Красноярський Державний Медичний
Університет ім.В.Ф. Войно-Ясенецького
Інститут Післядипломної Освіти
Кафедра хірургічних хвороб
Завідувач кафедрою
д.м.н. професор
Сухоруков
Олександр Михайлович
РЕФЕРАТ
ЗАКРИТА ТРАВМА ЖИВОТА
Виконав курсант циклу по
спеціальності В«ХірургіяВ»
лікар-хірург МУЗ ТРБ № 2
Андрєєв Артем Анатолійович
Куратор Поздняков
Артем Аркадійович
Красноярськ 2011 м.
План
1. Діагностика закритої травми живота
2. Розриви печінки
3. Розриви селезінки
4. Пошкодження кишечника
5. Пошкодження товстої кишки
6. Заочеревинні пошкодження
7. Пошкодження підшлункової залози
8. Пошкодження нирки
Висновок
Закриті пошкодження живота
За даними Ю. В. Іллінського, смертність при закритих поєднаних травмах живота досягає 88,5%. Основна причина закритих травм живота мирного часу - дорожньо-транспортні пошкодження (понад 65-70%) і кататравма (до 20-25%). Крім традиційного поділу пошкоджень живота на поранення та закриті травми, у кожному конкретному випадку виділяються пошкодження як внутрішньочеревно органів (печінки, селезінки, кишечника і його брижі, шлунка, діафрагми), так і заочеревинного простору (Великих судин, 12-палої кишки, нирки, підшлункової залози). Н. Цибуляк в своїй монографії наводить зведені дані літератури про частоту пошкоджень органів і летальності при закритій травмі живота. Летальність в середньому становила 30%, а перше місце по частоті пошкодженні займають розриви селезінки (26,2%), на другому місці (24,2%) - розриви нирки, на третьому (16,2%) - Розриви тонкої кишки і брижі, четверте місце віддано розривів печінки (15,6%). Треба відзначити, що кількість постраждалих з ушкодженнями органів черевної порожнини продовжує постійно збільшуватися. Наведені дані ще раз свідчать про необхідність чіткої організації лікувального процесу та постійного зв'язку між фахівцями всіх хірургічних профілів, про індивідуальної відповідальності хірурга за підвищення досвіду і хірургічного майстерності.
Діагностика закритою травми живота
У переважній більшості випадків операції при закритих ушкодженнях органів черевної порожнини і заочеревинного простору відносяться до т.зв. жізнеспасающіх операціям. З цим пов'язана необхідність максимально ранньої діагностики таких пошкоджень. Чергова бригада повинна бути чудово підготовлена, добре знати клінічні критерії, алгоритм дій і стандарти в лікуванні пошкоджень живота. Особливістю діагностики закритих травм живота є і те, що майже завжди її доводиться проводити паралельно з протишоковими або реанімаційними заходами, які також займають певний час і відволікають сили персоналу.
Первинний огляд.
Знання механізму травми допомагає провести первинний огляд цілеспрямовано. Якщо хворий впав вдома зі стільця і ​​скаржиться на болі в животі, то у вас є і час для більш ретельного і детального огляду та обстеження, та й психологічно ми не чекаємо важких пошкоджень при такому механізмі травми. Хоча пам'ятаю випадок з практики, коли доставили молоду жінку, яка спіткнулася, впала, підвелася, втратила свідомість. Доставлена ​​машиною швидкої допомоги. Після огляду виставлено діагноз розрив селезінки, внутрішньочеревний кровотеча. Але якщо хворий був збитий машиною або впав з 5-го поверху, гемодинаміка його вкрай нестійка, а клінічно не визначається наявність нестабільного перелому тазу, то з великою часткою ймовірності можна припустити внутрішньочеревного локалізацію катастрофи. При первинному огляді хворий повинен бути повністю роздягнений. Якщо потерпілий у свідомості, на ваш питання - де болить? - Він може відповісти адекватно і точно. Але навіть і в цьому випадку необхідно детально обстежити все тіло: волосяну частину голови, шийний відділ хребта, область ключиць і їх зчленувань, реберний каркас (Звертаючи особливу увагу на виявлення підшкірної емфіземи, відставання грудної клітини, наявність парадоксального дихання, дані аускультації і т.д.), область тазу з проведенням навантажувальних тестів і катетеризацією сечового міхура, кінцівки і суглоби.
Завжди звертати особливу увагу на участь живота в диханні. Це важлива ознака, і якщо ви просите хворого В«надутиВ» і В«втягнутиВ» живіт і при цьому передня черевна стінка здійснює повноцінні екскурсії, то ймовірність катастрофи в черевній порожнині, мінімальні. Ретельна поверхнева і глибока пальпація допоможе визначити область локальної (або розлитої) хворобливості, захисне м'язове опір, виявити позитивні симптоми подразнення очеревини. При пошкодженнях порожнистих органів вже при первинному огляді часто визначаються досить різка розлита болючість, напруження м'язів і позитивний симптом Щоткіна-Блюмберга. Одним з провідних фізикальних ознак внутрішньочеревної кровотечі є симптом Кулленкампфа (наявність виражених симптомів подразнення очеревини без ригідності передньої черевної стінки). Перкусія менш інформативна, особливо при поєднаних переломах кісток тазу. У таких випадках неможливо укласти хворого на бік для визначення переміщення тупості, а в положенні на спині вкорочення перкуторного звуку часто свідчить про наявності тільки заочеревинної гематоми. Відсутність перистальтики частіше зустрічається при ушкодженнях кишечнику або брижі. При супутньої ЧМТ з порушеннями свідомості діагностика внутрішньочеревних ушкоджень ще більш ускладнюється. Саме при таких поєднаннях пошкоджень виробляється понад 50% діагностичних лапаротомий. У таких ситуаціях на перший план виходить виявлення гемодинамічної нестабільності, і якщо систолічний АТ визначається на рівні 80-70 мм, то вже протягом перших 10-15 хв необхідно провести УЗД черевної порожнини або (при неможливості) виконати лапаскопію. При відсутності лапароскопа справити лапароцентез. За даними сучасних джерел, чутливість, специфічність і точність ультрасонографії для діагностики внутрішньочеревної кровотечі складають від 95 до 99%. Детальний знайомство із сучасною літературою дозволяє уявити собі схему обстеження хворих з підозрою на закриту травму живота так: у гемодинамічно стабільних хворих провідним методом діагностики є КТ. У хворих з нестабільною гемодинамікою на перший план виходять УЗД і лапароскопія. На думку авторів, точність УЗД при пошкодженні нирок склала 100%, при розривах печінки - 72%, селезінки - 69%, кишечника - 0%. Основним методом діагностики у гемодинамічно стабільних хворих вважають КТ. Багато автори рекомендують застосовувати додатково КТ у всіх випадках, коли УЗД показав негативні результати, але є клініка внутрішньочеревних ушкоджень і навіть тоді, коли УЗД дало позитивні результати. Особливо важка диференціальна діагностика всередині - і заочеревинного кровотечі Наступний етап обстеження - рентгенографія черевної порожнини. Передопераційна підготовка.
Так як операції при пошкодженнях органів черевної порожнини, в основному, відносяться до реанімаційним операціях, тобто до операціям, спрямованим на порятунок життя, і вони повинні виконуватися в максимально короткі після надходження в лікарню терміни, то і підготовка до ним повинна займати мінімальний час. До передопераційної підготовки слід відносити і деякі з реанімаційних заходів: інтубація трахеї і санація трахеобронхіального дерева (при наявності показань); паралельне визначення групової приналежності крові і резус-фактора (експрес-метод); початок інфузійної терапії для ліквідації критичної гіповолемії; профілактичне дренування плевральної порожнини (навіть при обмеженому пневмотораксі); установка сечового катетера і контроль над виділенням сечі; введення шлункового зонда з евакуацією вмісту. Підготовка до операції завершується обробкою майбутнього операційного поля (гоління, мило, антисептики). У терм...
