Реферат Захворювання і аномалія розвитку внутрішнього вуха

-->p>

До числа вроджених дефектів відносяться аномалії розвитку внутрішнього вуха, які можуть бути різними. Спостерігалися випадки повної відсутності лабіринту або недорозвинення окремих його частин. У більшості вроджених дефектів внутрішнього вуха відзначається недорозвинення кортиева органу, причому нерозвинений виявляється саме специфічний кінцевий апарат слухового нерва - Волоскові клітини. На місці кортиева органу в цих випадках утворюється горбок, складається з неспецифічних епітеліальних клітин, а іноді не буває і цього горбка і основна мембрана виявляється абсолютно гладкою. У деяких випадках недорозвинення волоскових клітин відзначається тільки на окремих ділянках кортиева органу, а на іншому протязі він страждає відносно мало. У таких випадках може виявитися частково збереженою слухова функція у вигляді острівців слуху.

У виникненні вроджених дефектів розвитку слухового органу мають значення всякого роду чинники, що порушує нормальний хід розвитку зародка. До таких факторів відноситься патологічне вплив на зародок з боку організму матері (інтоксикація, інфікування, травмування плода). Відому роль може грати і спадкове нахил.

Від вроджених дефектів розвитку слід відрізняти ушкодження внутрішнього вуха, які іноді відбуваються під час родового акту. Такі пошкодження можуть з'явитися результатом здавлення голівки плоду вузькими родовими шляхами або наслідком накладення акушерських щипців при патологічних пологах.

Пошкодження внутрішнього вуха спостерігаються іноді у маленьких дітей при ударах голови (падіння з висоти); при цьому спостерігаються крововиливи в лабіринт і зміщення окремих ділянок його вмісту. Іноді в цих випадках можуть пошкоджуватися одночасно також і середнє вухо, і слуховий нерв. Ступінь порушення слухової функції при травмах внутрішнього вуха залежить від протяжності пошкодження і може варіювати від часткової втрати слуху на одне вухо до повної двосторонньої глухоти.

Запалення внутрішнього вуха (Лабіринт) виникає трьома шляхами:

1) внаслідок переходу запального процесу з середнього вуха;

2) внаслідок поширення запалення з боку мозкових оболонок;

3) внаслідок занесення інфекції струмом крові (при загальних інфекційних захворюваннях).

При гнійному запаленні середнього вуха інфекція може проникнути у внутрішнє вухо через кругле або овальне вікно в результаті пошкодження їх перетинчастих утворень (вторинної барабанної перетинки або кільцеподібної зв'язки). При хронічному гнійному отиті інфекція може перейти під внутрішнє вухо через зруйновану запальним процесом кісткову стінку, яка відокремлює барабанну порожнину від лабіринту.

З боку мозкових оболонок інфекція проникає в лабіринт зазвичай через внутрішній слуховий прохід по оболонкам слухового нерва. Такий лабіринт носить назву менінгогенного і спостерігається частіше всього в ранньому дитячому віці при епідемічному церебральному менінгіті (гнійному запаленні мозкових оболонок). Слід відрізняти цереброспінальний менінгіт від менінгіту вушного проходження, або так званого отогенного менінгіту. Перший є гострим інфекційним захворюванням і дає часті ускладнення у вигляді ураження внутрішнього вуха.

За ступенем поширеності запального процесу розрізняють дифузний (розлитої) і обмежений лабіринт. У результаті дифузного гнійного лабіринту кортів орган гине і равлик заповнюється волокнистої сполучної тканиною.

При обмеженому лабіринті гнійний процес захоплює не всю равлика, а лише частина її, іноді тільки один завиток або навіть частина завитка.

У деяких випадках при запаленні середнього вуха та менінгіті у лабіринт проникають не самі мікроби, а їх токсини (отрути). Розвивається в цих випадках запальний процес протікає без нагноєння (серозний лабіринт) і зазвичай не веде до загибелі нервових елементів внутрішнього вуха.

Тому після серозного лабіринту повна глухота зазвичай не виникає, однак нерідко спостерігається значне пониження слуху внаслідок утворення рубців і зрощень у внутрішньому вусі.

Дифузний гнійний лабіринт призводить до повної глухоти; результатом обмеженого лабіринту є часткова втрата слуху на ті чи інші тони в залежності від місця ураження в равлику. Оскільки загиблі нервові клітини кортиева органу не відновлюються, глухота, повна або часткова, яка виникла після гнійного лабіринту, виявляється стійкою.

У тих випадках, коли при лабіринті в запальний процес втягнута і вестибулярна частина внутрішнього вуха, крім порушення слухової функції відзначаються також симптоми ураження вестибулярного апарату: запаморочення, нудота, блювання, втрата рівноваги. Ці явища поступово стихають. При серозному лабіринті вестибулярна функція в тій чи іншій мірі відновлюється, а при гнійному - в результаті загибелі рецепторних клітин функція вестибулярного аналізатора повністю випадає, у зв'язку з чим у хворого залишається надовго або назавжди невпевненість в ходьбі, невелике порушення рівноваги.

2.Невоспалітельние захворювання внутрішнього вуха

Отосклероз - захворювання кісткової тканини лабіринту неясної етіології, яким хворіють переважно жінки молодого віку. Погіршення настає під час вагітності та інфекційних захворювань.

При патологоанатомічному дослідженні виявляють порушення мінералізації кісткової тканини з утворенням отосклеротіческого вогнищ в області вікна переддвер'я і передньої ніжки стремена.

Клінічно захворювання проявляється прогресуючим зниженням слуху і шумом у вухах. Слух знижується на початку за типом порушення звукопровідного апарату, в подальшому при залученні в процес равлики уражається звукосприймальний апарат. Часто відзначаються явища парадоксального слуху - пацієнт краще чує в галасливій обстановці.

При отоскопії змін з боку барабанної перетинки не відзначається. Звертає на себе увагу витончення шкіри зовнішнього слухового проходу і відсутність сірки.

Лікування хірургічне, операція отримала назву стапедопластика . Рухливість звукопроводящей системи відновлюється шляхом видалення замурова...