Контрольна робота
На тему: Співробітництво держав у боротьбі з міжнародною злочинністю
Зміст
Введення
1. Боротьба з міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру
2. Правова допомога у кримінальних справах
3. Міжнародна організація кримінальної поліції - Інтерпол
Висновок
Список використовуваної літератури
Введення
Формами міжнародної співпраці у боротьбі зі злочинністю, зокрема, є: координація дій по боротьбі із злочинністю; укладення договорів про боротьбу з міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру; правова допомога у кримінальних справах; спільні заходи по припиненню злочинних дій та притягнення винних до відповідальності.
Міжнародно-правовими нормами у сфері міжнародного співпраці в боротьбі зі злочинністю є багатосторонні конвенції про боротьбу з міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру; договори про правову допомогу у кримінальних справах; договори, що регулюють діяльність відповідних міжнародних організацій.
Цілий ряд нормативних актів в галузі боротьби зі злочинністю діє і в рамках СНД. В їх число входять Угоду про співробітництво в боротьбі зі злочинами у сфері економіки, Рішення про спільні заходи по боротьбі з організованою злочинністю та іншими небезпечними видами злочинів на території держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав та інші.
Зобов'язання держав за цими договорами полягають, перш все, у визначенні міжнародних кримінально караних діянь, встановленні правил юрисдикції, регламентації правової допомоги у кримінальних справах і дій організацій.
Співробітництво держав у боротьбі зі злочинністю здійснюється на багатосторонній (в рамках міжнародних організацій) і двосторонньої основах.
У двосторонніх угодах встановлюються більш конкретні форми співпраці в боротьбі з певними видами злочинів.
Певну роль у координації зусиль держав у боротьбі з злочинністю відіграє створена в 1923 р. Міжнародна організація кримінальної поліції (Інтерпол), членами якої нині є понад 150 держав світу. Інтерпол є неоціненним помічників у боротьби з міжнародною злочинністю і побудовою світопорядку на основі верховенства права.
1. Боротьба з міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру
Однією з важливих сфер міжнародного співробітництва є боротьба з міжнародними злочинами та злочинами міжнародного характеру.
Міжнародне злочин - це міжнародно-протиправне діяння, виникає в результаті порушення державою міжнародного зобов'язання, настільки основоположного для забезпечення життєво важливих інтересів міжнародного співтовариства, що його порушення розглядається як злочин перед міжнародним співтовариством у цілому. Его такі злочини, як військові злочину, а також злочини проти миру і людства, геноцид, екоцид та інші. Боротьба з такими злочинами потрапляє в сферу компетенції Ради Безпеки ООН, яка несе головну відповідальність за підтримання міжнародного миру та безпеки і виступає від імені всіх членів ООН. Суб'єктами міжнародних злочинів є, перш за все, держави, а також фізичні особи, що виступають від його імені і особисто вчинили такі злочину.
До міжнародних злочинів належать, насамперед, військові злочини, злочини проти миру і людства, геноцид, злочин агресії, визначення яких містяться в Статуті Міжнародного Військового Трибуналу від 8 серпня 1945 У відповідності до Статуту до цих злочинів належать:
а) злочини проти миру, а саме: планування, підготовка, розв'язання або ведення агресивної війни або війни в порушення міжнародних договорів, угод чи запевнень, або участь в загальному плані чи змові, спрямованих до здійснення кожного з вищевикладених дій;
б) військові злочини, а саме; порушення законів чи звичаїв війни. До цих порушень відносяться вбивства, катування або відведення в рабство чи для інших цілей цивільного населення окупованої території; вбивства або катування військовополонених чи осіб, що знаходяться в морі; вбивства заручників; пограбування громадської чи приватної власності; безглузде руйнування міст чи сіл; розорення, не виправдане військовою необхідністю, і інші злочини;
в) злочини проти людяності, а саме: вбивства, винищування, поневолення, заслання та інші жорстокості, вчинені щодо цивільного населення до або під час війни, або переслідування за політичними, расовими чи релігійними мотивами з метою здійснення чи у зв'язку з будь-яким злочином, підлягає юрисдикції Трибуналу, незалежно від того, чи були ці дії порушенням внутрішнього права країни, де вони були вчинені, чи ні.
До військових злочинів належать також діяння, перераховані в Додатковому протоколі до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I):
а) насильство над життям, здоров'ям і фізичним чи психічним станом осіб, зокрема;
вбивство;
катування всіх видів, будь то фізичні чи психічні;
тілесні покарання;
каліцтва;
б) знущання над людською гідністю, в Зокрема
принижуюче й образливе поводження, примус до проституції або непристойне посягання в будь-якій його формі;
в) взяття заручників;
г) колективні покарання;
д) погрози вчинити будь-яке з вищевказаних дій.
Відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 3 (I) В«Видача та покарання військових злочинців В»від 13 лютого 1946 р. членами Організації Об'єднаних Націй вживаються всі заходи для того, щоб військові злочинці, які несуть відповідальність за вказані злочини або прийняли в них безпосередню участь, були арештовані і вислані в ті країни, де вони здійснили свої діяння, для суду і покарання згідно із законами цих країн.
Всі держави повинні докладати зусиль з метою забезпечення розшуку, арешту і справедливого покарання компетентними судами відповідно до норм міжнародного права і внутрішніми законами злочинців, винних у військових злочинах і злочинах проти людства. Термін давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства не застосовується.
Міжнародним злочином є геноцид (від грец. genos - рід, плем'я і лат. caedo - вбивати). У Конвенції про попередження злочину геноциду і покарання за нього від 9 грудня 1948 під геноцидом розуміються дії, вчинені з наміром знищити повністю або частково яку-небудь національну, етнічну, расову чи релігійну групу як таку. Геноцид здійснюється у чотирьох формах:
а) фізичний геноцид, тобто фізичне винищення цілих груп населення за расовими, національними, етнічними або релігійними ознаками;
б) соціально-економічний геноцид, тобто умисне створення для таких груп життєвих умов, розрахованих на їх повне або часткове знищення;
в) біологічний геноцид, тобто заходи по запобіганню дітонародження в середовищі таких груп;
г) національно-культурний геноцид, тобто знищення культурних і духовних цінностей таких груп.
Геноцид може відбуватися як у воєнний, так і в мирний час. Винні у вчиненні геноциду особи підлягають покаранню незалежно від того, є вони державними діячами, посадовими чи приватними особами. Вони повинні бути суджені судом тієї держави, на території якої вчинено геноцид, чи таким міжнародним судом, який може бути створений учасниками Конвенції. З метою виконання цього положення держави - учасники Конвенції взяли на себе зобов'язання видавати осіб, звинувачених у скоєнні злочину геноциду, і не вважати цей злочин політичним. На осіб, звинувачених у геноцид, не поширюється право притулку. [1]
Злочини міжнародного характеру по об'єкту посягання і ступеня суспільної небезпеки відрізняються від міжнародни...
