Контрольна робота
З дисципліни: "Технічні засоби у фізичній реабілітації"
р. Горлівка
2009
1. Аероіонотерапія
2. Техніка безпеки в фізіотерапевтичному кабінеті
Список літератури
1. Аероіонотерапія
аероіонотерапія лікувальний фізіотерапевтичний
Аероіонотерапія - метод лікувально-профілактичного впливу на організм іонізованим повітрям (Аероіонами). Аероіони - це частинки атмосферного повітря, несуть на собі позитивний чи негативний заряд, що отримується за допомогою іонізаторів чи іншим способом. У навколишньому нас атмосфері також є невелика кількість аероіонів.
1 см3 повітря зазвичай містить близько 750 позитивних та 650 негативних аероіонів. Джерелом їх освіти є космічні або ультрафіолетові промені, атмосферні розряди, радіоактивність грунту та ін У звичайних природних умовах відношення числа позитивних іонів до числа негативних в 1 см3 повітря, зване коефіцієнтом уніполярні, більше одиниці і становить 1,1-1,2. У лікувальній практиці використовують переважно негативно заряджені аероіони, при цьому коефіцієнт уніполярні дорівнює 0,1-0,2. З цією ж метою застосовують і заряджені гідроаероіони, що утворюються при розпиленні води (гідроаероіонотерапія). Розрізняють легкі, рухливі аероіони і важкі продукти з'єднання аероіонів із зваженими в повітрі частинками пилу, диму, пари і т.д.
Фізіологічне та лікувальна дія аероіонів
Аероіони, досягаючи поверхні шкіри і слизових оболонок, втрачають електричний заряд, передаючи його тканинам, клітинам крові, і стають високоактивними атомами і молекулами. Так, молекули О2 і О3 є сильними окислювачами, а атоми азоту і водню сильними відновниками. Вступаючи у взаємодію з молекулярними комплексами мембран і електролітами, вони утворюють різні продукти електрообмена і біологічно активні речовини. При цьому продукти рекомбінації позитивних аероіонів знижують провідність нервових провідників у зоні впливу, а негативних підвищують її. Хімічно активні атоми і молекули в шкірі і слизових оболонках дихальних шляхів стимулюють місцеві метаболічні процеси, викликають розширення артеріол і посилення місцевого кровотоку, активують репаративні процеси, впливають на місцевий імунітет. У свою чергу це призводить до ряду нервово-рефлекторних і гуморальних реакцій. Характер останніх визначається концентрацією аероіонів, тривалістю та локалізацією впливу, чутливістю організму до іонізованого повітрю.
Аероіони позитивної і негативної полярності нерідко приводять до протилежних реакцій. Негативна аероіонотерапія підвищує активність миготливого епітелію трахеї, легеневу вентиляцію, збільшує споживання кисню і виділення вуглекислоти, стимулює дихальні ферменти, підсилює окислювально-відновні процеси в тканинах. Під впливом негативних аероіонів відбувається збільшення гемоглобіну і кількості еритроцитів, сповільнюється ШОЕ і згортання крові, змінюється рН крові в лужну сторону. Артеріальний тиск при дії негативних аероіонів знижується, а частота серцевих скорочень сповільнюється. Дія негативних аероіонів змінює функціональний стан ЦНС, підвищує рефлекторну збудливість нервових клітин та м'язів, підсилює процеси гальмування в корі великого мозку. Негативна аероіонотерапія покращує загальне самопочуття, нормалізує сон, підвищує розумову і фізичну працездатність. Відзначено стимулюючу дію негативних іонів на білковий, вуглеводний, водний обмін, синтез вітамінів (особливо групи В і С), стабілізуючий вплив на рівень кальцію і фосфору в крові. Під впливом негативної аероіонотерапії підвищується стійкість до різних несприятливих факторів зовнішнього середовища, стимулюються захисні сили при ряді захворювань шляхом підвищення реактивності загальних і місцевих бар'єрних функцій. Негативні іони знижують ступінь сенсибілізації, стимулюють фагоцитарну активність лейкоцитів. Все це і визначило використання в лікувальній практиці негативних аероіонів.
Позитивні аероіони викликають в організмі в основному протилежні зрушення. Так, під їх впливом знижується активність окислювально-відновних процесів, прискорюється ШОЕ, підвищується згортання крові, пригнічується активність миготливого епітелію легенів, підвищується збудливість ЦНС, знижується працездатність і т.д.
Апаратура. Методика та техніка аероінотерапія
Для отримання аероіонів штучним шляхом застосовують кілька способів іонізації повітря. Найбільш широко для цих цілей використовують аероіонізірующую здатність електростатичного поля високої напруженості. Іонізатори такого типу називають електроеффлювіальнимі. До них відносяться апарати АІР-2, електроеффлювіальная люстра ЕЕФ-01, "Іонотрон", "Озотрон", серія "Еліон-132", апарати для франклінізації АФ-3, ФА-5-3, ФА-50-3 та ін Для отримання гідроаероіонов застосовують гідроаероіонізатори ДАІ-4 і ДАІ-4У.
Аероіонотерапія може здійснюватися шляхом вдихання аероіонів (загальна процедура) або впливу ними на патологічний осередок, рефлексогенні зону (місцева процедура). Вона може бути індивідуальній чи груповій. Для проведення процедури загальної аероіонізації використовують електроеффлювіальние іонізатори, при цьому повітряний зазор між електродом і хворим повинен бути не менше 1,5 м., а при застосуванні гідроаероіонізаторов 20-25 см. При місцевій аероіонізації електрод розташовують на відстані 10-20 см. Під час процедури груповий аероіонотерапії хворі розташовуються в зручних кріслах по колу на відстані 1 м від апарата. Перед впливом необхідно видалити металеві предмети з вух, волосся, зняти металеві ланцюжка. Одяг повинен бути легким, обличчя, шия, руки - відкриті. Під час процедури хворий повинен спокійно дихати через ніс і рот, час від часу робити глибокі вдихи. Аероіонотерапія проводять у добре провітрюваному приміщенні без запиленості і високої вологості повітря.
Аероіонотерапія дозується за кількістю іонів вдихається за період проведення процедури. Лікувальна доза за одну процедуру 75-150 млрд. аероіонів. Час, необхідний для отримання дози, встановлюється з гласно паспортними даними приладу, виходячи з концентрації іонів на певній відстані від приладу (воно коливається від 10 до 30 хв). Курс лікування складає 15-20 процедур, що проводяться щодня або через день.
Показання та протипоказання до аероіонотерапії
В· Показання:
В· гострі та хронічні риніти, синусити, ларингіти, фарингіти, трахеїти, бронхіти, озена без обширних руйнувань слизової оболонки носа, вазомоторний риніт;
В· бронхіальна астма легкого і середнього ступеня тяжкості;
В· неактивний туберкульоз легенів;
В· бронхоектатична хвороба, пневмосклероз, профілактика професійних бронхолегеневих захворювань;
В· астенічні симптоми соматичного та травматичного генезу;
В· мігрень, вегетативна дистонія;
В· артеріальна гіпертензія I і II ступеня;
В· неврастенія, розлади сну;
В· опіки, рани, трофічні виразки;
В· афтозний стоматит, пародонтоз;
В· деякі шкірні захворювання та ін
Протипоказання:
В· тяжкі форми бронхіальної астми, виражена емфізема легенів;
В· активний прогресуючий туберкульоз легенів;
В· злоякісні новоутворення;
В· виражений атеросклероз коронарних і мозкових артерій,;
В· вагітність;
В· різке загальне виснаження організму;
В· озена з глибокими деструктивними змінами;
В· депресивними стану;
В· підвищена чутливість до іонізованого повітря.
2. Техніка безпеки в фізіотерапевтичному кабінеті
Сучасні апарати для фізіотерапії є джерелами електричних струмів і електромагнітних полів, які при необережному
і невмілому використанні можуть викликати пошкодження тканин організму і небажані зміни здоров'я як хворих, так і обслуговуючого персоналу.
Для ...
