Зміст
Введення
1. Світовий ринок сировини
1.1 Роль сировини на світовому ринку
1.2 Сучасна ситуація на ринках сировини
1.3 Міжнародна торгівля ресурсами
1.3.1 Нафта
1.3.2 Газ
1.3.3 Вугілля
1.3.4 Ліс
2. Світовий ринок продовольства
3. Росія на світовому ринку
3.1 Товарна структура російського експорту
3.2 Товарна структура російського імпорту
Висновок
список використаних джерел
Введення
У розвитку світового господарства важливу роль відіграє комплекс проблем, пов'язаних з використанням мінеральних ресурсів. Економічні потрясіння середини 70-х років переконливо показали, що в певних умовах ці проблеми можуть серйозно впливати на весь хід економічного розвитку, негативно впливати на стан виробничої, валютно-фінансової, зовнішньоекономічної та інших сфер господарства цілих груп держав.
Виробництво і споживання мінеральних ресурсів стало світовим, через міжнародний поділ праці охоплює всі країни. Мінеральна сировина являє собою вихідний матеріал будь-якого виробничого процесу, його матеріальну основу. Питома вага сировини широко коливається залежно від продукції: у вартості машинобудування він становить 10-12%, у продукції основного хімічного синтезу - 80-90%.
Видобувні галузі займають значне місце в світовому виробництві - до 11% ВМП. На їх частку припадає 1/3 промислової продукції (1999р.). Мінеральні ресурси відігравали значну роль в економіці багатьох країн, будучи одним з джерел багатства і доходу. У тривалій ретроспективі відкриття нових мінералів, сплавів, нових методів вилучення і виробництва мінералів справляло значний вплив на промисловий розвиток і споживання.
1. Світовий ринок сировини
1.1 Роль сировини на світовому ринку
Нерівномірність розміщення мінеральних ресурсів в надрах Землі, а також різна забезпеченість країн земельними та лісовими ресурсами сприяють розвитку міжнародного поділу праці і на цій основі - міжнародних економічних відносин. На початку 90-х рр.. по каналах експорту реалізовувалося,% видобутку або виробництва: олова - 97, залізної руди - близько 70, марганцевої руди - понад 60, нафти - більше 50, алюмінію - близько 50, вугілля і природного газу - 11, пиломатеріалів - 34, кава - 83, зерна - 11.
У результаті зниження ресурсо-і матеріаломісткості господарства розвинених країн і розвитку власного видобутку корисних копалин у деяких з них (США, Канада, Австралія, Норвегія) відбулося значне ослаблення залежності країн Заходу від імпорту з держав, що розвиваються. У той же час індустріалізація ряду країн, що розвиваються (нові індустріальні країни Південно-Східної Азії, Індія, Пакистан) веде до значного збільшення споживання сировини і палива, а отже, до скорочення сировинного експорту з цих країн і збільшення імпорту цих товарів. У розвитку світової торгівлі природними ресурсами в другій половині XX в. проявився ряд важливих тенденцій (табл.1). Скорочення питомої ваги паливно-сировинних товарів у світовій торгівлі обумовлено зниженням матеріало- і енергоємності виробництва в розвинених країнах. Причому поряд з відносним зменшенням вивезення необробленої сировини отримує переважне розвиток експорт спеціально підготовленої сировини підвищеної якості (наприклад, окатишів замість залізної руди) і напівфабрикатів.
Таблиця 1 - Питома вага мінерального палива, сировини і продовольства у світовому експорті,%
Статті експорту
1985
1996
А
1
2
Мінеральна сировина і паливо
21,9
11,2
У тому числі:
руди і мінерали
3,7
3,1
паливо
18,2
8,1
Сільськогосподарські продукти
13,7
11,4
У тому числі:
продовольчі товари, напої, тютюн
10,4
9,0
сировину непродовольчих
3,3
2,5
Джерело: World Trade Organization. Annual Report, 1997. Vol. II. P.9.
В цілому експорт мінеральної сировини, палива має особливе значення переважно для країн, що розвиваються країн, так як ці товарні групи складають основну частину їхнього експорту.
1.2 Сучасна ситуація на ринках сировини
У 90-ті роки в гірничодобувній промисловості світу зміцнилися позиції західних ТНК: під впливом боргової кризи зменшилася роль державних компаній країн, що розвиваються. У Непаливні секторі десять найбільших компанії контролюють 30% виробництва мінеральних ресурсів, виключаючи Східну Європу. Найбільші західні або контрольовані західним капіталом гірничодобувні компанії домінують в експорті, вони ж контролюють основні переробні потужності. У 80-90-х роках три-шість ТНК контролювали 75% поставок сирої нафти, 80-85% міді, 90-95% залізної руди, 75-80% олова, 50-60% фосфатів, 80-85% бокситів. Так, у другій половині 90-х років на ринку міді домінували 3 компанії, а в алюмінієвій промисловості 2 компанії контролювали майже 4/5 виробничих потужностей західних країн.
Обстановка на світових ринках змінилася в результаті збільшення експорту металів з колишнього Радянського Союзу. Якщо зміни у виробництві в країнах Східної Європи зазвичай грали відносно незначну роль в динаміці цін, то вони придбали зростаюче значення в 90-ті роки.
Зазначені зміни викликали зрушення у функціональній структурі міжнародних ринків мінеральної сировини. Зокрема, на ринку нафти тільки 10-15% поставок здійснюється за офіційними цінами на контрактній основі, а 30-35% поставок реалізується на касовій основі.
1.3 Міжнародна торгівля ресурсами
1.3.1 Нафта
Нафта продовжує займати лідируючі позиції на світовому ринку палива. У середині 90-х рр.. середньорічний обсяг видобутку нафти становив 3,3-3,4 млрд. т (у тому числі в 1996 р. по країнах, млн. т: Саудівська Аравія - 410, США - 325, Росія - 290, Іран - 185, Норвегія - 155, Китай - 155, Венесуела - 150, Мексика - 145). На країни - члени ОПЕК припадає 43% усього світового видобутку (1995 р.). На експорт направляється близько половини всієї видобутої у світі нафти. Частка країн - членів ОПЕК у світовому експорті нафти складає близько 65%. Падіння цін на нафту в середині 80-х рр.. змусило ці країни зменшити її видобуток, ввести граничні квоти видобутку з тим, щоб зберегти і по можливості підвищити ціни. Однак в 1998 р. відбулося нове зниження цін на нафту під впливом світової фінансової кризи, що призвів до скорочення попиту на енергоносії, насамперед у країнах, що розвиваються Східної і Південно-Східної Азії.
Залежність промислово розвинених країн від імпорту нафти, в тому числі з країн-членів ОПЕК, залишається як і раніше високою: майже 100% - у Японії, 95% - у Франції та Німеччині, 40% - у США.
Очікується, що споживання нафти в світовій економіці в період до 2015 р. буде рости в середньому на ...
