Земля якпланета Сонячної системи і В«колискаВ» життя
Введення
Земля займає п'ятемісце за розміром і масою серед великих планет, але з планет т. н. земноїгрупи, до якої входять Меркурій, Венера, Земля і Марс, вона є найбільшоювеликої. Найважливішою відмінністю Землі від інших планет Сонячної системи єіснування на ній життя, що досягла з появою людини своєї вищої,розумної форми. Умови для розвитку життя на найближчих до Землі тілах Сонячноїсистеми несприятливі; населені тіла за межами останньої поки що також невиявлені. Однак життя - природний етап розвитку матерії, тому Землюне можна вважати єдиним населеним космічним тілом Всесвіту, а земніформи життя - її єдино можливими формами.
Згідно сучаснимкосмогонічними представленнями, Земля утворилася приблизно 4,5 млрд. роківтому шляхом гравітаційної конденсації з розсіяного в околосолнечнойпросторі газопилової речовини, що містить усі відомі в природіхімічні елементи. Формування Землі супроводжувалося диференціацієюречовини, якою сприяв поступовий розігрів земних надр, в основному зарахунок теплоти, що виділялася при розпаді радіоактивних елементів (урану, торію,калію та ін.) Результатом цієї диференціації стало розділення Землі наконцентрично розташовані шари - геосфери, що розрізняються хімічнимскладом, агрегатним станом і фізичними властивостями. У центрі утворилосяядро Землі, оточене мантією. З найбільш легких і легкоплавких компонентівречовини, що виділилися з мантії у процесах плавлення, виникла розташовананад мантією земна кора. Сукупність цих внутрішніх геосфер, обмеженихтвердої земною поверхнею, іноді називають "твердою" Землею (хоча це незовсім точно, оскільки встановлено, що зовнішня частина ядра має властивостів'язкої рідини). "Тверда" Земля укладає майже всю масу планети.
За її межамизнаходяться зовнішні геосфери - водяна (гідросфера) і повітряна (атмосфера),які сформувалися з парів і газів, що виділилися з надр Землі придегазації мантії. Диференціація речовини мантії Землі і поповнення продуктамидиференціації земної кори, водяної і повітряної оболонок відбувалися напротягом усієї геологічної історії і продовжуються дотепер.
Більшу частинуповерхні Земля займає Світовий океан (361,1 млн. км 2 , або70,8%), суша складає 149,1 млн. км 2 (29,2%) і утворює шістьвеликих масивів - материків: Євразію, Африку, Північну Америку, ПівденнуАмерику, Антарктиду й Австралію (див. табл. 1), а також численні острови.
Табл.1. - Материки (зостровами)
Назва материка
Площа, млн. км 2
Середня висота, м.
Найбільша висота гір на материку, м.
Євразія
53,45
840
8848
Африка
30.30
750
5895
Північна Америка
24,25
720
6194
Південна Америка
18,28
590
6960
Антарктида
13,97
2040
5140
Австралія (з Океанією)
8,89
340
2230
З поділом суші наматерики не збігається поділ на частини світу: Євразію ділять на дві частини світу- Європу й Азію, а обидва американських материка вважають за одну частину світу -Америку, іноді за особливу "океанічну" частину світу приймають острови Тихогоокеану - Океанію, площа якої звичайно враховується разом з Австралією. Світовийокеан розчленовується материками на Тихий, Атлантичний, Індійський і ПівнічнийЛьодовитий (див. табл. 2); деякі дослідники виділяють приантарктичнихчастини Атлантичного, Тихого і Індійського океанів в особливий, Південний, океан.
Табл. 2. - Океани
Назва океану
Поверхня дзеркала, млн. км 2
Середня глибина, м.
Найбільша глибина, м.
Тихий
179,68
3984
11022
Атлантичний
93,36 *
3926
8428
Індійський
74,92
3897
7130
Північний Льодовитий
13,10
1205
5449
Північна півкуляЗемлі - материкове (суша тут займає 39% поверхні), а Південне -океанічне (суша складає лише 19% поверхні). У Західній півкуліпереважна частина поверхні зайнята водою, у Східному - сушею.
Узагальнений профіль сушіі дна океанів утворює дві гігантські "сходинки" - материкову й океанічну.Перша піднімається над другою у середньому на 4670 м (середня висота суші 875 м;середня глибина океану близько 3800 м). Над рівнинною поверхнею материковоїВ«ЩабліВ» піднімаються гори, окремі вершини яких мають висоту 7-8 км ібільше. Найвища вершина світу - г. Джомолунгма у Гімалаях - сягає 8848 м.Вона піднімається над найглибшим зниженням дна океану майже на 20 км. Земляволодіє гравітаційним, магнітним і електричним полями. Гравітаційнетяжіння Землі утримує на навколоземній орбіті Місяць і штучнісупутники. Дією гравітаційного поля обумовлені сферична форма Землі,багато рис рельєфу земної поверхні, течія річок, рух льодовиків таінші процеси. Магнітне поле створюється в результаті складного рухуречовини в ядрі Землі. У міжпланетному просторі воно займає область, обсягякої набагато перевершує обсяг Землі, а форма нагадує комету з хвостом,спрямованим від Сонця. Цю область називають магнітосферою.
З магнітним полем Землітісно пов'язане її електричне поле. "Тверда" Земля несе негативнийелектричний заряд, що компенсується об'ємним позитивним зарядоматмосфери, так що в цілому Земля, очевидно, електронейтральна. Впросторі, обмеженому зовнішньою межею геофізичних полів Землі,відбувається послідовне і глибоке зміна первинних космічних факторів- Поглинання і перетворення сонячних і галактичних космічних променів,сонячного вітру, рентгенівського, ультрафіолетового, оптичного ірадіовипромінювань Сонця, що має важливе значення для процесів, що протікають наземної поверхні. Затримуючи велику частину жорсткої електромагнітної ікорпускулярної радіації, магнітосфера й особливо атмосфера захищають від їхньогосмертоносного впливу живі організми.
Земля отримує 1,7-10 17 г Дж/сек (або 5,4 * 10 24 Дж/рік) променевої енергії Сонця, але лишеблизько 50% цієї кількості досягає поверхні Землі і служить головнимджерелом енергії більшості відбуваються на ній процесів.
Поверхня Землі,гідросферу, а також прилягаючі шари атмосфери і земної кори поєднують підназвою географічної, або ландшафтної, оболонки. Географічна оболонкастала ареною виникнення життя, розвитку якої сприяла наявність наЗемлі певних фізичних і хімічних умов, необхідних для синтезускладних органічних молекул. Пряме або непряме участь живих організмів убагатьох геохімічних процесах згодом набула, глобальні масштаби іякісно змінило географічну оболонку, перетворивши хімічний складатмосфери, гідросфери і почасти земної кори. Глобальний ефект в хід природнихпроцесів вносить також діяльність людини. Зва...
