Зміст
Введення
Глава 1 Грузинсько-абхазький конфлікт: Історія розвитку
1.1 Поняття політичного конфлікту
1.2 Грузино-абхазькі відносини в історичній перспективі: Ідеологічний і політичний аспекти
1.3 Передумови розвитку конфлікту
1.4 Аналіз військових дій
Глава 2 Участь і роль третіх країн у розвитку Грузино-абхазького конфлікту
2.1 Позиція Заходу на Кавказі
2.2 Російське участь в конфлікті. Значення Абхазії для Росії
Глава 3 Сучасне стан грузинсько-абхазьких відносин
3.1 Народна дипломатія
3.2 Проблема повернення біженців
3.3 Аналіз сучасних вогнищ конфлікту
Висновок
Використана література
Додатка
Введення
Актуальність дослідження. Після розпаду СРСР в Азербайджані, Грузії і Молдові відбулася гостра конфронтація між владою і народами, які опинилися в новоутворених державах меншинами. Меншини перетворилися на об'єкт відвертою дискримінації та були змушені захищати своє право на національне, та й фізичне виживання зі зброєю в руках.
В результаті сталося кілька запеклих воєн, в яких влада новоспечених держав зазнали воєнної поразки. Так утворилося кілька існуючих фактично, але не визнаних світовою спільнотою держав: Абхазія, Карабах, Придністровська Молдавська республіка і Південна Осетія. Населення цих держав відмовляється визнавати законність розпаду єдиної СРСР і продовжує вимагати в тій чи іншій формі возз'єднання з Росією, в якій вони бачать відновлення історичної справедливості та гарантію власного виживання.
Як відомо, невизнані держави є породженням найбільш гострих міжетнічних конфліктів, вони залишаються якимись В«ізгоямиВ» сучасного міжнародного спільноти і розглядаються як політична аномалія. Тим не менш, деякі з них, як, наприклад Тайвань і Турецька республіка північного Кіпру, незважаючи на свою юридичну В«неповноцінністьВ» існують цілком благополучно. У багатьох афроазійських країнах (Судан, Бірма, Шрі-Ланка та інших) вже багато десятиліть триває війна між центральними урядами, що відстоюють територіальну цілісність штучних постколоніальних кордонів, і прихильниками відділення певних народів і територій з метою створення на них незалежних держав. У деяких випадках прихильникам відділення вдається добитися своєї мети. У 1993 році, після 32 років війни за вихід Еритреї з складу Ефіопії, в цій, прилеглій до Червоного моря північній провінції країни, був проведений референдум з питання про
незалежності. Результати референдуму були визнані урядами Ефіопії та інших країн, і Еритрея перетворилася на повноправного члена світового співтовариства.
Про можливості порушення закріпленого в основоположних документах ООН принципу територіальної цілісності сучасних держав і їх дроблення з усією очевидністю свідчив розпад Чехословаччини та Югославії.
Абхазія входить в число невизнаних держав, які утворилися в результаті розпаду СРСР майже одночасно з п'ятнадцятьма В«ново-незалежнимиВ» країнами - нині цілком легітимними членами міжнародного співтовариства. Їх поява була історичним парадоксом: напередодні розпаду Союзу більшість населення цих країн за результатами референдуму було проти відокремлення і створення власних держав, виступало проти сепаратистів, які належали до титульних націй союзних республік.
Розпад СРСР виявився поворотним пунктом в історії Абхазії. Звалилася звична багатьом поколінням людей картина світу. Протягом короткого часу в цій маленькій автономії відбулася поляризація населення за етнічною ознакою. Грузинська громада пов'язувала свої надії на щасливе майбутнє з відділенням від єдиного Союзу і створенням власної національної держави. В цілому вона підтримала ультра націоналістичну платформу лідера опозиції, а потім - першого президента незалежної Грузії З.Гамсахурдіа.
Відверто шовіністичний курс грузинської влади, виражений в гаслі В«Грузія для грузин В», був неприйнятний для негрузинських поліетнічного населення Абхазії.
Вищою крапкою конфлікту з'явилася грузино-абхазька війна 1992-1993 років. Поразка грузинської армії спричинило за собою масову втечу грузинського населення і корінним чином змінило етнічну карту сучасної Абхазії. Не бажаючи ускладнення відносин усередині СНД і з багатьох інших причин зовнішнього і внутрішнього характеру, російські власті проігнорували прагнення населення невизнаних держав до возз'єднання з Росією. У результаті воно виявилося в дуже складному становищі.
Ступінь наукової розробленості проблеми. Економічним, політичним і соціальним проблемам Кавказу в сучасній літературі приділяється багато уваги. Ідеологічний аспект розглянутий у працях Макаренка В.П., Гаджиєва К.С.. Проблеми культур, особливо малих етносів і їх взаємодії розглядаються в працях соціологів, філософів, істориків, етнографів С.А.Арутюнова, Г. Абдулатіпова, Е.Г.Александренкова та інших. Матеріал для порівняльного аналізу дає грузинська історична наука. Тут слід зазначити роботи З.Гамсахурдіа, М.Д. Лордкіпанідзе. Найважливішою основою дослідження стали праці вчених абхазоведов. При розробці теми автор прагнув спертися на досягнення вітчизняного абхазоведенія, який перетворився у другій половині XX століття в одне з основних напрямків кавказоведенія.
Великий інтерес з точки зору досліджуваної проблематики представляють праці Г.Д.Гумба, С.З.Лакоба, І.Р.Марихуба, Т.Я.Чугба в яких представлений великий матеріал по історії Абхазії.
Об'єкт дослідження - грузино-абхазький конфлікт.
Предмет дослідження - причини, фактори та наслідки конфлікту.
Мета дослідження полягає у виявленні проблем примирення і ролі третіх країн в грузино-абхазькому конфлікті.
Досягнення цієї мети передбачає вирішення наступних завдань:
- проаналізувати поняття політичного, регіонального та міжетнічного конфлікту;
- виявити витоки, причини, рушійні сили, що лежать в основі грузино-абхазького конфлікту;
- дослідити соціально-економічну ситуацію в республіці; виявити основні тенденції в економіці поствоєнної Абхазії та їх вплив на політичну і культурну ситуацію в республіці;
- проаналізувати ступінь і роль участі третіх країн у конфлікті, включаючи Росію.
- Дати характеристику та аналіз основних наслідків конфлікту.
- Описати сучасний стан зони конфлікту.
Методами пропонованого дослідження, послужили, аналіз наукової літератури присвяченій розглянутій проблематиці, аналіз статистичних звітів міністерств і відомств, контент-аналіз матеріалів засобів масової інформації з досліджуваної проблеми.
Структура дипломної роботи. Робота складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатки.
Глава 1 Грузинсько-абхазький конфлікт: Історія розвитку
1.1 Поняття політичного конфлікту
У сучасній науці під конфліктом розуміється зіткнення незбіжних, часом протилежних інтересів, дій поглядів окремих особистостей, політичних партій, громадських організацій, соціально-політичних і соціально-економічних систем. Конфлікти розрізняються по суб'єктах, по рівням конфліктних відносин і по об'єкту. Вони можуть бути економічними, соціальними, зовні і внутрішньополітичними, територіальними, міжконфесійними, мовними та ін
Конфлікти можуть відрізнятися за ступенем зрілості, характером і гостротою свого вирішення. В залежності від конкретної історичної ситуації конфлікт може мати тенденцію або до самоліквідації, до вирішенню в результаті суб'єктивного фактора, або до загострення конфліктної ситуації, до ескалації. Остання полягає в залученні в протиборство всі великих мас людей, у розширенні зони конфлікту, у переході від В«цивілізованихВ» його форм до більш проблемним, часом жорстким, що доходить до збройної боротьби та виникнення екстремальної ситуації для самого іс...
