІ
АСПЕКТИ
1.1 Цілі економічних реформ
Основними цілями економічних реформ було:
В· Підвищити ефективність виробництва;
В· Щоб зникли, як старі структури цін, так і монополізм виробників;
В· Щоб зникло централізований розподіл ресурсів;
В· Щоб змінилося вкрай неефективна раніше склалася на догоду ідеологічним догмам і політичним пріоритетом структури виробництва.
1.2 Етапи економічних реформ
Економічний розвиток країн Центральної та Східної Європи у післявоєнний період пройшло чотири етапи:
Перший етап (50 - 60 рр..) - етап швидкого екстенсивного зростання, індустріалізація більшості країн регіонів;
Другий етап (кінець 60 - кінець 70 рр..) пов'язаний з вичерпанням факторів екстенсивного розвитку;
Третій етап (кінець 70 - кінець 80 рр..) характерний стагнацією економіки, початком агонії і краху соціалістичної суспільної системи;
Четвертий етап (початок 90 гг.) - етап революційних перетворень, спаду виробництва і переходу країн ЦСЄ на ринковий і демократичний шлях розвитку.
Перший етап у всіх без винятку країнах ЦСЄ характеризується високими темпами економічного зростання, штучно підстьобнути директивними плановими завданнями. Мета - зміцнити регіон економічний, зробити з нього надійного союзника для колишнього Радянського Союзу, ще один укріпрайон в капіталістичному оточенні і ще один плацдарм для світової революції.
У 1949 році була створена Рада економічної взаємодопомоги (РЕВ). У сферу компетенції РЕВ входили питання координації народногосподарських планів, узгодження зовнішньоторговельного обороту, надання кредитів, організація у науково - технічного співробітництва та т.д.
РЕВ здійснював неринкову, тобто несправжню, інтеграцію, яку не можна назвати економічною, насправді вона була адміністративно-командної, бюрократичної. Ніяких економічних механізмів просто не було.
До кінця 60-х років у всіх країнах ЦСЄ була створена централізована дефіцитна планова економіка. Оптова торгівля замінена державною системою матеріально-технічного постачання. У главу планів поставлені показники по виробництву продукції в кількісному вираженні, по валу. Темпи зростання виробництва стали головним критерієм успіху або успіху підприємства, галузі чи країни в цілому. В умовах хронічного дефіциту вся продукція реалізовувалася по державним планом її розподілу, хоча обсяг непроданої продукції, незавершеного будівництва та запасів сировини весь час зростав.
На другому етапі економічного розвитку країн ЦСЄ проявилися ознаки вичерпання факторів первісного нагромадження, швидкого екстенсивного економічного зростання. Істотно сповільнилися темпи економічного зростання (см.пріложеніе А).
Зниження темпів економічного розвитку супроводжувалося зменшенням норми накопичення. Навпаки, як свідчать статистичні дані, частка капітальних вкладень у національному доході країн ЦСЄ продовжувало зростати.
У всіх країнах ЦСЄ тривали структурні зрушення на користь важкої промисловості, задані ще в 50 - х роках.
Повна зайнятість підтримувалася за рахунок низької продуктивності праці, зростала матеріаломісткість виробництва, знижувалася фондовіддача. Країни ЦСЄ стали вживати більше широкі і активні спроби до збільшення свого експорту на Захід, щоб заробити тверду валюту. Однак ці спроби не завжди виявлялися успішними: Захід чудово обходився без світової соціалістичної системи.
Вже на початку 60 - х років керівники ряду країн ЦСЄ змушені були піти на коректування вибраного раніше жорсткого курсу на надцентралізовану планування і понадіндустріалізацію на користь деякого стимулювання сільського господарства і підвищення життєвого рівня населення.
70 - ті роки виразно показали на прикладі всіх країн ЦСЄ тупиковість соціалістичної моделі господарювання. До кінця 70 - х років темпи економічного розвитку країн регіону ще більше сповільнилися. Виходу з цієї ситуації не могли допомогти ні ставки сировини, ні кредити з боку СРСР.
Початок 70 - х років - це час, коли Захід вступив у новий етап науково - технічної революції, масового освоєння нового покоління техніки, формування нового технічного укладу. На цьому тлі згасання соціалістичної економіки виглядало особливо символічно. Соціалізм весь час доводив свою неадекватність мінливим умов світового розвитку. На жаль, лідери країн ЦСЄ не розуміли цього.
Основними риси третього етапу розвитку економіки країн ЦСЄ є спочатку продовження уповільнення і стагнація економічного зростання, потім агонія і розвал соціалізму як історично не відбулася суспільної системи.
У 80 - х роках у всіх країнах ЦСЄ помітно посилилися інфляційні процеси. Різко зросли світові ціни на енергоносії та інші види сировини. СРСР скорочував постачання своєї сировини цим країнам, оскільки вони здійснювалися за цінами нижче світових, і свого сировини не вистачало самому постачальнику для його внутрішніх потреб. Країни ЦСЄ змушені були купувати зростаючу частину необхідного їм сировини на світовому ринку. Все це підривало ресурсну базу для інвестицій, необхідних не тільки для розширення, але і для модернізації та оновлення наявного основного капіталу.
В умовах неринкової економіки та відсутність внутрішніх стимулів до науково - технічному прогресу країни ЦСЄ реагували на зростання світових цін не переходом на ресурсозберігаючі технології, як Захід, а збільшенням імпорту сировини, розширенням експлуатації власних ресурсі...
