Курсова робота
з дисципліни: Методи фізичної реабілітації
тема: Цілі і завдання фізичної реабілітації на прикладі групи дітей з патологією зору
Вступ
З розвитком таких науково-практичних дисциплін як ортопедія, фізіотерапія, трудотерапія, лікувальна фізкультура з'являється таке поняття як В«відновне лікуванняВ». У це поняття входило використання медичних лікувальних методів, але потім з'являється проблема соціально-трудового відновлення інвалідів. Окрім медичних, її рішення включало цілу низку психологічних, соціальних та ін питань тоді приходить інший термін В«реабілітаціяВ». З часом прийшло розуміння, що із зростанням випадків хронічних захворювань, що ведуть до непрацездатності, окремі напряму медицини не в змозі йому протистояти і вирішення цієї проблеми по плечу лише всій системі охорони здоров'я в цілому.
У подальшому все більше число лікувальних установ визнавши доцільність служби реабілітації, стало виділяти окремі лікарняні ліжка для реабілітації, а потім спеціальні палати і відділення. Сьогодні служба реабілітації організовано склалася в структуру реабілітаційних центрів, спеціалізованих за профілем захворювання.
Також економісти прийшли до висновку, що ігнорувати проблему відновлення працездатності хворих - в грошовому вираженні - значно дорожче, ніж проводити активну реабілітацію на ранній стадії захворювання, коли ще можна відновити здоров'я хворого до максимального рівня його фізичної психологічної та соціально-економічної повноцінності.
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) дає визначення реабілітації: В«Реабілітація являє собою сукупність заходів, покликаних забезпечити особам з порушеннями функцій в Внаслідок хвороб, травм та уроджених дефектів пристосування до нових умов життя в суспільстві, в якому вони живуть В».
Реабілітація - це відновлення здоров'я, функціонального стану і працездатності, порушених хворобами, травмами або фізичними, хімічними і соціальними чинниками.
Мета реабілітації - ефективне і раннє повернення хворих і інвалідів до побутових і трудових процесів, в суспільство; відновлення особистісних властивостей людини.
Реабілітацію слід розглядати як складну соціально-медичну проблему, яку можна підрозділити на кілька видів, або аспектів: медична, фізична, психологічна, професійна (трудова) і соціально-економічна. В Надалі ми розглянемо фізичну реабілітацію.
Перше і основне напрямок фізичної реабілітації - відновлення здоров'я хворого за допомогою комплексного використання різних засобів, спрямованих на максимальне відновлення порушених фізіологічних функцій організму, а в разі неможливості досягнення цього - розвиток компенсаторних і замісних пристосувань.
Мета роботи - вивчити цілі і завдання фізичної реабілітації на прикладі групи дітей з порушенням зору.
Об'єктом дослідження в курсовій роботі є фізіометріческіх показники організму, на прикладі групи хлопчиків 9-10 років.
Предмет дослідження:
Процес адаптації організму дітей, страждають на короткозорість, до фізичних навантажень в період застосування курсу лікувальної фізичної культури.
Гіпотеза - у зв'язку з посиленою тренуванням витривалості і урахуванням швидкої стомлюваності дітей із зоровою патологією, повинно бути звернено увагу на чергування фізичного навантаження і відпочинку. Систематичний контроль за правильним положенням постави, пози, правильної постановки стопи під час ходьби. Перенесення засвоєних навичок на уроці ЛФК в повсякденну діяльність.
3. Порівняти і проаналізувати отримані результати.
У роботі застосувати такі методи дослідження як:
1. Теоретичний.
2. Метод математичної статистики по Ст'юденту.
Глава I . Основні поняття фізичної реабілітації
Розділ 1. Методи фізичної реабілітації
До засобів реабілітації належать психотерапевтичний вплив, медикаментозна корекція, ЛФК (Кінезотерапія), фізіотерапія, масаж, трудотерапія, курортно-санаторне лікування, музикотерапія, фітотерапія, аеротерапія, хореотерапія, мануальне вплив та ін Провідне місце серед засобів фізичної реабілітації відводиться фізичним вправам, так як рухова активність - найважливіша умова формування здорового способу життя, основа правильної побудови медичної реабілітації.
Засоби фізичної реабілітації можна підрозділити на активні, пасивні та психорегулюючі. До активних засобів відносяться всі форми лечебнойсрізіческой культури: різноманітні фізичні вправи, елементи спорту і спортивної підготовки, ходьба, біг та інші циклічні вправи, і види спорту, робота на тренажерах, хореотерапія, трудотерапія та ін; до пасивних - масаж, мануальна терапія, фізіотерапія, природні та преформовані природні фактори; до психорегулюючі - аутогенне тренування, м'язова релаксація та ін
1.1 Лікувальна фізична культура
Поняття про лікувальну фізичну культуру (ЛФК). Це науково-практична, медико-педагогічна дисципліна, що вивчає теоретичні основи і методи використання засобів фізичної культури для лікування, реабілітації і профілактики різних захворювань. Особливість ЛФК по порівнянні з іншими методами лікування та реабілітації полягає в тому, що вона використовує в якості основного лікувального засобу фізичні вправи.
ЛФК є не тільки лікувально-профілактичним засобом, але й лікувально-виховним процесом. Застосування ЛФК виховує у хворого свідоме ставлення та активну участь у лікувальному і реабілітаційному процесах. В основі участі хворого в лікуванні лежить навчання фізичним вправам. У цьому зв'язку лікувальна фізкультура є не тільки лікувальним, але і педагогічним процесом. Об'єктом впливу ЛФК є хворий з усіма особливостями реактивності і функціонального стану організму.
Цим визначається відмінність застосовуваних засобів, методів і дозувань в практиці ЛФК.
В основі ЛФК лежить використання біологічної функції організму - руху, який є основним стимулятором росту, розвитку і формування організму, стимулюючи активну діяльність всіх його систем, сприяє підвищенню загальної працездатності організму.
ЛФК - метод неспецифічної терапії, а застосовувані фізичні вправи - неспецифічні подразники, які втягують у відповідь реакцію усі ланки В· нервової системи. Фізичні вправи здатні вибірково впливати на різні функції організму, що дуже важливо при обліку патологічних проявів в окремих системах і органах.
ЛФК - метод патогенетичної терапії, систематичне застосування фізичних вправ здатне впливати на реактивність організму і патогенез захворювання.
ЛФК - метод активної функціональної терапії. Регулярна дозована тренування фізичними вправами стимулює, тренує і пристосовує організм хворого до зростаючих фізичних навантажень і призводить до функціональної адаптації хворого.
Враховуючи нейрогуморальної характер регуляції функцій в відповідної реакції організму, ЛФК виступає як метод загального впливу на весь організм хворого. ЛФК розширює безпосередній зв'язок хворого з природними факторами, сприяючи його адаптації. Профілактично з позиції ЛФК визначаються її оздоровчим впливом на хворих. ЛФК може бути використана як метод первинної та вторинної профілактики при різних захворюваннях.
ЛФК - метод відновної терапії. При комплексній фізичній реабілітації ЛФК успішно поєднується з медикаментозною терапією і з різними фізичними методами.
Однією з характерних особливостей ЛФК є процес дозованого тренування фізичними вправами, який пронизує весь хід лікування та реабілітації, розрізняють загальну і спеціальну дозовану тренування. Загальна тренування застосовується для оздоровлення, зміцнення і загального розвитку організму, при цьому використовуються загальнозміцнюючі і Загальнорозвиваючі фізичні вправи. Мета спеціального тренування - розвиток функцій і відновле...
