Зміст
Введення
1. Еволюція миротворчої діяльності ООН
1.1 Історія виникнення миротворчого інституту ООН
1.2 Правова база, завдання і принципи діяльності миротворчої практики ООН
2. Механізми миротворчої діяльності ООН
2.1 Механізм використання миротворчих операцій ООН
2.2 Світові і регіональні угоди про роззброєння і нерозповсюдження
2.3 Боротьба з тероризмом
2.4 Масштаби операцій ООН з підтримання миру
2.5 Політичні аспекти застосування механізму санкцій третьою стороною при врегулюванні конфлікту
3. Проблеми та шляхи реформування ООН в умовах наростання загроз міжнародного тероризму
3.1 Миротворчі операції ООН на сучасному етапі діяльності
3.2 Основні перспективи розвитку ООН у врегулюванні міжнародних криз
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Актуальність теми. У XX столітті в збройних конфліктах загинуло більше людей, ніж за всю попередню історію людства. Він став найбільш руйнівним і кровопролитним. Конфлікти перетворилися в один із провідних факторів нестабільності на землі. Сучасні конфлікти являють собою загрозу не тільки для учасників конфлікту, але і для всієї світової спільноти. І, незважаючи на завершення холодної війни, в світі все ще існує загроза ядерної війни з боку великих ядерних держав. В той же час в сучасному динамічному, розвиненому світі міждержавні конфлікти перемінилися громадянськими війнами. Розпад біполярного світу привів до створення нових держав, з'явилися нові види загроз міжнародному миру і безпеці, що зумовило необхідність активізації діяльності універсальної міжнародної організації - ООН. Політичні процеси, що відбуваються на даному етапі розвитку суспільства, виявляють необхідність у дослідженні конфліктів, аналіз їх причин і наслідків.
В врегулюванні міжнародних криз і конфліктів на сучасному етапі саме на ООН покладена головна відповідальність за підтримку міжнародного миру і безпеки. Важливим є аналіз діяльності ООН щодо врегулювання міжнародних конфліктів і виявлення чинників, надають негативний вплив на ефективність дій ООН. Слід зазначити, що ООН була створена для об'єднання всіх держав з метою протидії загрозам міжнародного миру і стабільності. Отже, міжнародний мир і безпеку в чому залежать від результатів діяльності ООН, або, кажучи іншими словами, від консолідації зусиль світової спільноти у боротьбі з новими загрозами міжнародному миру і стабільності.
Цілі і завдання. Мета дослідження полягає в многоаспектном аналізі миротворчої ролі ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів на сучасному етапі, а також у визначенні її внеску в процес врегулювання міжнародних криз і конфліктів.
В Відповідно до цієї мети в дослідженні були поставлені наступні завдання:
- Простежити процес зародження потреби в універсальній організації, яка є гарантом міжнародного миру і стабільності, проаналізувати еволюцію її становлення.
- Вивчити і узагальнити позиції вчених з даної проблеми.
- Досліджувати методи і інструменти, які застосовуються ООН для вирішення конфліктних ситуацій.
- Проаналізувати діяльність ООН у врегулюванні міжнародних конфліктів на прикладі арабо-ізраїльського, руандійського, іракського конфліктів.
- На підставі розглянутих в Раді Безпеки конфліктних ситуацій, дати оцінку діяльності СБ ООН і взаєминам постійних членів даної Ради.
- Визначити роль ООН у підтримці балансу сил на міжнародній політичній арені.
- Обгрунтувати необхідність реформування ООН, і зокрема СБ ООН, відповідно до мінливій міжнародній ситуацією.
- Проаналізувати основні чинники, що знижують ефективність діяльності ООН.
Об'єктом дослідження є місце і роль Організації Об'єднаних Націй в системі сучасних міжнародних політичних інститутів і в світовому політичному процесі.
Предметом дослідження є діяльність ООН як гаранта міжнародного миру та безпеки, а також система взаємодії держав як суб'єктів міжнародного права, здійснюють співробітництво в рамках ООН. В роботі також розглядаються механізми ООН, використовувані для врегулювання конфліктних ситуацій та сукупність факторів, що впливають на ефективність діяльності ООН.
Ступінь вивченості теми. У процесі роботи були використані численні роботи російських і зарубіжних політологів, істориків. Слід констатувати практично повна відсутність в західній і російській науці комплексних досліджень на дану тему. Частково ця тема зачіпається в роботах російських і зарубіжних вчених: Н.В. Александрова В«Шляхи та методи врегулювання етнополітичних конфліктів у сучасному світі В», М.В. Андрєєва В«Сучасні міжнародно-правові аспекти реформування Ради Безпеки ООН В», СВ. Шатуновського-Бюрно В«Підвищення ефективності ООН, міжнародно-правові аспектиВ», Д.В. Поліканова В«Конфлікти в Африці і діяльність міжнародних організацій по їх врегулювання В», Гетачеу Джиги ДелікссаВ« Етнополітичні конфлікти в Африці В», Хайрі Наджи Абдель Фатах Аль - Оріді В«Близькосхідний мирний процес: Палестинське напрямок В».
Слід зазначити, що більшість зарубіжних і російських вчених вважає, що провідну роль у запобіганні та врегулюванні конфліктів має відігравати ООН. Спроба обійти або формально В«прикритисяВ» ООН не тільки не сприяє процесу управління конфліктом, але і призводить до його подальшої ескалації. Політичні процеси, що відбуваються в сучасному світі, поставили перед вченими завдання знайти причини змін, що відбуваються, виявити загальні тенденції, визначити значення ООН в збереженні балансу сил на політичній арені.
Основними джерелами були документи ООН, і одним з головних є Статут ООН, містить в собі принципи міжнародних відносин, а саме: національного самовизначення, суверенної рівності держав, заборона на застосування сили в міжнародних відносинах, утвердження фундаментальних прав людини і т.д. Також були вивчені і проаналізовані резолюції СБ ООН і офіційні доповіді Генерального секретаря про їх виконання, документи Генеральної Асамблеї, заяви голови СБ ООН, а також угоди між різними сторонами про припинення вогню, про співпрацю і т.д.
Серед російських учених необхідно виділити наступних авторів: Л. Н. Абаєв, Є.П. Бажанов, Є.Г. Барановський, О.В. Бурсов, С. Горов, Л.Є. Гришаєва, К.М. Боргів, В.Є. Донцов, С.А. Єгоров, А.Г. Задохін, Т.А. Закаурцева, Г.Г. Кадимов, А. Капто, Н.А. Косолапов, К.Н. Кулматов, М.М. Лебедєва, В.Ф. Чи, А.В. Митрофанова, Г.С. Нікітіна, Е.М. Примаков, Г.А. Рудов, С.В. Тюшкевіч, Є.В. Фролова, О.О. Хохлишева, П.А. Циганков, С.А.Шляков і т.д.
Серед робіт, присвячених проблемі близькосхідного врегулювання, слід зазначити книгу Е.М. Примакова В«Світ після 11 вересняВ», де автором розглядаються можливі підходи щодо врегулювання міжнародних конфліктів, зокрема близькосхідного, який створює сприятливий грунт для міжнародного тероризму, обгрунтовується важливість посилення ролі ООН у зв'язку з подіями 11 вересня 2001 року, що змінили громадську думку з проблем міжнародної безпеки і стабільності.
М.М. Лебедєва в монографії В«Політичне врегулювання конфліктівВ» називає сучасні конфлікти одним з провідних факторів нестабільності на земній кулі. Будучи важче розв'язуються, вони мають тенденцію до розростання, залученню все більшого числа учасників, що створює серйозну загрозу не тільки для учасників, але і для всієї світової спільноти. Ця загроза значно зростає, якщо взяти до уваги, що найбільші екологічні катастрофи можливі навіть у випадку невеликих локальних конфліктів. Війна в Перській затоці 1991 року чітко продемонструвала, яку небезпеку для екології планети може таїти в собі підпал нафтових свердловин. Знадобилися зусилля багатьох країн при гасінні пожеж на свердловинах, а також при очищенні поверхні землі від нафтових забруднень.
С.А. Тюшкевіч в книзі В«Новий переділ світуВ»...
