Реферат на тему:
Газові конфлікти між Росією і Україною
План
Вступ
1 Історія газових конфліктів
2 Газові конфлікти в пресі
3 Урок Європі
Висновки
Список літератури
Вступ
Газові конфлікти між Росією та Україною - серія економічних конфліктів між російською компанією В«ГазпромВ» і українською компанією В«НафтогазВ», що почалася в 2005 році з приводу умов поставок природного газу в Україну, а також транзиту газу європейським споживачам.
Після розпаду СРСР Україна, через територію якої проходив великий газопровід в Європу, опинилася в неоднозначному становищі: з одного боку незалежна держава, з іншого - братська країна на пострадянському просторі. Звідси в України збереглися історичні пільги на купівлю та транзит природного газу. За деякими відомостями, деякі сили в російському керівництві зберігали В«пільгиВ» як інструмент впливу на Україну з метою збереження в орбіті свого впливу. Однак реалії ринкової економіки брали Свого. Перший російсько-український газовий конфлікт вибухнув 20 лютого 1993 року, коли глава Газпрому Рем Вяхірєв пообіцяв припинити постачання газу на Україну у зв'язку із заборгованістю по оплаті. Конфлікт був швидко залагоджено і відключення не відбулося.
У 2004 на Україні відбулася Помаранчева революція, яка позначила проєвропейський вектор української зовнішньої політики. У Росії ці зміни були зустрінуті вельми стримано. Стало ясно, що часи В«пільгВ» (ціна в 50 $/тис. м Ві) для колишньої братської республіки закінчилося [1; 441].
1 Історія газових конфліктів
Конфлікти між В«ГазпромомВ» і українською стороною були ще при Леоніді Кучмі, але тоді вони були пов'язані в основному з бартерними схемами розрахунків за транзит російського газу в Європу. Нинішній прем'єр України Юлія Тимошенко зробила на махінаціях з цими схемами свій стан. Однак до В«Помаранчевої революціїВ» всі розборки між В«ГазпромомВ» і В«НафтогазомВ» не виходили на такий рівень, який торкався б інтереси європейських споживачів. Перший серйозний конфлікт, який отримав європейський вимір, відбувся наприкінці 2005 - початку 2006 року, і був пов'язаний з переглядом довгострокового контракту на постачання газу Україні за 50 доларів за тисячу кубометрів. Після зміни влади в Києві в кінці 2004 року представники України самі вже в травні 2005-го висловили бажання перейти на ринкове ціноутворення в питаннях постачань газу на Україну і його транзиту до Європи через українську газотранспортну систему (ГТС).
З чим було пов'язано це бажання нової української влади відмовитися від виключно вигідного в перспективі зростання цін на нафту контракту на поставку газу, укладеного ще при Кучмі, сказати важко. Якщо це бажання було розраховано на перспективу падіння цін на нафту вже в 2005 році, у що вірили тоді деякі аналітики, то ця перспектива не виправдалася. У міру того як ціни на нафту в 2005 році встановлювали нові абсолютні історичні максимуми, бажання української сторони перейти на ринкове ціноутворення сходило нанівець, і коли справа дійшла до переговорів, українська сторона відмовилася від свого наміру, що привело до першого закручування вентиля, в результаті якого контракти були переглянуті і нова ціна на газ для України на 2006 рік склала 95 доларів за тисячу кубометрів.
Формально ця ціна складалася з ціни російського газу для Європи (230 доларів) і ціни середньоазіатського газу (50 доларів). Результатом цього конфлікту стали: підмочена репутація В«ГазпромуВ», поява нових корупційних схем, пов'язаних з посередником RosUkrEnergo, і зростання цін на азіатський газ в наступних роках - дивлячись на політику В«ГазпромуВ», в Середній Азії усвідомили, що можуть застосувати ті ж силові методи у відношенні самого В«ГазпромуВ» і стали поступово піднімати ціни. Тим не менш В«крига скреслаВ» - старий, украй невигідний в умовах швидкого зростання цін на нафту контракт на поставку газу на Україну був дезавуйований і початок переходу на європейську, а точніше - американську (див. нижче) модель ціноутворення для України, а заодно і для інших партнерів Росії на пострадянському просторі, було покладено. Обидві сторони шукали конфлікту. У березні 2005 року новопризначений голова ДАК В«Нафтогаз УкраїниВ» Олексій Івченко запропонував В«ГазпромуВ» переглянути тарифи на транзит російського газу до Європи по території України. 29 березня Україна запропонувала підвищити з 2006 року тарифи на транзит до 1,75-2 $/тис. м Ві на 100 км.
У відповідь 6 липня 2005 року В«ГазпромВ» погодився підняти тариф, проте пов'язав це з підвищенням ціни на газ c 50 $ до середньоєвропейського рівня (160-170 $/тис. м Ві). Віце-прем'єр України Анатолій Кінах категорично відкинув російську пропозицію, наполягаючи на продовженні існуючого c 2003 режиму домовленостей щодо газу з Росією до 2013 року. Непоступливість української сторони підвищила до грудня жорсткість російських вимог. Спроба Україна домовиться про прямі поставки газу з Туркменії минаючи Газпром успіхом не увінчалися. Конфлікт вийшов на урядовий рівень. 23 листопада Ющенко у телефонній розмові з російським прем'єром Фрадковим підтвердив неприйнятність російських вимог для України. 21 грудня 2005 радник президента РФ з економічних питань Андрій Ілларіонов назвав відносини між Росією і Україна В«газовою війноюВ».
Президент України Ющенко заявив, що ціна 230 $ за 1000 кубометрів газу є неприйнятною для української сторони. У відповідь Газпром з 1 січня 2006 року припинила поставки природного газу на Україну, продовживши, однак, експортувати газ через українську територію. Відразу ж пролунали звинувачення, що Україна В«приступила до несанкціонованого відбору газуВ», призначеному європейським споживачам. Представники українського Нафтогазу звинувачення відкинули [4]. У ніч на 4 січня 2006 року був підписаний договір між Газпромом і Нафтогазом строком на п'ять років (до 1 січня 2010). У договорі було вказано, що посередницька місія переходить компанії В«РосУкрЕнергоВ», а ціна за газ становить 95 $/тис. м Ві (на перше півріччя 2006, надалі ціна змінюється за взаємним погодженням сторін). Компромісна ціна стала можливою завдяки В«змішаннюВ» дорогого російського та дешевого туркменського газу в трубі для України. Також Газпром обіцяв платити Україні 1,60 $/тис. м Ві на 100 км за транзит газу в Європу. Російсько-український договору 4 січня 2006 року не закінчив газову війну.
У тому числі через те що експортна ціна туркменського газу продовжувала залишатися на рівні 65 дол за 1 тис. куб. м. У лютому в газовій війні України та Росії несподівано відкрився туркменський фронт, коли Ніязов раптово оголосив про підвищення ціни на газ, хоча всього два місяці тому був укладено договір з Україною про постачання. 18 лютого 2006 в Ашхабаді відбулися українсько-туркменські переговори по газу, туркменська сторона звинуватила Київ у затримці платежів і пригрозила припинити поставки. Жорсткість туркменської сторони була почасти обумовлена ​​тиском Газпрому, глава якого прибув в туркменську столицю напередодні. Україна змушена була піти на поступки. Однак Туркменія вирішила воювати на два фронти, підвищивши в червні 2006 року ціну на газ до 100 $ і для Росії. Газпром В«поскупивсяВ».
В пресі спливла ідея газопроводу Nabucco з Туркменії в Європу оминаючи територію Росії і контроль Газпрому. У 2008 році почався новий виток газового конфлікту. Підсумком першого етапу газової війни стало усвідомлення Європою своєї газової залежності від Росії, а також спроби її подолання. Так з'явилися плани по будівництву нових терміналів і газопроводів, які б зв'язали континентальну Європу з газовими родовищами в Норвегії, Північній Африка Середній Азії (Nabucco) в обхід Росії. На думку газети В«ТаймсВ» газовий кофлікт 2005-2006 роки ...
