Реферат
Роль і завдання Німеччини в Європейському Союзі
Зміст
Вступ
1. Під чолі ЄС
2. Головування Федеративної Республіки Німеччина в Європейському Союзі (ЄС)
3. Основні інститути ЄС
Висновки
Література
Додаток 1
Додаток 2
Додаток 3
Вступ
Чи може країна, яка з усіх боків межує з іншими європейськими державами, чи може Німеччина, маючи дев'ять європейських сусідів, дозволити собі не проводити активну європейську політику? Відповідь лежить на поверхні: перебуваючи в центрі нинішнього Європейського Союзу (ЄС), німці особливо зацікавлені в мирному й доброму добросусідство. Як країна з найбільшим за чисельністю населенням на континенті і в той же час як економічно сильне і розташоване в центрі Європи держава об'єднана Німеччина в першу чергу зацікавлена ​​в тому, щоб брати участь у процесі європейської інтеграції і в подальшому розвитку і розширенні цих рамок.
життєдіяльності Європа відповідає національним інтересам Німеччини. Процес інтеграції проявив себе в якості підходящих рамкових умов для забезпечення миру, процвітання і безпеки. Завдяки спільній політиці Німеччина знайшла собі міцних партнерів в особі своїх сусідів і разом з Європою знов знайшла свою єдність, а також добилася поваги і авторитету в світі. Для німців дотримання мирного балансу інтересів з сусідами і з рештою світу стало успішним рецептом для інтеграції Європи. Головування Німеччини в ЄС у першій половині 2007 р. ще раз підкреслило це. Федеральний канцлер Меркель і міністр закордонних справ Штайнмайер вміло використовували авторитет і довіру в Європі для подолання інституційної кризи. Німеччина заклала основу для Лісабонського договору і домоглася схвалення усіх країн ЄС у важливих питаннях, що стосуються здатності ЄС приймати рішення, виробляти політику і інститутів ЄС.
1. На чолі Європейського Союзу
У 1952 році разом з Бельгією, Францією, Італією, Люксембургом і Нідерландами, Федеративна Республіка Німеччини заснувала Європейське об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС); а в 1957 р. - Європейське економічне співтовариство (ЄЕС) та Європейське співтовариство по атомної енергії (Євратом). Завдяки договору про злиття в Європейські співтовариства (ЄС) від 1965 р. були створені єдині органи управління для ЄОВС, ЄЕС і Євратому. При цьому переслідувалася мета підвищити політичну вагу Європейського ради та Європейської комісії й упорядкувати діяльність спільних органів ЄС [1].
Завдяки договорами про створення Європейського економічного співтовариства в 1957 р. почалася успішна історія процесу європейської інтеграції. На відміну від перших кроків - від Європейського об'єднання вугілля і сталі і до Європейського оборонного союзу - Римські договори були спрямовані не на здійснення контролю за важливими перш в військовому відношенні галузями, наприклад за вуглевидобувної і сталеливарної промисловістю, або на концентрацію оборонної могутності. Головне увага приділялася розвитку економіки західноєвропейських країн шляхом поглиблення співробітництва та заохочення торгівлі між державами-засновниками. Основна ідея рішення, прийнятого в 1957 р., дає про себе знати і сьогодні: Римські договори створили базу для митного союзу і спільної торговельної політики ЄС. Логіці договорів відповідало і створення спільного ринку без торговельних бар'єрів. Це рішення визначило динаміку розвитку європейської єдності, мабуть, сильніше, ніж будь політичну заяву за минулі десятиліття. Прагнення до спільного ринку зажадало створення адміністративно-політичної інстанції - Європейської комісії як органу управління, який стоїть над інтересами окремих держав, і стража договорів. Знадобилося усунути внутрішні кордони в сенсі створення умов для повної свободи пересування товарів, послуг, капіталу і робочої сили: це була програма по завершенню створення єдиного внутрішнього ринку в 1992 р. [2]
Завдяки Єдиного європейського акту від 1986 р., Договором про Європейський Союз, підписаним в Маастріхті 7 лютого 1992, і Амстердамському договору від 2 Жовтень 1997 були зроблені важливі кроки по шляху об'єднання Європи. Маастрихтський договір дав старт створенню економічного і політичного союзу; третій і останній етап, який передбачає введення єдиної валюти, - євро - почався 1 січня 1999 р. Тим самим у Європі з'являється друге за величиною єдиний валютний простір світу. Крім того, з моменту вступу в силу Маастрихтського договору ЄС проводить спільну зовнішню політику та політику безпеки (СВППБ), а також спільну політику у сфері юстиції та під внутрішніх справах. Отже, створено передумови для перетворення ЄС у справді широкий політичний союз. [1]
Подальшим кроком на шляху поглиблення європейської інтеграції став Амстердамський договір, створює також передумови для майбутнього розширення ЄС. Німеччина першою з країн ЄС ратифікувала цей договір, 1 травня 1999 р. він набув чинності.
2. Головування Федеративної Республіки Німеччина
Формально головування Федеративної Республіки Німеччина в Європейському Союзі (ЄС) здійснюється протягом першої половини 2007 року. У ЄС всі держави-члени головують по черзі, і термін такого керівництва для всіх однаковий - шість місяців. Однак знаходження Німеччини на чолі Європейського Союзу випадок не рутинний для цього об'єднання, а досить знаменний. Справа в тому, що Німеччина є найбільш потужним і впливовим державою ЄС. [3] По-перше, це найчисельніша за населенням країна об'єднаної Європи. Населення Німеччині - 82 млн чол. - Складає одну шосту частину від усіх громадян Євросоюзу. По-друге, Німеччина володіє найпотужнішою економікою в Європі. ВВП Німеччині - понад 3 трлн дол, і більше за обсягом тільки економіки США (ВВП - 10 трлн дол) і Японії (ВВП - 6 трлн дол). По-третє, ФРН є країною - донором ЄС. Її частка в європейському бюджеті найбільша, і країна платить в скарбницю об'єднаної Європи, як вважають німці, багато, а отримує мало. По-четверте, Німеччина - країна, яка стояла біля витоків європейської інтеграції, має колосальний досвід управління інтеграційними процесами, і почалося головування буде дванадцяти в її історії.
Завдання головування
Традиційні функції президентства включають головування і проведення засідань Європейської Ради, організацію роботи комітетів і робочих груп; представництво Ради в інститутах і органах ЄС, зокрема, в Європейській комісії та Європейському парламенті; представництво ЄС в міжнародних організаціях.
Крім перерахованих до функцій головуючої країни можна віднести також вирішення питань, що перейшли від попереднього президентства, і поточних проблем, з якими стикається ЄС. [4]
В рамках шестимісячної програми головування Німеччини в ЄС одним з пріоритетних напрямків роботи ЄС стало продовження реалізації Лісабонської стратегії зростання в сфері економіки, соціальних гарантій і захисту навколишнього середовища, включаючи такі аспекти, як завершення створення внутрішнього ринку; підвищення конкурентоспроможності та можливостей для інновацій; проведення фінансової та економічної політики, орієнтованої на зростання і стабільність; подальший розвиток європейської соціальної моделі, сприяючою рівним можливостям; створення нових робочих місць; ефективне управління та ліквідація зайвих адміністративних бар'єрів; стабільна поставка енергії; підтримка досліджень, знань та інновацій; захист навколишнього середовища; розвиток інтегрованої морської політики.
Крім того, Європейська Рада підтвердив свій намір продовжити реформування ЄС на основі взаємодії з країнами - членами ЄС та вироблення загального підходу щодо подальшого розвитку регіонального об'єднання. Далі, в перелік пріоритетних напрямів діяльності ЄС були включені такі питання, як підвищення свободи, ...
