Зміст
Введення
1. Поняття та особливості найменш розвинених країн
1.1 Поняття найменш розвинених країн. Критерії класифікації
1.2 Напрямки, програми та моделі розвитку найменш розвинутих країн
2. Місце найменш розвинених країн у світовій економіці
2.1 Соціально-економічні проблеми і гальмуючі чинники в економіці найменш розвинених країн
2.2 Структура економіки найменш розвинених країн на прикладі Анголи, Самоа та Ефіопії
2.3 Макроекономічні показники економіки найменш розвинутих країн
2.4 Програма з подолання наслідків світової кризи для найменш розвинутих країн
2.5 Інтеграційні процеси в найменш розвинених країнах
3. Перспективи розвитку зовнішньоторговельних відносин Республіки Білорусь з країнами, що розвиваються
Висновок
Список використаних джерел
Додаток А
Додаток Б
Введення
Дана дипломна робота присвячена розгляду проблеми місця найменш розвинених країн (НРС) у світовій економіці. Дана проблема є актуальною на даний момент. Про це свідчить досить докладний розгляд цієї теми в наукових працях як вітчизняних, так і зарубіжних авторів, популярність даної теми в наукових публіцистичних виданнях, увага ЗМІ до соціально-економічної ситуації в НРС, активна діяльність ООН та світової спільноти щодо врегулювання економічних, соціальних, демографічних, внутрішньополітичних проблем, а також проблем іншого характеру в НРС.
Основними цілями даної роботи є характеристика стану економіки НРК, визначення їх місця у світовій економіці і перспектив їх розвитку в майбутньому.
Дана робота покликана виконати наступні завдання:
З'ясування причин повільного розвитку економіки держави і визначення критеріїв віднесення держав до групі НРК;
Розгляд стану економіки НРС в цілому і по регіонах;
Розгляд існуючих напрямків і моделей економічного розвитку НРС з урахуванням досвіду останніх десятиліть і визначення тенденції у розвитку НРС;
Опис структури економіки НРС і аналіз і порівняння макроекономічних показників НРС з показниками розвинених і країн, що розвиваються;
Визначення наслідків світової економічної кризи для НРС та шляхів їх ліквідації;
Аналіз діяльності світового спільноти щодо врегулювання негативної ситуації в НРС;
Визначення ролі та участі Республіки Білорусь в міжнародних програмах, спрямованих на вирішення проблем НРС, і опис зовнішньоторговельних відносин України і Республіки Білорусь НРС.
Об'єктом даного дослідження є економічний розвиток НРС.
Предмет дослідження - визначення місця НРС у світовій економіці на основі аналізу політичних і економічних зв'язків НРС з рештою світу і аналізу властивих для них макроекономічних показників за останні п'ять років.
При написанні роботи використовувалися праці вітчизняних і зарубіжних авторів, електронні джерела, протоколи засідань міжнародних організацій а також офіційний сайт Організації Об'єднаних націй.
1. Поняття та особливості найменш розвинених країн
1.1 Поняття найменш розвинених країн. Критерії класифікації
На підставі різноманітних критеріїв у світовому господарстві виділяється певна кількість підсистем. Найбільш повне уявлення про групи країн у міжнародній економіці дають дані найбільших міжнародних організацій світу - ООН, МВФ і Світового банку.
За методикою ООН в числі найважливіших показників рівня соціально-економічного розвитку будь-якої країни варто виділяти:
ВВП/ВНП, а також ВВП/ВНП на душу населення;
Галузева структура національної економіки;
частку продукції обробної промисловості та сфери послуг у ВВП/ВНП;
структура експорту та імпорту країни;
рівень і якість життя населення;
рівень освіти населення і тривалості життя.
Для цілей економічного аналізу ООН поділяє країни на:
розвинуті країни (держави з ринковою економікою);
країни з перехідною економікою (в минулому соціалістичні країни або країни з централізованим плануванням);
країни, що розвиваються;
найменш розвинуті країни
Найменш розвинуті країни виділяються за методикою ООН з групи країн, що розвиваються як не є такими (в основному через громадянських воєн). і відрізняються не тільки глибокою убогістю свого населення, але і структурної слабкістю своїх економічних, інституційних та людських ресурсів, нерідко посилюється несприятливими географічними умовами. [7]
До числа найменш розвинених країн відносяться ряд держав Тропічної Африки (Екваторіальна Гвінея, Ефіопія, Чад, Того, Сомалі), Азії (Бангладеш, Афганістан), Латинської Америки (Гаїті). Для цих країн характерні низькі, або навіть негативні темпи зростання. У структурі господарства цих країн переважає аграрний сектор (до 80-90%), хоча він не в змозі забезпечити внутрішні потреби в продовольстві та сировині. Низька рентабельність основного сектора економіки не дозволяє спиратися на внутрішні джерела накопичення для таких необхідних інвестицій у розвиток виробництва, підготовку кваліфікованої робочої сили, вдосконалення технології і т.п.
Для найменш розвинених країн характерно слабкий розвиток ринкового механізму. Це обумовлено рутинним станом сільського господарства (зайнято в середньому 80% самодіяльного населення, створює лише 42% валового внутрішнього продукту, нерозвиненістю промисловості, низьким купівельним рівнем населення). Національний капітал в Здебільшого, тим не менш, зосереджений в комерційній сфері. Однак він воліє займати нішу торгівлі імпортними товарами і не інвестувати національне виробництво через високий ступінь ризику.
Для економіки цієї групи країн характерна нерозвиненість виробничої, допоміжної інфраструктури, транспортної мережі, електроенергетики, системи зв'язку, банківської справи, що зовсім не сприяє залученню іноземних інвестицій та стримує розвиток економіки на основі мізерних внутрішніх накопичень. Більш того, 80-90-і рр.. проявилася тенденція до зменшення припливу закордонних інвестицій в їх економіку, яка тим самим стає менш відкритою.
Не сприяє відкритості економіки і структура зовнішньої торгівлі. Всі країни цієї групи - одночасно і експортери сільськогосподарської продукції, ціни на яку найбільш схильні коливанням на зовнішньому ринку, і найбільші імпортери промислової продукції. [8, c.231]
Негативний вплив на економічний розвиток цих країн надає демографічна ситуація. Високі темпи приросту населення сприяють збереженню низького рівня доходу, стримують зростання купівельної спроможності. А низька продуктивність сільського господарства в поєднанні зі зростанням народонаселення приводить до дефіциту харчування і голоду.
У світовому господарстві найменш розвинені країни займають місце периферії, виконуючи функції постачальників сировини і дешевої робочої сили.
НРС нерідко ще називають Четвертим світом.
Країни, що отримали статус найменш розвинутих, користуються особливою увагою світового співтовариства, що дає їм пільговий доступ до кредитів і позик, а також час від часу вони можуть розраховувати на надання гуманітарної допомоги з боку більш розвинених держав.
На сьогоднішній день до числа найменш розвинених країн ООН відносить 49 країн світу. Кожні три роки список цих країн переглядається Економічною і Соціальною Радою (ЕКОСОР).
У ході свого останнього огляду переліку найменш розвинених країн в 2003 році ЕКОСОР ООН використовував для визначення найменш розвинутих країн такі критерії, запропоновані Комітетом з політики в галузі розвитку (КПР):
критерій низького рівня доходу, розраховується як приблизне середнє значення валового внутрішнього продукту на душу населення за три роки (менше 750 дол США для включення в перелік, понад 900...
