Зміст
Введення
1. Оцінка функціонального стану пацієнта
2. Прийом в лікувальну установу
3. Санітарна обробка пацієнта
Висновок
Література
Введення
Стаціонар (Лат. stationarius - стоїть, нерухомий) - структурний підрозділ лікувально-профілактичного установи (лікарні, медсанчастини, диспансеру), призначений для обстеження та лікування хворих в умовах цілодобового (за винятком денного стаціонару) їх перебування в даному закладі під наглядом медичного персоналу.
Основні структурні підрозділи стаціонару - приймальне відділення (приймальний спокій), лікувальні приміщення, адміністративно-господарська частина.
Обслуговування пацієнтів у стаціонарі починається в приймальному відділенні. Приймальний покій - важливе лікувально-діагностичне відділення, призначене для реєстрації, прийому, первинного огляду, антропометрії, санітарно-гігієнічної обробки надійшли хворих і надання кваліфікованої (невідкладної) медичної допомоги. Від того, наскільки професійно, швидко і організовано діє медичний персонал цього відділення, в Певною мірою залежить успіх подальшого лікування хворого, а при невідкладних (ургентних) станах - і його життя. Кожен вступник хворий повинен відчути в приймальному відділенні дбайливе і привітне до себе відношення. Тоді він перейметься довірою до установи, де буде лікуватися.
Таким чином, основними функціями приймального відділення виступають наступні.
• Прийом та реєстрація хворих.
• Лікарський огляд пацієнтів.
• Надання екстреної медичної допомоги.
• Визначення відділення стаціонару для госпіталізації хворих.
-->> • Санітарно-гігієнічна обробка хворих.
• Оформлення відповідної медичної документації.
• Транспортування хворих.
1. Оцінка функціонального стану пацієнта
Медична сестра в приймальному відділенні вимірює температуру, перевіряє документи надходять хворих; сповіщає чергового лікаря про прибуття хворого та його стані; заповнює на хворого паспортну частину історії хвороби, реєструє в книзі обліку хворих, які перебувають на стаціонарному лікуванні; заносить паспортну частина хворого в алфавітну книгу; при задовільному стані хворого виробляє антропометрії (вимірює зріст, окружність грудей, зважує); швидко і чітко виконує призначення лікаря по наданню невідкладної допомоги, суворо дотримуючись асептику; приймає під квитанцію від хворого цінності, при цьому пояснює порядок їх отримання, знайомить з правилами поведінки в лікарні; організовує санітарну обробку хворого, здачу (при необхідності) його речей на дезінфекцію (дезінсекцію); завчасно повідомляє (по телефону) чергової медичній сестрі відділення про надходження хворого; організовує відправку хворого у відділення або сама його супроводжує.
Для загальної оцінки стану хворого медична сестра повинна визначити наступні показники.
• Загальне стан хворого.
• Положення хворого.
• Стан свідомості хворого.
• Антропометричні дані.
Загальне стан хворого
Оцінку загального стану (ступеня тяжкості стану) здійснюють після комплексної оцінки хворого (Із застосуванням як об'єктивних, так і суб'єктивних методів дослідження).
Загальне стан може бути визначено наступними градаціями.
• Задовільний.
• Середньої тяжкості.
• Важке.
• Вкрай важке (предагональное).
• Термінальне (Агональное).
• Стан клінічної смерті.
Якщо хворий знаходиться в задовільному стані, проводять антропометрію.
Антропометрія (грец. antropos - людина, metreo - вимірювати) - оцінка статури людини шляхом вимірювання ряду параметрів, з яких основними (обов'язковими) виступають ріст, маса тіла і окружність грудної клітки. Медична сестра реєструє необхідні антропометричні показники на титульному аркуші медичної карти стаціонарного хворого
Результати вимірювання температури заносять в Індивідуальний температурний лист. Його заводять в приймальному відділенні разом з медичною карткою на кожного пацієнта, надходить в стаціонар.
Крім графічної реєстрації даних вимірювання температури (шкала В«ТВ»), в ньому будують криві частоти пульсу (шкала В«ПВ») та артеріального тиску (шкала В«АТВ»). В нижній частині температурного листа записують дані підрахунку частоти дихання в 1 хв, масу тіла, а також кількість випитої за добу рідини і виділеної сечі (в мл). Дані про дефекації (В«стілецьВ») і проведеної санітарній обробці позначають знаком В«+В».
Сестринський персонал повинен вміти визначати основні властивості пульсу: ритм, частоту, напруга.
Ритм пульсу визначають по інтервалах між пульсовими хвилями. Якщо пульсові коливання стінки артерії виникають через рівні проміжки часу, отже, пульс ритмічний. При порушеннях ритму спостерігається неправильне чергування пульсових хвиль - неритмічний пульс. У здорової людини скорочення серця і пульсова хвиля слідують один за одним через рівні проміжки часу.
Частоту пульсу підраховують протягом 1 хв. У спокої у здорової людини пульс 60-80 в хв. При частішанні серцевих скорочень (тахікардія) число пульсових хвиль збільшується, а при уповільненні серцевого ритму (брадикардія) пульс рідкісний.
Напруга пульсу визначають за тією силою, з якою дослідник повинен притиснути променеву артерію, щоб повністю припинилися її пульсові коливання.
Залежить напруга пульсу, насамперед від величини систолічного артеріального тиску. При нормальному артеріальному тиску артерія здавлюється помірним зусиллям, тому в нормі пульс помірного напруження. При високому артеріальному тиску артерію стиснути важче - такий пульс називають напруженим, або твердим. Перш ніж досліджувати пульс, потрібно переконатися, що людина спокійна, не хвилюється, не напружений, його положення комфортне. Якщо пацієнт виконував якусь фізичне навантаження (швидка ходьба, робота по дому), переніс болючу процедуру, отримав погану звістку, дослідження пульсу слід відкласти, оскільки ці фактори можу т збільшити частоту і змінити інші властивостей а пульсу.
Дані, отримані при дослідженні пульсу на променевій артерії, записують у В«Медичну карту стаціонарного хворогоВ», план по догляду або амбулаторну карту, вказуючи ритм, частоту і напругу.
Крім того, частоту пульсу в стаціонарному лікувальному закладі відзначають червоним олівцем в температурному аркуші. У графу В«ПВ» (пульс) заносять частоту пульсу - від 50 до 160 в хв.
Вимірювання артеріального тиску
артеріального (АТ) називається тиск, який утворюється в артеріальній системі організму при серцевих скороченнях. На його рівень впливають величина і швидкість серцевого викиду, частота і ритм серцевих скорочень, периферичний опір стінок артерій. Артеріальний тиск зазвичай вимірюють у плечовій артерії, в якої воно близьке до тиску в аорті (можна вимірювати в стегнової, підколінної та інших периферичних артеріях).
Нормальні показники систолічного АТ коливаються в межах 100-120 мм рт. ст., діастолічного - 60-80 мм рт. ст. У певній мірі вони залежать і від віку людини. Так, у літніх людей максимально припустиме систолічний тиск 150 мм рт. ст., а діастолічний - 90 мм рт. ст. Короткочасне підвищення артеріального тиску (Переважно систолічного) спостерігається при емоційних навантаженнях, фізичній напрузі.
Спостерігаючи за диханням, в деяких випадках необхідно визначити його частоту. У нормі дихальні рухи ритмічні. Частота дихальних рухів у дорослого людини у спокої становить 16-20 в хв, у женщи вона на 2-4 дихання більше, ніж у чоловіків. У положенні В«лежачиВ» число подихів зазвичай зменшується (до 14-16 в хв), у вертикальному положенні - збільшується (1...
