КУРСОВА РОБОТА
Розвиток франко-німецьких відносин у 1960-і рр..
ЗМІСТ
Введення
Глава 1. Особливості розвитку франко-німецьких відносин після Другої світової війни
1.1 Специфіка німецького питання
1.2 Концепції національної зовнішньої політики Франції та Німеччини
Глава 2. Франко-німецькі відносини в 1960-і роки
2.1 Створення Євратому
2.2 Підписання Єлисейського договору
Висновок
Література
Введення
Починаючи з історії середніх століть, франко німецькі відносини носили багато в чому конфліктний характер. Антагонізм між Францією і Німеччиною був однією з причин франко-пруської війни 1870 - 1871 рр.., а також Першої та Другої світових воєн. Тільки в другій половині ХХ ст. між Францією та Західною Німеччиною встановилася атмосфера партнерства. Договір між Французькою Республікою та Федеративною Республікою Німеччиною про франко-німецьке співробітництво від 22 січня 1963 року (Єлисейський договір) оформив якісне поліпшення двосторонніх взаємин [1]. У цих умовах протягом тривалого часу і в нашій країні і за кордоном відбувалося і відбувається активний розвиток досліджень з історії відносин між двома країнами.
Сьогодні Франція і ФРН є провідними державами Західної Європи, що надають істотне вплив на політику Організацію Північноатлантичного договору і Європейського союзу.
Саме Франція і Німеччина є головними архітекторами Європи. Працюючи разом, вони зможуть створити Європу, гідну її минулого і її потенціалу.
Як показує минуле, обидві країни, як в силу їх політико-економічного потенціалу, так і з огляду історії європейської інтеграції просто покликані до того, щоб допомогти ЄС подолати бар'єри. Звідси виникає і особлива відповідальність за долю Європи, яку несуть обидві країни. Європа потребує у франко-німецькому лідерстві в сенсі висунення спільних націлених в майбутнє ініціатив, які були б дієвими і зовні. При цьому, однак, не можна допускати враження, що разом Німеччина і Франція стають гегемонами. Жодне з менш великих держав-членів не хоче втратити своє значення через осі Берлін-Париж. Крім того, розширений ЄС вже не буде працювати як двотактний мотор: Франція і Німеччина повинні будуть спільними силами просуватися вперед також і за допомогою додаткових "навісних моторів", не кажучи вже про необхідність тісної співпраці з Великобританією для проведення ефективної Спільної зовнішньої політики та політики безпеки.
Актуальність теми дослідження. На початку ХХI століття Франція і Німеччина грають не допоміжну, що випливає із їхніх зобов'язань у рамках "атлантичної солідарності ", а все зростаючу самостійну роль у міжнародній політиці. Це стало результатом тривалого історичного процесу зближення двох країн. Важливим і визначальним поворотним пунктом були події 1958 - 1963 рр.., які й понині неоднозначно оцінюються в історичній науці.
Процес європейської інтеграції з другої половини ХХ століття йшов під знаком примирення Франції та Федеративної Республіки Німеччини.
Актуальність теми посилюється значимістю взаємного партнерства Німеччини та Франції, один для одного вони являють собою пріоритетну зону економічних інтересів на увазі того, що обидві країни - активні учасники міжнародних економічних відносин, і, перш за все, в рамках Європейського Союзу (ЄС). Об'єктивна необхідність вивчення розширюється німецько-французького партнерства зумовлена ​​також зростанням впливу Німеччини і Франції у світі, що має враховуватися ними при укладанні дво - і багатосторонніх угод у європейському регіоні. Німецький досвід регулювання економіки може бути корисний і для Франції також як і французький для Німеччини, зокрема, в питаннях організації та управлінні найважливішими галузями господарства, реалізації програм у рамках концепції соціально-ринкової економіки, в частині вибору і застосування найбільш ефективних ринкових механізмів.
Вивчення франко-західнонімецьких відносин кінця 50-х - початку 60-х рр.. XX в. становить значний інтерес не тільки з точки зору досвіду подолання розбіжностей та узгодження позицій провідних держав, але і внаслідок визначального впливу цих відносин на обстановку всередині Європейського Союзу.
Мета даної роботи полягає в розгляді особливостей розвитку франко-німецьких відносин в 1960-і роки. Для реалізації зазначеної мети були поставлені та вирішені наступні завдання:
1) досліджувати основні риси політичного розвитку, а так само пріоритетні напрямки зовнішньої політики Франції та Німеччини;
2) провести аналіз німецько-французьких відносин в 1960-і роки.
Об'єктом дослідження: стосунки, які виникають між Францією і Німеччиною в галузі економіки, політики, культури.
Предметом дослідження: франко-німецькі відносини в 1960-і роки.
Джерельна база роботи. Серед опублікованих офіційних документів слід назвати "Збірник основних документів і матеріалів з Північноатлантичного блоку (1963 - 1964) ", де міститься текст Єлисейського договору від 22 січня 1963 [2].
Важливим джерелом з даній темі є мемуарна література. При всьому суб'єктивізмі і неоднозначності оцінок і висновків, мемуарна література дозволила більш повно відтворити обстановку франко-західнонімецького зближення, визначити відмінності в точках зору і позиціях авторів з найбільш важливих питань. Серед мемуарів можна відзначити В«Мемуари надійВ» Ш. де Голля [3] і В«СпогадиВ» К. Аденауера [4] і В. Брандта [5].
У дослідженні питань міжнародних відносин велике значення мають електронні матеріали, розміщення у Всесвітній мережі Інтернет. У зв'язку зі святкуванням 40-річчя Єлисейського договору в 2003 році на сайті інституту ім. Ш. де Голля [6] була представлена ​​добірка раніше опублікованих документів, уривків з спогадів відомих політичних діячів, пов'язаних з франко західнонімецьким примиренням (Ш. де Голль, К. Аденауер, м. Кустерер), наукові статті з журналу "Юснуар" професорів Сорбонни, які займаються цією проблемою (Ж Блед, ф. Керсоді). Інтерес представляють сайти французького та німецького посольств в Москві.
У вітчизняній історіографії зовнішньополітичних відносин Франції та Західної Німеччини у кінці 50-х - середині 60-х рр.. XX століття можна виділити кілька етапів.
У 60-і рр.. відносини між Францією та Західною Німеччиною не розглядалися радянськими дослідниками як основа процесу європейської інтеграції. Тема франко-західнонімецьких відносин зачіпалася авторами загальних праць з зовнішній політиці СРСР, історії міжнародних відносин і дипломатії. В висвітленні даного періоду з критичних позицій розглядалася зовнішня політика ФРН (О.Н. Биков, А.Ф. Залітний, С.Л. Істягін, В.І. Мілюков, П.А. Наумов, М.В. Сенін, І.С. Кремер), а більш обережні оцінки давалися зовнішній політиці Франції (А.А. Ковальов, І.О. Колосков, М.М. Молчанов, Ю.І. Рубинський, В.С. Шилов). Докладний аналіз політичних і економічних франко-західнонімецьких відносин представлений в роботах І.А. Манфред і М.К. Сімичева.
У роботі І.А. Манфред В«Париж-Бонн. Франко-західнонімецькі відносини із зовнішньої політики П'ятої Республіки (1958-1968 рр..) В»[7] детально висвітлена політика Франції у відношенні ФРН. У роботі підкреслюється провідна роль Франції і Ш. де Голля в процесі політичного зближення двох країн.
Книга М.К. Сімичева В«Сусіди по Рейну вчора і сьогодні: Нарис історії франко-німецьких і франко-західнонімецьких відносин В»[8], опублікована в 1988 р., відрізняється більшою об'єктивністю у викладі позицій обох сторін і обширної джерельної базою. М.К. Сімичев аналізує розвиток відносин між ФРН і Францією, відтворюючи їх на тлі процесу західноєвропейської інтеграції. На жаль, цікавить нас періоду, який з'явився визначальним для подальшого процесу зближення двох держав, приділяється недостатня увага.
У пострадянський період не з'я...
