ЗМІСТ
Введення
1. Етіологія
2. Класифікація
3. Клініка
4. Лікування
6. Висновок
Література
ВСТУП
Вугрової хвороба (Acne Vulgarus) - це запальне захворювання волосяних фолікулів і сальних залоз шкіри. Як правило, уражуються ділянки з підвищеним вмістом сальних залоз: обличчя, груди, спина.
Акне - вельми поширене шкірне захворювання. За статистикою, їм страждає до 80% населення у віці від 12 до 25 років, і приблизно 30 - 40% осіб старше 25 років. Тенденція В«дорослішанняВ» цього захворювання обумовлює актуальність даної проблеми та необхідність розробки нових ефективних засобів і схем лікування. Більш ніж в одній третині випадків ця патологія вимагає серйозного, часом тривалого лікування у фахівця.
Розацеа (rosacea, acne rosacea, rosaceus, рожеві вугри, акне рожеві) - це неінфекційне, хронічне запальне захворювання шкіри обличчя, що вражає людей переважно зрілого віку. Захворювання починається на третьому-четвертому десятилітті життя і досягає розквіту між 40-м і 50-м роком. Частіше страждають жінки (60%), хоча гіперплазія сполучної тканини і сальних залоз, призводять до рінофіма, спостерігаються винятково в чоловіків. Розацеа зустрічається у всіх рас, але переважно у світлошкірих і дуже рідко у чорношкірих (негрів Африки та Америки). Епідеміологічні дослідження в Північній Америці показують, що розацеа хворіють від 5% до 7% населення. У скандинавських країнах ця цифра сягає 10%, а в Німеччині оцінюється в 7%. Англійці називають розацеа "припливи кельтів". У осіб ірландського походження частіше зустрічаються більш виражені форми захворювання.
1. ЕТІОЛОГІЯ
В даний час відомо три основні причини акне - гормональний дисбаланс в організмі, негативний вплив зовнішніх і внутрішніх факторів, спадкова схильність. Гормони (андрогени) регулюють багато процесів, відбуваються в шкірному покриві, в тому числі секрецію сальних залоз і інтенсивність ороговіння (кератозу). Вони виробляються в наднирниках, а також чоловічих і жіночих статевих залозах - яєчках і яєчниках. У період статевого дозрівання або внаслідок патологічних змін спостерігається підвищена вироблення андрогенів, що веде до гіперсекреції шкірного сала і надмірного ороговению епідермісу.
До зовнішніх факторів, що впливає на розвиток акне, можна віднести недотримання правил особистої гігієни, неправильно підібрані косметичні засоби, несприятливі кліматичні умови, надмірне ультрафіолетове опромінення, шкідливі умови роботи. Внутрішні механізми представлені емоційним стресом, неповноцінним харчуванням, захворюваннями внутрішніх органів. Неправильне харчування має на увазі переважання в раціоні насичених жирів, очищених вуглеводів, а також зловживання гострою, пряною і солоною їжею. В основі спадкової схильності лежить різна активність генів, що відповідають за розвиток сальних залоз, інтенсивність їхньої роботи, синтез гормонів, що регулюють їх діяльність. Цим можна пояснити наявність легких і важких форм захворювання, а також високу ймовірність розвитку вугрової висипки саме у пацієнтів, родичі яких стикалися з подібною проблемою. В результаті дії всіх перерахованих факторів розвивається підвищена секреція себума зі зміненим якісним складом. Він практично втрачає бактерицидні властивості, внаслідок чого на поверхні шкіри починається активне розмноження патогенної мікрофлори.
Проникнення рідкого шкірного сала в епідерміс знижує його захисні властивості, порушує процес природного відлущування. Паралельно відбувається інтенсивне ороговіння клітин, що вистилають порожнина фолікулярного каналу, в результаті якого пори забиваються і утворюються комедони. Скупчення на даному субстраті шкідливих бактерій і грибків викликає запалення і утворення вугрів. Порушення процесу нормального ороговіння відбувається через нестачу в секреті сальних залоз лінолевої кислоти. Цьому сприяє і підвищений вміст холестеринових з'єднань.
Якщо в результаті гіперкератозу розширюється отвір каналу, то утворюється відкритий комедон, що має вигляд чорної точки через наявність окислених складових себума. При цьому шкірне сало, бруд і рогові лусочки скупчуються біля поверхні шкіри. У випадку глибоко залягання пробки повністю припиняється дренаж протоки, доступ кисню і створюються сприятливі умови для розмноження патогенної мікрофлори, насамперед бактерій Propionibacterium acnes. Саме такі закриті комедони найчастіше перероджуються в запальні елементи акне.
Причина виникнення розацеа ще невідома, хоча щодо походження захворювання є багато теорій. У патогенезі розацеа провідну роль відіграють судинні порушення, патологія шлунково-кишкового тракту, дисфункції ендокринної системи, психосоматичні та імунні порушення, а також ряд ендокринних факторів. Генетичної схильності до розацеа не встановлено.
Ряд елементарних факторів (Алкоголь, гарячі напої та прянощі) стимулюють слизуватої оболонки шлунка і за рахунок рефлекторного дії викликає розширення кровоносних судин обличчя. Вважають, що надмірне вживання в пишу м'яса є причиною формування рінофіми. Однак розацеа розвивається і у вегетаріанців, що ставить під сумнів це припущення. Немає достовірної зв'язку між реакцією припливів крові та прийомом їжі з великим вмістом глютамата натрію, застосовуваного в якості смакових добавок в м'ясні продукти (синдром китайських ресторанів). Зловживання кавою, чаєм або колою, на думку деяких учених, патогенетично пов'язане з розацеа, однак ретельні дослідження показали, що припливи крові до шкіри обличчя викликає вода з температурою вище 60 В° С, а не власне кави [J. K. Wilkin, 1979]. Тим не менш, авторами в рекомендаціях по дієті хворим розацеа все ж наказується виключати з їжі продукти, провокуючі еритему, такі як алкоголь, гарячі напої, гострі страви та цитрусові.
Одним з факторів, обумовлюють розвиток розацеа, є підвищений вміст порфіринів в секреті сальних залоз шкіри обличчя, яке в поєднанні з низкою інших причин викликає фотодинамічної поразку структурних елементів шкіри.
Наявність пустульозні елементів, а також ефективність застосування антибактеріальних препаратів при розацеа дозволили припустити інфекційну природу захворювання. Однак при неодноразових бактеріологічних дослідженнях етіологічна роль бактерій не була доведена - вміст пустул в більшості випадків стерильно. Грамнегативні мікроорганізми свідчать лише про тяжкість захворювання (Грамнегативних розацеа).
Одна з найбільш частих причин розацеа - наявність кліщів роду Demodex folllculorum. Виявлення при гістологічному дослідженні кліщів в окремих інфільтратах, а також ефективність акаріцидних препаратів (гексахлороціклогексан, кротамітон, бензил-бензоат), метронідазолу і сірки при розацеа підтверджують це припущення. Разом з тим локалізація висипних елементів розацеа переважно не пов'язана з фолікулярним апаратом, а Demodex folllculorum виявляється не у всіх хворих. Demodex folllculorum - фізіологічний представник мікрофлори шкіри, заселення їм фолікулів значно збільшується з віком. Зовнішнє застосування сірки при розацеа веде до клінічного поліпшення, але не до Гістопатологічні редукції личинок кліщів. Більшість авторів пов'язують виникнення екстрафаціальной форми розацеа з інфікуванням Demodex folllculorum. У деяких хворих виявляються навіть специфічні антитіла до демодекс.
На думку деяких вчених порушення діяльності шлунково-кишкового тракту не грає провідної ролі в патогенезі розацеа. У 50-90% пацієнтів з розацеа виявлені клінічні та гістологічні ознаки гастриту, а у 33% - патологічні зміни слизової оболонки тонкої кишки. На підставі результатів дослідження шлункового соку патогенетичне значення надають частіше гіпо-або анацидного стану, рідше - гіперацидний. Повідомляється про асоціацію розацеа з хронічними запальними захворюваннями шлунка та кишечнику.
Деякі дослід...
