ЗМІСТ
Введення
1. Теоретичні основи формування інтеграційних процесів
1.1 Сутність, поняття і види МЕІ
1.2 Визначальні фактори інтеграційних процесів
1.3 МЕІ як основа глобалізації
2. АНАЛІЗ Структура і динаміка міжнародної
ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В АТР
2.1 Основні структури і їх місце в структурі АТР
2.2 Валютний аспект інтеграції в АТР
2.3 Експортно-імпортні зв'язки країн АТЕС
2.4 Місце Далекого Сходу Російської Федерації в структурі АТР
3. Поточне стан та прогнозування процесів МЕІ в АТР
3.1 АТР в період фінансової кризи
3.2 Вплив світової фінансової кризи на процеси МЕІ в АТР
Висновок
Бібліографічний список
Додаток А
ВСТУП
Міжнародна економічна інтеграція (МЕІ) - характерна особливість сучасного етапу розвитку світової економіки. В кінці XX століття вона стала потужним інструментом прискореного розвитку регіональних економік і підвищення конкурентоспроможності на світовому ринку країн - членів інтеграційних угруповань. Міжнародна економічна інтеграція - це процес об'єднання економік сусідніх країн єдиний господарський комплекс на основі стійких економічних зв'язків між їх компаніями. Отримала найбільше поширення регіональна економічна інтеграція, можливо, в майбутньому стане початковою стадією глобальної інтеграції, тобто злиття регіональних інтеграційних об'єднань. Так, обговорюється ідея створення зони вільної торгівлі на базі ЄС (Європейський союз) і НАФТА (NAFTA - North American Free Trade Agreement, Північноамериканська угода вільної торгівлі).
У даній курсовій роботі будуть розглянуті інтеграційні процеси, що протікають в країнах азіатсько-тихоокеанського регіону, що відрізняється не тільки як один із найбільш швидко розвиваються у світовій економіці, але також виділяється високою інтенсивністю і різнонаправленість інтеграційних процесів. Зараз цей регіон викликає особливо високий інтерес своєю стійкістю під час фінансової кризи та наявністю відразу трьох великих економічних центрів - США, Китай, що включає в себе Гонконг, і Японія, традиційно підтримуюча високий рівень експорту та імпорту. Таким чином, метою даної роботи є вивчення та аналіз інтеграційних процесів в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні (АТР). Внаслідок цього були сформовані наступні завдання:
- сформувати уявлення про сутність і особливості інтеграційних процесів, відбуваються в Азіатсько-Тихоокеанському регіоні на базі загальної інтеграційної теорії і конкретних прикладів взаємодії в регіоні;
- провести аналіз впливу окремих регіональних об'єднань на процеси міжнародної економічної інтеграції регіону;
- вивчити поточну обстановку в країнах АТР та її можливий вплив на економічне розвиток регіону;
- проаналізувати вплив світової фінансової кризи на економіку АТР.
Об'єкт дослідження - інтеграційні процеси в країнах Азіатсько-тихоокеанського регіону, предметом дослідження виступають особливості інтеграційних процесів та інтегрованість окремих країн в АТР. Основною інформаційною базою для аналізу послужили періодичні видання та електронні ресурси.
1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ІНТЕГРАЦІЙНИХ
ПРОЦЕСІВ
1.1 Сутність, поняття і види МЕІ
Існує безліч різних підходів до поняття міжнародної економічної інтеграції, і вчені поки не змогли виявити одну, точно визначену формулювання.
Наприклад, відповідно до одного з вітчизняних економістів А.І. Драліну, МЕІ - це процес зрощування економік сусідніх країн на основі стійких економічних зв'язків між їх економічними суб'єктами. [4, с. 104]
На думку ж, наприклад, Рибалкіна, Поняття "міжнародна економічна інтеграція "набагато ширше, і його можна визначити як об'єктивний, усвідомлений і направлений процес зближення, взаімопріспособленіе і зрощування національних господарських систем, що володіє потенціалом саморегулювання і саморозвитку, і в основі якого лежить економічний інтерес самостійних господарюючих суб'єктів і міжнародний поділ праці. Тим самим заперечується розуміння інтеграції, як тільки свідомо регульованого або тільки стихійного ринкового процесу. Це дві нерозривні сторони одного і того ж процесу. Основною метою інтеграції є нарощування обсягу товарів і послуг внаслідок забезпечення ефективності господарської діяльності в міжнародних масштабах. [10, с. 135]
Також немає єдиної думки й у представників зарубіжних економічних шкіл. Для прикладу, класики економічної теорії (Сміт, Рікардо, Мілль) були прихильниками вільної торгівлі (фритредерства). У їхньому підході до зовнішньої торгівлі лежав класичний принцип вигоди країни від спеціалізації виробництва і обміну товарами на базі міжнародного поділу праці. Цей підхід і лежить в основі теорії міжнародної економічної інтеграції, хоча в ній і існують різні напрямки.
Ці напрями відрізняються, перш за все, різними оцінками інтеграційного механізму. Так, прихильники раннього неолібералізму (В. Репке, М. Алле) представляли повну інтеграцію як єдиний ринковий простір в масштабі кількох країн, де діють стихійні ринкові сили незалежно від політики держав і національних та міжнародних законодавчих актів. Представники пізнього неолібералізму (Б. Баласса) велику увагу приділяли еволюції інтеграції, що базується на розвитку економічних та політичних процесів в різних країнах.
Прихильники корпораціоналізма (С. Рольф, У. Ростоу) вважали, що інтегрування міжнародної економіки здатні забезпечити не ринковий механізм і державне регулювання, а міжнародні корпорації, функціонування яких сприяє раціональному і збалансованому розвитку світогосподарських зв'язків.
Представниками структуралізму (Г. Мюрдаль) економічна інтеграція розглядалась як процес структурних перетворень в економіці країн з центрами розвитку інтеграції - великими фірмами і цілими галузями промисловості. Результатом цих перетворень, на їхню думку, стає якісно нове інтегроване простір з досконалішим господарським механізмом.
Неокейнсианьці (Р. Купер) вважали, що для використання різноманітних вигод широкого міжнародного економічного взаємодії зі збереженням в той же час максимальної для кожної країни ступеня свободи необхідно узгодження внутрішньої і зовнішньої політики інтегруються сторін з метою досягнення оптимального поєднання двох можливих варіантів розвитку економічної інтеграції: а об'єднання держав з наступною втратою ними суверенітету і взаємним узгодженням економічної політики або ж інтеграція з максимальним збереженням національної автономії.
Теоретики дирижизму (Я. Тінберген, Р. Санвальд, І. Штолер), заперечуючи вирішальну роль в інтеграційних процесах ринкового механізму, вважали, що функціонування міжнародних інтегрованих структур можливе на основі розробки їх учасниками спільної економічної політики та узгодженого соціального законодавства з метою створення оптимальної структури міжнародного господарства, устраняющей штучні перепони і свідомо вводить бажані елементи координації та уніфікації.
Накопичений досвід розвитку інтеграційних процесів у світовому господарстві свідчить про необхідності проходження чотирьох етапів у становленні та розвитку економічної інтеграції.
Перший етап - утворення зони вільної торгівлі з відміною митних тарифів та інших обмежень між країнами-учасницями.
На цій стадії країни-учасниці скасовують взаємні торговельні бар'єри, але зберігають повну свободу дії в економічних зв'язках з третіми країнами (наприклад, право на скасування або введення нових митних зборів або інших обмежень, право на укладення торгово-економічних договорів, угод).
Внаслідок цього між країнами зберігаються митні кордони і пости, які контролюють походження товарів, що перетинають їхні державні кордони, і, відповідно, перешкоджають пільговим ...
