Федеральне агентство з освіти
Державна освітня установа
вищої професійної освіти
"Тульський державний університет "
Кафедра світової економіки
Економічна теорія
Курсова робота
"Європейський Союз: етапи розвитку, проблеми, перспективи "
Тула 2009
Зміст
Введення
1. Етапи розвитку Європейського Союзу
1.1 Етапи формування ЄС
1.2 Стадії розвитку інтеграції
2. Проблеми розвитку Європейського Союзу
2.1 Проблеми регіонального розвитку
2.2 Підтримка інтеграції
2.3 Проблема безробіття
3. Перспективи
Висновок
Список літератури
Введення
Один з головних світових геополітичних зрушень повоєнного часу - процес об'єднання Європи. Ідея "загальноєвропейського дому" існувала давно. Об'єднати під своєю владою Європу мріяли ще давньоримські імператори. Вагомий внесок у європейську інтеграцію внесло християнство, що було важливим об'єднуючим началом у житті регіону. Ідею "Європи для всіх "в XIX в. пропагував В. Гюго. Про перспективи "Сполучених Штатів Європи "писав В.І. Ленін. У 1946 р. до утворення Об'єднаних Держав Європи закликав У. Черчілль. Післявоєнний процес реального об'єднання країн Західної, а потім і Центрально-Східної Європи в "загальноєвропейський будинок "став одним з найважливіших факторів розвитку регіону. В результаті 25 Березень 1957 в Римі було підписано договір про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС).
Європейське співтовариство сьогодні (з 01.11.93 р. Європейський Союз) - це осередок істотної частини світового економічного потенціалу; спосіб життя сотень мільйонів чоловік; феномен, що задає корінні імпульси нового політичного влаштуванню континенту. Для Російської Федерації ЄС - це найбільший торговий і один з головних стратегічних партнерів у світі.
Вивчення взаємин партнерів по спільноті сприяє більш чіткому уявленню про сучасний стан і перспективи розвитку інтеграційного угруповання, воно також важливо для вибору вірної стратегії співробітництва з ЄС. Аналіз унікального досвіду партнерства групи держав з найширшої диверсифікацією національних інтересів в рамках організації, заснованої на розумінні необхідності координації дій, об'єднання сил і засобів, повинен бути використаний в Як приклад для інших інтеграційних об'єднань.
Актуальність даної теми полягає в тій величезної ролі, яку відіграє на сьогоднішній день Європейський Союз в міжнародних відносинах нового типу в XXI столітті - як у соціально-економічної, так і у військово-політичній сферах. Це пояснюється цілим рядом причин. Однією з основних, поза сумнівом, є змінена картина світопорядку. Вихід із політичного життя СРСР, колапс біполярної системи, створення цілого ряду нових держав і, отже, нових проблем - Все це разом узяте спонукало багато країн шукати загублену збалансованість у нових формах колективної безпеки та економічного співпраці - так званих регіональних організаціях. І однією з найяскравіших прикладів такої організації, безумовно, є ЄС. Історія має чимало прикладів різного роду альянсів, союзів і т.п. Однак ЄС, без сумніву, зразок абсолютно інших мотивів інтеграції.
1. Етапи розвитку Європейського Союзу
1.1 Етапи формування ЄС
Європейський союз (ЄС) є найбільшим регіональним міждержавним інтеграційним об'єднанням з сильними елементами наднаціональності, що проявляються в розробці та проведенні єдиної політики у сферах торгівлі, сільського господарства, транспорту та інших економічних областях. В рамках ЄС створено економічний і валютний союз, введена єдина валюта - євро, яка з 2002 р. повністю замінила національні валюти переважної числа країн-членів. Інтеграційні процеси в Європі досягли найвищого в світі рівня. До складу Євросоюзу в даний час входять 27 країн Європи і кілька країн є кандидатами. Історія цього Союзу почалася понад півстоліття тому.
Важливо відзначити, що з самого початку західноєвропейської інтеграції велике значення надавалося створенню міцної, детально розробленої правової бази, що з'явилося основоположною передумовою її успішного розвитку.
Першою віхою багатостороннього західноєвропейського взаємодії в Господарської області стало утворення в 1951 р. Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС). У його основі лежала висунута в важкі післявоєнні роки французьким політичним діячем Жаном Монне і міністром закордонних справ Франції Робером Шуманом ідея про об'єднання вугільної і сталеливарної промисловості Німеччини і Франції під контролем наднаціонального органу. У ЄОВС спочатку увійшли Франція, ФРН, Бельгія, Голландія, Люксембург та Італія.
Об'єднання було наділене статусом самостійного юридичної особи, яка володіє правоздатністю в міжнародних відносинах. Для управління ім створювалася система інститутів, основна схема яких була згодом сприйнята Європейським економічним співтовариством (ЄЕС).
ЄОВС було першою організацією не тільки в Європі, але і в світі, що створила наднаціональний механізм, потенціал якого розвивався і зміцнювався в міру поглиблення та розширення західноєвропейської економічної інтеграції. Цей потенціал виявився величезний, на створення наднаціональної основи будувався весь подальший європейський інтеграційний процес.
ЄОВС стало передвісником більш широкого інтеграційного об'єднання західноєвропейських країн ще й тому, що договір про його установі крім статей, присвячених практичним проблемам колективного управління сталеливарної і вугільною промисловістю, містив пункти, які викладали більш широкі і далекосяжні цілі, такі як сприяння економічному розвитку, зростанню зайнятості та підвищенню життєвого рівня населення; підтримку мирних відносин; створення економічного співтовариства, якому належало стати основою для широкого і глибокого спільноти народів, довгий час розділених кривавими конфліктами та ін
Однак на початковому етапі інтеграції ці цілі виявилися передчасними: спроби поширення інтеграційного наднаціонального принципу на інші сфери міждержавних відносин (зокрема, на питання безпеки) зазнавали невдачі у зв'язку з чутливістю національних держав до його практичного застосування. Тому на багато років вперед головним правилом західноєвропейської інтеграції стала поступовість і суворе дотримання першочерговості економічної інтеграції як основи інтеграції політичної.
У 1955 р. міністрами закордонних справ тієї ж "шістки" держав було прийнято рішення про підготовку договору, що передбачає розширення сфери економічної інтеграції, і резолюція про створення Спільного ринку. Одночасно опрацьовувався питання про інтеграцію атомної промисловості країн Західної Європи. У результаті 25 березня 1957 в Римі було підписано Договір про заснування Європейського економічного співтовариства (ЄЕС), відомий як Римський договір, а також Договір про створення Європейського співтовариства з атомної енергії (Євратом). Метою останнього було об'єднання зусиль країн-членів для розвитку ядерної енергетики в мирних цілях. У Римському договорі підкреслювалися його суто економічні цілі. У політичному плані говорилося (в преамбулі) лише про рішучість країн-учасниць закласти основи для більш тісного союзу європейських народів. Разом з тим тепер можна з упевненістю сказати, що по задумом авторів Римського договору розвиток інтеграційних процесів повинно було привести до послідовного утворення не тільки митного, але й економічного, а потім і політичного союзу країн ЄЕС. Римський договір являв собою послідовну програму економічної інтеграції. При цьому в якості основного завдання передбачалося створення Спільного ринку шляхом ліквідації національних бар'єрів на шляху вільного руху товарів, робочої сили, послуг і капіталів.
Пер...
