Зміст
Введення
Глава 1. Загальні положення щодо надання першої медичної допомоги підводникові
1.1 Загальні положення по наданню першої медичної допомоги підводникові
1.2 Критерії припинення заходів по реанімації
Глава 2. Прийоми надання першої медичної допомоги в різних ситуаціях
2.1 Внутрішньовенні ін'єкції і перфузії в умовах барокамери
2.2 плевральної пункції при пневмотораксі
2.3 Інтубація трахеї
2.4 Конікотомія
2.5 Трахеостомія
2.6 Штучна вентиляція легенів
2.7 Зовнішній масаж серця
2.8 внутрішньосерцевої введення лікарських засобів
2.9 Тампонада носа
2.10 паранефральній блокада
2.11 Катетеризація сечового міхура
2.12 надлобковой пункції сечового міхура
Висновок
Список використаної літератури
Введення
Проблеми збереження здоров'я, пов'язані із зануренням під воду, обумовлені небезпекою водного середовища і диханням стисненими газами з більш високим (у порівнянні з нормальним атмосферним) тиском.
Медична допомога при невідкладних станах, пов'язаних зі специфічними, неспецифічними захворюваннями водолазів і травмами, на місці події (на водолазної станції) має поєднувати комплекс заходів, спрямованих на усунення або блокування всіх причин, що призводять до розвитку небезпечних для здоров'я і життя станів, а також на відновлення порушених функцій. Заходи повинні реалізовуватися в повному обсязі в залежності від стану потерпілого і виду медичної допомоги (першої допомоги, долікарської, першої лікарської, кваліфікованої, спеціалізованої).
Надання першої медичної допомоги водолазу має ряд відмінностей від загальних правил надання першої медичної допомоги, що пов'язано з роботою на глибині і диханням стисненими газами. Проте дані заходи здійснимі і знати про них і вміти надати допомогу товаришеві дуже важливо як для водолаза професіонала, так і для любителя.
Мета даного дослідження коротко розглянути основні прийоми надання першої медичної допомоги потерпілому водолазу. У зв'язку з цим нам необхідно вирішити ряд завдань, а саме розглянути окремо основні випадки, в який водолазу може знадобитися долікарська допомога.
При написанні даної роботи були використані роботи Смоліна В., найбільш повно розкривають цікавлять нас питання, а так само ряд інших спеціальних видань.
Глава 1. Загальні положення щодо надання першої медичної допомоги водолазу
1.1 Загальні положення по наданню першої медичної допомоги водолазу
Заходи по наданню першої медичної допомоги водолазу повинні починатися з негайного припинення дії травмуючого фактора (якщо воно триває), для чого може знадобитися спуск страхує водолаза. Всі інші дії проводяться після підйому водолаза з води і швидкого повного або часткового звільнення від водолазного спорядження, яке в необхідних випадках розрізається. Якщо піднятого на поверхню водолазу показана лікувальна рекомпрессия або гіпербарична оксигенація, то надання допомоги проводиться як перед приміщенням в барокамеру, так і в ході проведення лікувальної рекомпресії або ГБО. При наданні допомоги слід враховувати особливості проведення внутрішньовенних ін'єкцій в умовах барокамери. При важкій травмі (переломах черепа, хребта та ін) для надання кваліфікованої медичної допомоги в лікувально-профілактичному установі потерпілому викликається спеціальна реанімаційна автомашина чи повітряний санітарний транспорт.
Укладати потерпілого, переносити і перевозити слід в положенні, при якому максимально виключені шкідливі дії і струсу.
Раптова втрата свідомості, зупинка кровообігу і дихання у водолазів можуть бути ускладненням таких захворювань і патологічних станів, як утоплення, кисневе голодування, отруєння киснем, вуглекислим газом і вихлопними газами, баротравма легенів, декомпресійна хвороба, переохолодження, перегрівання, механічна травма.
Втрата свідомості виникає в результаті порушення діяльності головного мозку. При втраті свідомості потерпілий лежить без руху, не відповідає на питання, не реагує на навколишні впливу. Основними симптомами зупинки серця і кровообігу є:
В· втрата свідомості;
В· відсутність пульсу, в тому числі на сонних артеріях;
В· відсутність серцевих тонів;
В· зупинка дихання або раптова поява дихання агонального типу;
В· блідість або синюшність шкіри і слизових оболонок;
В· максимальне розширення зіниць, які не реагують на світло;
В· судоми, які можуть з'явитися в момент втрати свідомості.
Ці симптоми переконливо свідчать про зупинку кровообігу і вимагають негайного початку реанімаційних заходів: масажу серця і штучної вентиляції легких.
Реанімація повинна проводитися своєчасно, правильно і безперервно. Стандартна схема заходів, що входять в реанімацію, включає в себе очищення дихальних шляхів; штучну вентиляцію легенів способом В«з рота в ротВ» або В«з рота в нісВ»; зовнішній масаж серця.
При неможливості відновлення вільної прохідності дихальних шляхів очищенням ротової порожнини, правильним укладанням постраждалого і іншими простими заходами проводяться екстрені способи надання допомоги: інтубація трахеї, Конікотомія або трахеостомія. Ці маніпуляції виконує лікар. Фельдшер може проводити інтубацію трахеї під контролем лікаря. Конікотомія і трахеостомія проводяться при неможливості інтубації: вираженому ларингоспазме, набряку гортані, травмі щелеп і ін При відсутності дихання після коникотомии або трахеостомії проводиться штучна вентиляція легенів за допомогою ручних або автоматичних дихальних апаратів.
У разі ускладнення баротравми придаткових пазух носа або барогіпертензіонного синдрому носовою кровотечею, яке не вдається зупинити звичайними методами, може виникнути необхідність проведення передньої або задньої тампонади носа.
При неврологічних ускладненнях декомпрессионной хвороби і баротравми легенів може знадобитися проведення паранефральній блокади, катетеризації або пункції сечового міхура для евакуації його вмісту. При баротравмі легенів може виникнути пневмоторакс, що вимагає пункції плевральної порожнини.
У разі відсутності на місці події лікаря (фельдшера) незалежно від успішності реанімаційних заходів, інших видів невідкладної допомоги або проведення лікувальної рекомпресії, здійснюваних водолазами, до потерпілого по можливості повинен бути швидко викликаний лікар (фельдшер) для розширення обсягу допомоги та керівництва діями водолазів.
1.2 Критерії припинення заходів по реанімації
Проведення штучної вентиляції легенів і зовнішнього масажу серця продовжується до повного пожвавлення з поверненням у потерпілого свідомості або до рішення лікаря про припинення пожвавлення. Показниками ефективності реанімаційних заходів служать:
1. поява під час масажу поштовхів на сонній, стегновій або променевої артеріях;
2. порозовеніе шкіри носогубного трикутника (з'являється не завжди);
3. поява самостійних дихальних рухів (що не виключає необхідності проведення штучної вентиляції легенів до відновлення адекватного самостійного дихання);
4. звуження зіниць, поява реакції їх на світло;
5. відновлення свідомості.
Якщо через 30-40 хв від початку масажу серця, штучного дихання та медикаментозної терапії, що проводиться лікарем (фельдшером), серцева діяльність не відновлюється, зіниці залишаються широкими без реакції на світло, то можна вважати, що в організмі наступили незворотні зміни і загибель мозку, внаслідок чого подальша реанімація недоцільна.
Загальновизнаними критеріями смерті мозку в умовах нормотерміі (при температурі тіла не нижче 34 В° С) при виключенні дії наркотиків є наступні:
В· повне і стійка відсутність свідомості;
В· стійке відсутність самостійного ...
