Зміст
Введення
Глава 1.Особливості та принципи функціональних систем
Глава 2.Закономірності розвитку фізіологічних систем організму людини
Висновок
Списоквикористаної літератури
Введення
Функціональні системи організму - динамічні, саморегулівніцентрально-периферичні організації, що забезпечують своєю діяльністюкорисні для метаболізму організму і його пристосування до навколишнього середовищарезультати.
Для досягнення корисних для організму результатів у функціональнихсистемах вибірково об'єднуються елементи різних рівнів. В організмі цетканини різних органів, механізми нервової і гуморальної регуляції.Регуляторні взаємини, властиві функціональним системам,забезпечують необхідну адаптивну стійкість результатів їх діяльності івзаімосодействіе окремих елементів для досягнення корисних результатів длявсього організму в цілому. Їх роль можуть виконувати результати метаболічнихреакцій в тканинах, а також різні показники внутрішнього середовища організму,забезпечують різні сторони метаболічних процесів; результатиповедінкової діяльності, що задовольняють провідні біологічні потребиживих істот у воді, їжі, розмноженні, уникненні небезпеки і т.д.; досягненнятваринами результатів стадної групової діяльності (популяційніфункціональні системи); задоволення біологічних потреб, отриманняосвіти, задоволення духовних потреб, захист суспільства і т.д., тоТобто на досягнення людиною соціально значущих результатів (спеціальніфункціональні системи соціального рівня).
Функціональні системи поведінкового і особливо психічного рівня, якправило, складаються у міру формування у суб'єктів спеціальних потребі формуються в значній мірі в процесі навчання. Виборчестановлення функціональних систем та їх окремих частин в процесі онтогенезуотримало назву системогенезу.
Загальним принципом динамічної організації функціональних систем єпринцип саморегуляції. Відхилення результату діяльності функціональних системвід рівня, який забезпечує оптимальну життєдіяльність організму, стимулюєактивність в рамках функціональних систем ланцюга процесів, спрямованих наповернення цього результату до оптимального рівня.
Будь функціональна система має принципово однотипну організацію тавключає загальні (універсальні для різних функціональних систем), периферичніі центральні вузлові механізми. До них відносяться: корисний пристосувальнийрезультат як провідна ланка функціональних систем; рецептори результату;зворотна афферентация, що йде від рецепторів результату в центральніосвіти функціональних систем; центральна архітектоніка, що представляєсобою виборче об'єднання нервових елементів різних рівнів;виконавчі (соматичні, вегетативні, ендокринні, а також поведінкові)компоненти.
Мета роботи - дослідження будови, діяльності функціональних системорганізму.
Глава 1.Особливості та принципи функціональних систем
Об'єднання всіх вузлових механізмів і функціональних систем визначаєкорисний для організму результат діяльності. Будь-яка зміна результату, таксамо як і його оптимальний стан, постійно сприймається відповіднимирецепторами. Сигналізація (зворотна афферентация), що виникає в рецепторах,надходить у відповідні нервові центри і вибірково залучає до функціональнісистеми елементи різних рівнів для побудови виконавчої діяльності,спрямованої на відновлення потрібного для організму результату.
Вихідною стадією системної архітектоніки цілеспрямованого поведінковогоакту будь-якого ступеня складності є стадія аферентного синтезу. На ційстадії в центральній нервовій системі здійснюється синтез збуджень,обумовлених внутрішньої метаболічної потребою, обстановочной і пусковийафферентацией з постійним використанням генетичних і індивідуальнонабутих механізмів пам'яті. Стадія аферентного синтезу закінчуєтьсястадією прийняття рішення, яка за своєю фізіологічною сутністю означаєобмеження ступенів свободи поведінки і вибір якої-небудь єдиної лініїповедінки, спрямованої на задоволення сформованої на стадіїаферентного синтезу провідною потреби організму.
Наступною стадією в динаміці послідовного розгортанняповедінкового акту, яка здійснюється одночасно з формуваннямцілеспрямованої дії, є стадія передбачення потрібногорезультату - акцептор результату дії; поведінковий актзакінчується, якщо досягнуть повноцінний результат, що задовольняє вихіднупотреба організму. В іншому випадку, якщо параметри досягнутихрезультатів не відповідають властивостям акцептора результату дії, виникаєорієнтовно-дослідницька реакція, перебудовується стадія аферентногосинтезу, приймається нове рішення і поведінковий акт здійснюється в новому,необхідному для задоволення вихідної потреби напрямку.
Одним з провідних принципів побудови функціональних систем організмує так званий голографічний принцип. Кожен елемент, включений удіяльність функціональних систем, відображає в своєї активності стан їїкінцевого результату. Іншими словами, саме в діяльності окремих елементів функціональнихсистем відбивається вихідна потреба організму та її задоволення.
Взаємодія окремих функціональних систем в цілому організмі і впопуляціях будується на основі принципів домінування і багатозв'язнихрегулювання за кінцевими результатами. Домінування окремих функціональнихсистем в організмі визначається механізмами домінанти і означає, що в кожнийданий момент часу діяльністю організму заволодіває провідна функціональнасистема, яка забезпечує задоволення головної для виживання, продовження родуабо суспільного престижу потреби.
Принцип багатозв'язних регулювання означає взаємодію різнихфункціональних систем по їх кінцевими результатами, що нерідко визначає їхузагальнену діяльність в інтересах цілого організму. Прикладом такоїдіяльності різних функціональних систем є гомеостаз.
У цілісному організмі проявляється ще один принцип динамічноїорганізації функціональних систем - принцип послідовного квантуванняжиттєдіяльності. Процеси гомеостазу і поведінки в їх континуумі розчленовуютьсядіяльністю функціональних систем на дискретні елементи (кванти), кожен зяких закінчується корисним для організму результатом.
Функціональні системи - об'єктивно існуючі організації,визначають інтегративні цілісні функції організму, взаємодіяорганізмів між собою і з навколишнім середовищем. За рахунок саморегуляції функціональнихсистем мають здатність до самоорганізації.
Цілісний організм в кожен даний момент часу представляє злагодженевзаємодія - інтеграцію по горизонталі і вертикалі різних функціональнихсистем на основі їх ієрархічного, багатозв'язних одночасного іпослідовної взаємодії, що в кінцевому підсумку визначає нормальнеперебіг фізіологічних процесів. Порушення цієї інтеграції, якщо воно некомпенсується спеціальними механізмами, веде до захворювання і загибеліорганізму.
Глава 2. Закономірностірозвитку фізіологічних систем організму людини
Важливість виявлення закономірностей розвитку організму дитини іособливостей функціонування його фізіологічних систем на різних етапахонтогенезу для охорони здоров'я та розробки адекватних віку педагогічнихтехнологій визначила пошук оптимальних шляхів вивчення фізіології дитини і тихмеханізмів, які забезпечують адаптивний пристосувальний характер розвиткуна кожному етапі онтогенезу.
Згідно сучасним уявленням, початок яким було покладено щероботами О.М. Северцова в 1939 р., всі функції складаються і зазнаютьзміни при тісній взаємодії організму і середовища. У відповідності з цимподанням адаптивний характер функціонування організму в різнівікові періоди визначається двома найважливішими чинниками: морфофункціональноїзрілістю фізіологічних систем і адекватністю впливають середовищнихфакторів функціональним можливостям організму.
Традиційним для вітчизняної фізіології (І.М. Сєченов, І.П. Павлов, А.А.Ухтомський, Н.А. Бернштейн. П.К. Анохін та ін) є систе...
