Реферат
на тему: В« Основні принципи та завдання сучасної медичної реабілітації В»
Медична реабілітація, за визначенням комітету експертів Всесвітньої організації охорони здоров'я, - це активний процес, метою якого є досягнення повного відновлення порушених внаслідок захворювання або травми функцій, або, якщо це нереально, оптимальна реалізація фізичного, психічного і соціального потенціалу інваліда, найбільш адекватна інтеграція його в суспільство.
Закон Республіки Білорусь від 17 жовтня 1994 р. № 3317-XII "Про попередження інвалідності та реабілітації інвалідів "дає наступне визначення поняттяВ« реабілітація В»: це процес, що має на меті допомогти інвалідам досягти оптимального фізичного, інтелектуального, психічного і соціального рівня діяльності і підтримувати його, надавши їм тим самим засоби для зміни їх життя та розширення рамок їхньої незалежності.
Згідно міжнародної класифікації Всесвітньої організації охорони здоров'я, прийнятої в 1980 році, виділяють такі рівні медико-біологічних та психосоціальних наслідків хвороби або травми, які повинні враховуватися при проведенні реабілітації: пошкодження - будь-яка аномалія чи втрата анатомічних, фізіологічних, психологічних структур або функцій, порушення життєдіяльності - виникає в результаті пошкодження та означає втрату або обмеження можливості здійснювати повсякденну діяльність в межах, які вважаються нормальними для людського суспільства, соціальні обмеження виникають в результаті пошкодження і порушення життєдіяльності і називають обмеження і перешкоди для виконання соціальної ролі, яка вважається нормальною для цього індивідуума.
В останні роки в реабілітацію введено поняття "якість життя, пов'язаної зі здоров'ям при цьому якість життя розглядають як інтегральну характеристику, на яку необхідно орієнтуватися при оцінці ефективності реабілітації хворих (Поняття вперше з'явилося в Index Medicus в 1977 році). Організаційними основами реабілітації вважають: здійснення комплексної вихідної оцінки стану хворого з формулюванням реабілітаційного діагнозу перед початком реабілітації, проведення реабілітації за певною програмою, укладену на основі оцінки стану хворого; здійснення оцінки ефективності реабілітаційних заходів в динаміці і після завершення курсу реабілітації, складання рекомендацій по лікувальних та соціальних заходів, які необхідні на наступних етапах реабілітації.
За даними міжнародних організацій, кожен 10 житель Землі є інвалідом, майже 30 мільйонів чоловік щорічно отримують каліцтва і різні ураження. Враховуючи збільшення на планеті кількості людей з вродженими вадами, технократизації суспільства, кількість інвалідів на початку XXI ст. зросте до одного мільярда. Отже, інвалідність - це всесвітнє соціальне явище, до якого має бути прикута постійна увага кожної країни, органів його державної влади і управління, наукових і медиків, психологів та педагогів, фахівців з фізичної культури і спорту.
Реабілітація - це процес, що має на меті забезпечити інвалідів досягнення і підтримку їх оптимальних фізичного, чуттєвого, інтелектуального, психічного, а також соціального рівнів діяльності, які б сприяли досягненню більш високого рівня самостійності. Реабілітація може включати заходи по підтримці і/або відновлення функцій або компенсації втрати або відсутності функції чи функціонального обмеження. Реабілітаційний процес не включає першої медичної допомоги. Він охоплює широке коло заходів і видів діяльності, починаючи від основної та загальної реабілітації і до дій, спрямованим на досягнення кінцевої мети, наприклад, професійної реабілітації.
Складовими загального процесу реабілітації є наступні її різновиди:
- Медична, завданням якої є максимально можливе відновлення стану здоров'я пацієнта засобами традиційної та нетрадиційної медицини;
- Професійна - передбачає відновлення професійних навичок людини або навчання новим навичкам, які відповідають функціональним можливостям людини;
- Соціальна - забезпечує повернення людини до максимально активного життя в суспільстві, найбільш повну її інтеграцію у всі сфери його життя;
- Фізична - напрямок у сфері охорони здоров'я, покликаний, головним чином запобігати або полегшувати рухові дисфункції людини.
- Трудова - система заходів, розроблених з урахуванням схильностей, фізичних, розумових і психічних можливостей людини і спрямованих на оволодіння трудовими навичками забезпечення трудової діяльності та адаптацію у виробничих умовах, у тому числі шляхом створення спеціальних чи спеціально пристосованих робочих місць.
Фізична реабілітація - це застосування фізичних вправ і природних чинників з профілактичною та лікувальною метою в комплексному процесі відновлення здоров'я, фізичного стану і працездатності хворих та інвалідів. Вона є невід'ємною частиною лікувального процесу і застосовується на всіх етапах лікування.
Для успішного проведення реабілітаційних заходів та досягнення поставлених конкретних цілей в кожному конкретному випадку необхідно дотримання основних принципів реабілітації: комплексність, ранній початок, етапність, наступність, безперервність, послідовність, індивідуальний підхід, активна участь хворого в реабілітаційному процесі. Ці принципи були сформульовані і висвітлені в працях багатьох сучасних вчених-реабілітологів. Однак перш, ніж зупинитися на кожному з вищевказаних принципів слід сказати, що більше тридцяти років тому основоположником реабілітації в Радянському Союзі М.М. Кабановим (1978) були сформульовані основні принципи реабілітації, які, поряд з їх значенням для теорії реабілітації, є практичним орієнтиром для складання конкретних реабілітаційних програм.
Хоча дані принципи реабілітації стосувалися психіатричних хворих, вони є справедливими і для реабілітації хворих з наслідками інших захворювань і актуальність даної формулювання зберігається до теперішнього часу.
Взаємозв'язок основних принципів реабілітації по М.М. Кабанову і основних принципів реабілітації з позицій сучасних авторів виглядає наступним чином:
За М.М. Кабанову
Сучасний погляд
Принцип різнобічності зусиль
Комплексність
Індивідуальний підхід
Принцип єдності психосоціальних і біологічних методів впливу
Індивідуальний підхід
Принцип ступінчастості (перехідності) проводяться впливів
Ранній початок
Безперервність
Етапність
Послідовність
Наступність
Принцип партнерства
Індивідуальний підхід
Активну участь хворого в реабілітаційній програмі
Отже, розглянемо основні принципи реабілітації з сучасних позицій:
1. Принцип комплексності МР увазі максимально широке використання різних методів медичного та іншого характеру. Принцип комплексності отримав втілення у практиці МР, яка в цілях досягнення максимально можливого результату використовує різні методи, традиційні і нетрадиційні, медичні та інші, починаючи від самих інноваційних медичних технологій реконструктивної хірургії, включаючи сучасні технічні засоби і пристрої компенсації порушених функцій і здібностей і кінчаючи визнаними методами народної медицини та цілительства. Тому з метою реалізації принципу комплексності сьогодні в реабілітації реалізуються:
методи психологічної реабілітації з метою вироблення у хворого мотивації на реабілітацію, подолання або пом'якшення нервово-психічних порушень (неврозоподібних си...
