Зміст
Введення
1. Теорія порівняльних переваг та модель Ріккардо
1.1 Порівняльні переваги і міжнародний товарообмін
1.2 Міжнародні ціни і виграш в торгівлі
1.3 Вплив рівня заробітної плати
1.4 Емпірична перевірка теорії Рікардо
Висновок
Бібліографічний список
Введення
Міжнародна торгівля, з'явилася в глибокій старовині і отримала додатковий імпульс у зв'язку з утворенням світового ринку, продовжує залишатися провідною формою МЕВ. Саме через міжнародну торгівлю здійснюється міжнародний поділ праці (МРТ).
Ринки інших країн дозволяють отримувати додаткові прибутки. У той же час відсутність виробництва деяких видів сировини, продовольства (і особливо промислової продукції), використання вигод МРТ ведуть до підвищення ролі імпорту в задоволенні потреб національних економік.
Одним з показників ролі зовнішньої торгівлі може служити відношення експорту та імпорту до світового ВВП - Більше 40%. Майже у всіх державах Західної Європи щорічний обсяг експорту і імпорту перевищує 50 відсотків ВВП. Лише в США та Японії зовнішньоторговельна квота менше (близько 1/4 і близько 1/5 ВВП відповідно).
В умовах збільшується інтернаціоналізації господарського життя міжнародна торгівля зростає швидше, ніж виробництво. За 1950-1995 рр.. ВНП світу виріс в 6 разів, промислова продукція - в 7,4 рази, а товарний експорт - у 12,8 разу (в постійних цінах).
Головну роль в міжнародній торгівлі відіграють індустріальні держави Заходу. У 1998 р. на них припадало понад 70% світового експорту.
1. Теорія порівняльних переваг та модель Рікардо
1.1 Порівняльні переваги і міжнародний товарообмін
Теорії міжнародної торгівлі. Дані теорії намагаються пояснити, чому країни обмінюються товарами між собою. Причини цього вони вбачають у своєрідності країн, що виражається в розходженні цін на товари. Традиційні теорії пояснювали це своєрідність, насамперед, економічною нерівністю в реченні, тобто у вартості виробництва товарів. Відмінності в продуктивності праці та кількості факторів виробництва, наявних на території країн, досліджувалися в першу чергу. На цій основі визначалися переваги, якими країни мали в обміні один з одним.
Теорії прагнули тлумачити реальність через спрощений уявний образ, і кожна модель враховувала одне конкретне відмінність між країнами, вважаючи все інше ідентичним. Таким чином, у першій моделі міжнародного обміну - моделі Рікардо відмінності в продуктивності і якості праці розглядалися як головний фактор диференціації вартості. Однак відносну недосконалість цієї моделі, пов'язане з абсолютизацією відмінностей в продуктивності праці, привело інших авторів - Є. Хекшера та Б. Оліна до зосередження аналізу на відмінностях у кількості факторів виробництва, якими володіють ті чи інші країни.
Адам Сміт вважав, що країна може брати участь у торгівлі, лише, коли вона виробляє хоча б один товар дешевше, ніж всі інші країни. Так виникло поняття абсолютної переваги. Але хіба країни, які не володіли абсолютною перевагою, не могли взяти участь у міжнародному обміні? Теоретично цю проблему дозволив Давид Рікардо, що створив теорію порівняльних (Відносних) переваг, згідно з якою останні були приватним випадком абсолютних переваг.
Абсолютні переваги і виграш в торгівлі. Абсолютна перевага можна проілюструвати наступним прикладом. Розглянемо дві країни-партнера по обміну (Північ і Південь), а також дві галузі або два товари (Автомобілі та текстиль). Вартість товару характеризується трудомісткістю, вимірюваної коефіцієнтом віддачі - а, який визначається як трудомісткість одиниці товару: # S
а = Т/Х,
де Т - витрати праці, необхідні для виробництва товару (в годинах);
X - Кількість одиниць виробленого товару.
Коефіцієнт віддачі являє собою величину, зворотну продуктивності праці, - А, яку можна виразити як кількість одиниць товару, вироблених за 1 год роботи:
А = Х/Т.
В таблиці 1 представлені коефіцієнти віддачі Півночі і Півдня. Наведені дані показують, що робітники Півночі можуть виробляти автомобілі за менший час, ніж робочі Півдня. Зворотній картина спостерігається по текстилю. Таким чином, кожна країна має абсолютну перевагу в одному із секторів економіки.
Таблиця 1 - Абсолютні переваги та обмін
# G0Отрасль (Товар)
Трудомісткість по країнам, ч
Північ
Південь
Автомобілі
3
12
Текстиль
6
4
Абсолютна перевага - це можливість для будь-якої країни виробляти товар, витрачаючи меншу кількість факторів виробництва в порівнянні з іншими країнами.
Адам Сміт переніс принцип поділу праці на міжнародні економічні відносини. Якщо кожна країна спеціалізується на товарі, по якому вона має абсолютну перевага, то від цього виграє весь світ. Дійсно, в розглянутому прикладі, якщо Північ замість текстилю буде випускати автомобілі, то він отримає дві додаткові одиниці автомобілів, втративши одну одиницю текстилю. Якщо Південь замість автомобілів буде випускати текстиль, то він отримає три додаткові одиниці текстилю, втративши одну одиницю автомобілів. Таким чином, у світовому масштабі при рівній вартості праці виробництво текстилю виросте на дві одиниці, а автомобілів - на одну в порівнянні з ситуацією автаркії - відсутність товарообміну між країнами.
Подібна спеціалізація, відповідна новому міжнародному розподілі виробництва, робить очевидним виграш для всього світу. Це доводиться тим, що при незмінній кількості праці стає можливим отримати дві додаткові одиницю автомобілів і три одиниці текстилю.
Порівняльні переваги - модель Рікардо
Порівняльні переваги. Правило спеціалізації в залежності від абсолютних переваг виключало з міжнародної торгівлі ті країни, які таких не мали. Нехай, наприклад, одна країна (Північ) одночасно володіє абсолютними перевагами у виробництві автомобілів та текстилю. Тоді відповідно до принципу абсолютної переваги інша країна (Південь) не зможе брати участь в обміні.
Давид Рікардо в опублікованій в 1817 р. роботі "Принципи політичної економії і податків "вийшов за ці рамки і запропонував закон порівняльного переваги. Згідно з цим законом, двом країнам завжди вигідно торгувати, якщо вони спеціалізуються ні випуску товару, по якому вони мають максимальним абсолютною перевагою або мінімальним абсолютним програшем.
В прикладі, наведеному в таблиці 2, Північ має абсолютну перевагу в виробництві обох товарів.
Однак ефективність Півночі у виробництві автомобілів в 4 рази вище, ніж Півдня (3 год роботи на одиницю продукції проти 12 годин), але тільки в 1,33 рази вище в виробництві текстилю (6 год проти 8). Тому Північ володіє порівняльною перевагою у випуску автомобілів, а Південь - у виробництві текстилю.
Таблиця 2 - Порівняльні переваги і обмін
# G0Показателі
Північ
Південь
Трудомісткість автомобілів, ( а Т = Т/Х )
3
12
Трудомісткість текстилю, ( а = Т/Х )
6
8
