Зміст
Введення
Глава 1. Історичні, економічні, політичні складові Ірану
1.1. Історія освіти Ірану
1.2. Внутрішньополітичні процеси
1.3. Економічний і геополітичний фактор
Глава 2. Події на Близькому Сході в кінці 80-х років
2.1 Закінчення Ірано-Іракської війни
2.2 Передумови до захопленню Іраком Кувейт
2.3. Війна в Перській затоці
Глава 3. Зовнішня політика Ірану в кінці XX-в початку XXI століття
3.1. Пріоритетні напрями зовнішньої політики Ірану
Глава 4. Взаємовідносини Ірану і країн Центральної Азії
4.1. Ірано-Ізраїльський конфлікт
4.2. Відносини Тегерана до Іраку
Глава 5. Наддержави і Ісламська Республіка Іран
5.1. Історія становлення дипломатичних відносин між Росією та Іраном
5.2. Сучасні міжнародно-економічні відносини Росії з Іраном
5.3. Криза взаємин між Іраном і США
Висновок
Список літератури
ВСТУП
Актуальність теми. Геополітична ситуація, що склалася на Близькому Сході і в Середній Азії на рубежі XX і XXI ст., безсумнівно, принципово відрізняється від часів холодної війни.
Зараз немає конфронтуючих один одному коаліцій, але виникли нові вогнища напруженості. Вони охоплюють майже всю дугу нестабільності, що розділяє Північ і Південь. Звичайно, мова не йде про здійсненні передбачення Мішеля Нострадамуса про неминучість прийдешньої всесвітньої війни Півночі і Півдня. Але масштаби і глибина неспівпадання геополітичних і економічних інтересів провідних країн в зоні Близького Сходу та Середньої Азії змушує і політиків, і політологів уважно стежити за тенденціями, проявляються в цьому вибухонебезпечному регіоні, де протягом, шести тисячоліть відбувалися то конфронтація, то взаємодія Заходу і Сходу.
Для Росії особливо актуальне питання про напрями та перспективи розвитку її відносин з єдиною ісламською країною - Іраном, який і після розпаду СРСР 1 продовжує залишатися її безпосереднім і економічно вигідним сусідом.
Безсумнівно, що Росія і Іран здатні бути центрами тяжіння для інших країн. Росія, незважаючи на ті труднощі, з якими вона зіткнулася в останньому десятилітті XX століття, як і раніше залишається загальновизнаною великою державою. І Росія, і Іран в змозі грати самостійну роль у вирішенні світових проблем. Вони ніколи не погодяться на те, щоб покірно йти у фарватері політики США або якої-небудь іншої країни, що претендує на гегемонію в світі або в окремих її регіонах. Це створює важливу основу для стратегічного партнерства Росії та Ірану перед особою тих глобальних небезпек, які не зменшуються, а наростають з вступом людства, у XXI століття. Росія та Іран зацікавлені в розширенні міжнародного [1] співпраці, вони прагнуть до добросусідських відносин з усіма державами, діючими на принципах рівноправності і визнання повної суверенності своїх партнерів. І для Росії, і для Ірану особливо-важливим є взаєморозуміння з США 2 , Китаєм, Індією, Пакистаном; арабським світом, Туреччиною, європейськими та азіатськими державами, що мають свої інтереси в Центрально-азіатському регіоні. І в співпраці з ними дві сусідні держави можуть діяти як надійні партнери. Нарешті, Росії вдалося, майже повністю зберегти економічні позиції в Ірані. Іран з розумінням сприймає сучасну зовнішню політику Росії, поважає її національні та геополітичні інтереси. Така позиція Ірану спирається на: багатовікові традиції російсько-іранського співробітництва, відновлювати і розвивати, незважаючи на всі конфлікти, що виникали в відносинах між двома державами.
По ефективності економіки (тобто за рівнем середньорічної вироблення чистої продукції на одного зайнятого в народному господарстві) і Росія, і Іран відносяться до числа середньорозвинених країн. Але вони здатні в короткий термін ліквідувати своє відставання від найбільш розвинених економічних систем. Для цього їм вкрай необхідно збереження стабільності міжнародних відносин, як в регіональному, так і в глобальному масштабі. Все це робить винятково актуальним і в науково-теоретичному, і, в практично-політичному планах дослідження найскладнішого етапу взаємин Росії та Ірану в переломні для обох країн десятиліття кінця XX початку XXI століття.
Об'єктом дослідження в справжньої роботи є весь комплекс сучасних міждержавних відносин Росії та Ірану, включаючи їх історичні передумови. Зовнішня політика Ірану наприкінці XX в. початок XI століття. В об'єкт дослідження входять також події на Близькому Сході в кінці 80-х років, і історія освіти Ірану.
Предмет дослідження є розвиток тих тенденцій, які сприяли або перешкоджали зближенню позицій обох країн, усуненню виникали між ними протиріч і недорозуміння. Проблема взаємин мусульманської держави з європейськими державами, а так само збройні конфлікти на Близькому Сході і збагаченого урану в мирних цілях.
Хронологічні рамки охоплюють період кінця XX - початок XXI століття, коли нова Росія переглядала свої зовнішньополітичні установки і на цій новій основі формувала відносини партнерства та взаєморозуміння з суміжними країнами, а також з іншими членами світового співтовариства. Для з'ясування стійкості тенденцій російсько-іранського співпраці в курсовій, особливо в главі 3 і 1, проаналізовано великий історичний матеріал, далеко виходить за рамки означеного періоду. В цілях вироблення політичних і наукових прогнозів широко використані новітні факти історії міжнародних відносин, у тому числі і що відносяться до принципово нового етапу їх розвитку. 12 березня 2001 в Москві президентами двох країн був підписаний Договору про основи взаємовідносин і принципи співробітництва між Російською Федерацією та Ісламською Республікою Іран (набув чинності 5 квітня 2002 року)./
Мета даного дослідження - Узагальнити досвід і перспективи оптимізації російсько-іранських відносин на рубежі XX-XXI ст., виявити фактори, що сприяють цьому процесу або гальмують його.
Для досягнення зазначеної мети в курсовій вирішуються наступні завдання:
Визначаються геополітичні чинники, які стимулювали і стимулюють співробітництво Росії та Ірану, їх стратегічне партнерство та взаємодію у вирішенні проблем, які зачіпають загальні інтереси в різних сферах взаємовідносин.
Простежується розвиток російсько-іранських відносин, історичних передумов на різних етапах становлення духовно-культурних, економічних і політичних контактів між двома народами.
З'ясовуються геополітичні наслідки ісламської революції в Ірані та демократичних перетворень в Росії для зміцнення добросусідства двох країн на міжнародній арені.
Розкриваються особливості взаємовпливу Росії та Ірану на геополітичну обстановку в Центрально-азіатському регіоні, механізми впливу їх зовнішньої політики на інші держави, що мають інтереси в Центральній Азії.
Аналізуються окремі досягнення і труднощі в російсько-іранських відносинах за їх основними напрямками: політичним, економічним, науково-культурним, військово-технічним.
Оцінюється значення спільної боротьби з міжнародними тероризмом для зміцнення можливого співпраці в геополітичному трикутнику Іран - Росія - США.
Методологічні та теоретичні основи дослідження становлять висновки робіт з проблем геополітики, міжнародних відносин, філософії історії, правознавства та політології. Були використані порівняльно-історичний метод, що дозволило виявити загальне і особливе в досліджуваних політичних процесах і визначити тенденції їх розвитку. Системний підхід до аналізу багатопланового фактичного матеріалу, що зачіпає проблеми як зовнішньої, так і внутрішньої політики держав, взаєминам яких присвячена курсова, дав можливість...
