Зміст
Введення. 3
1. Поняття притулку та умови його надання. 4
2. Міжнародно-правові наслідки надання політичного притулку 10
3. Норми російського законодавства про надання притулку. 13
4. Право притулку в рішеннях Європейського суду з прав людини. 18
Висновок. 24
Список використовуваної літератури .. 26
Введення
Тенденції розвитку сучасного міжнародного права такі, що пріоритетне значення набуває захист прав людини. Одним з найважливіших інститутів такої захисту є право притулку. Війни, міжнародні конфлікти, численні соціальні катаклізми, які можна спостерігати сьогодні в світі, призвели до того, що багато людей були змушені покинути місце їх звичайного проживання і шукати притулок в інших державах.
Унікальну ситуацію викликав розпад СРСР. В історії не знайшлося ні прецеденту, ні моделі, по якими розвиваються міграційні процеси в Росії і в інших країнах СНД. В цих умовах проблеми біженців та осіб, що шукають притулку, набувають особливої актуальність. У вітчизняній і зарубіжній літературі є численні визначення права притулку. У даній роботі будуть розглянуті деякі з них.
Надання державою притулку іноземцю або особі без громадянства означає, що така людина може в'їхати в це держава, жити в ньому і не буде виданий іншій державі як злочинець.
Право іноземців шукати в іншій державі притулок від переслідування за політичну діяльність і переконання (В«право притулкуВ») сходить до часу Великої французької революції, що проголосила в Конституції 1793 надання В«притулку іноземцям, вигнаним зі свого вітчизни за справа свободи В». За минулий з тих пір час право притулку було закріплено в конституціях більшості демократичних держав. У XX столітті воно стало одним із загальновизнаних положень міжнародного права і передбачено Загальної декларацією прав людини [1] (Ст. 14) і прийнятої ООН Декларацією про територіальний притулок 1967 р.
1. Поняття притулку та умови його надання
М. Д. Шаргородський в своїй роботі В«Кримінальний законВ» пише: В«Право притулку - це право держави надати особі, переслідуваному в іншій державі за вчинення злочину, право проживання на своїй території без залучення його до кримінальної відповідальності В». [2]
На мій погляд, дане визначення повинне бути більш широким і охопити цілий ряд істотних властивостей, властивих інституту права притулку. По-перше, притулок може надаватися не тільки тим особам, які переслідуються за вчинення злочину. Разом з тим, на притулок не можуть претендувати особи, які вчинили злочин неполітичного характеру. З іншого боку, особа, яка не здійснювало ніякого злочину, але переслідується за ознакою раси, віросповідання, громадянства, політичних переконань, має право розраховувати на надання притулку. По-друге, необхідно сказати про обов'язки держави-притулку надати біженцю право безпечного проживання на своїй території та гарантувати йому основні права і свободи людини.
В курсі Л. Оппенгейма - Г. Лаутерпахта право притулку визначається як В«компетенція кожного держави, що випливає з його територіального верховенства, дозволяти іноземцю, подвергающемуся переслідуванню, в'їзд і перебування на своїй території В». [3] Дійсно, територіальне верховенство, тобто суверенітет держави, є основою надання цією державою притулку переслідуваному особі. Проте в даному визначенні нічого не говориться, по-перше, про неможливість надати притулок визначеному міжнародним правом колу осіб, а, по-друге, про обов'язок держави гарантувати основні права і свободи особи, якому воно надало притулок.
У підручнику В«Міжнародне правоВ» під редакцією Ю. М. Колосова і В.І. Кузнецова, право політичного притулку розуміється як В«надання державою будь-якого особі або особам можливості сховатися від переслідування по політичних мотивах, яким вони піддавалися в країні свого громадянства чи звичайного місця проживання В». [4] Дане визначення, як і деякі наведені вище, не містить вказівки на те, що держава, надавши притулок переслідуваному особі, повинно також гарантувати його безпеку.
Інститутом міжнародного права на сесії 1950 р. в Баті було прийнято наступне визначення: В«Притулок - захист, який держава надає на своїй території або в -якому іншому місці, що перебуває під контролем його органів, особі, що прибуває в пошуках її В». [5] Серед достоїнств цього визначення можна виділити те, що згідно з ним держава гарантує захист переслідуваному особі.
З іншого боку, це визначення має ряд істотних недоліків. По-перше, в даному визначенні не міститься вказівки на те, що притулок не надається визначеному міжнародним законодавством колу осіб. По-друге, це визначення трактує право притулку занадто широко. Вказуючи, що притулок може надаватися не тільки на території держави, але і В«в якомусь іншому місці перебуває під контролем його органів В», автори, мабуть, мали на увазі інститут так званого дипломатичного притулку. Однак загальне міжнародне право в принципі заперечує правомірність дипломатичного притулку. Н. А. Ушаков, визначає право притулку як В«надання політичного емігранту права безпечного проживання в іноземній державі при гарантії йому демократичних прав людини та основних свобод з боку держави-притулку В». [6]
Дане визначення відображає цілий ряд основних рис досліджуваного інституту, про яких йшла мова вище. Однак, на мій погляд, при визначенні поняття В«право притулкуВ» необхідно підкреслити, що право це засноване виключно на державному суверенітет. Л. Н. Галенская вважає, що право притулку повинно надаватися не тільки В«переслідуваним особамВ», але і тим, В«які не піддавалися і, можливо, не будуть піддаватися ніяким переслідуванням, але політичні погляди яких не дозволяють їм залишитися у себе на батьківщині В». [7] З цією точкою зору не можна погодитися, оскільки переслідування або реальне побоювання стати жертвою переслідування є підставою для надання притулку. Багато сучасні автори, що займаються проблемою права притулку, взагалі уникають давати конкретне визначення цього інституту. [8]
В Відповідно до нормами, закріпленими в міжнародних документах, можна виділити наступні основні риси права притулку:
1. Кожен людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах і користуватися цим притулком. Положення осіб, які отримали притулок, має бути без шкоди для суверенітету держав і принципів і цілей ООН предметом турботи міжнародного співтовариства.
2. Кожне держава має право надавати переслідуваним особам притулок на своїй території на підставі державного суверенітету.
3. Держава саме оцінює підстави для надання притулку.
4. Притулок не може бути надано в разі переслідування за вчинення неполітичного злочину або діяння, що суперечить цілям і принципам ООН.
Після надання притулку держава зобов'язана гарантувати особі безпеку (Тобто його невидачу і невислання) і основні права і свободи. Держава, надала притулок, не повинна дозволяти особам, які його отримали, займатися діяльністю, що суперечить цілям і принципам ООН. Надання притулку є мирним, гуманітарних актом і тому не повинно розглядатися іншими державами як недружній акт. Притулок, наданий з дотриманням усіх міжнародних норм, має поважатися усіма іншими державами. Таким чином, право притулку - це суверенне право держави надавати особі, переслідуваному за мотивами, визначеним міжнародним правом, право безпечного проживання на своїй території, а також гарантія такій особі прав і основних свобод з боку держави-притулку.
Під політичним притулком розуміється надання державою будь-якій особі або особам можливості сховатися від переслідувань з політичних мотивів, яким вони піддавалися в країні свого громадянства чи звичайного місця проживання. Під переслідуванням з політичних мотивів розуміється переслідування не тільки за політичні переконання, але за громадську діял...
