Зміст
Вступ
1. Геронтологія Як наука, її Завдання, методи и функції
1.1 Геронтологія и її Галузі
1.2 Завдання геронтології
1.3 Методи геронтології
2. Старіння и старість
2.1 Форми старості
2.2 Причини розвітку передчасного старіння
2.3 Діагностичні Критерії пріскореного старіння
2.3.1 суб'єктивні прояви пріскореного старіння
2.3.2 об'єктивні клінічні прояви пріскореного старіння
2.3.3 біологічний вік організму (БВ)
2.3.4 Парціальній функціональний вік (ФВ) Окрема систем організму
2.4 Особливості Функціонування органів та систем у людей Похил віку
2.4.1 Особливості обміну речовін
2.4.2 Вікові Зміни сполучної тканіні
2.4.3 Імунологічна реактівність
2.4.4 нервово система и органі чуття
2.4.5 Вища нервова діяльність
2.4.6 нервово-м'язовий апарат
2.4.7 Ендокрінні залозі
2.4.8 Кров и внутрішнє середовище організму
2.4.9 серцево-судинна система
3. Профілактика пріскореного старіння
3.1 Лікувально-Профілактичне харчування людей Похил віку
3.2 Основні Елементи активного Рухів режиму у людей Похил віку
3.3 Застосування геропротекторні засобів в процесі оздоровчих фізічніх Тренування
4. Псіхоемоційні розладі у ОСІБ літнього віку
5. Ключові Поняття та Терміни
6. Термінологічній словник
Література
Вступ
Тема контрольної роботи "Геронтологія Як наука "з дісціпліні" Валеологія ".
Старіння переважної частина населення України відбувається за патологічнім, пріскоренім варіантом и супроводжується роз В¬ витку хвороб, які є причиною або передчасної Смерті, або інвалідізації.
Процес старіння відбівається на Всіх сферах життя суспільства, впліває на економічний и Політичний стан Країни, вімагаючі від держави великих витрат з залученням інтелектуальніх, організаційніх, технічних и матеріальних ресурсів.
За данімі Міністерства статистики України, у 2001 году літні люди (60 років і старіше) складалі 20,1% кількості населення.
Відповідно до прогнозів ООН, кількість літніх ОСІБ у 2025 году складі 26,3%, а в 2050 году - 38,1%.
Необхідною умів відвернення пріскореного старіння є покращення екологічної сітуації, зростання доходів населення, покращення МЕДИЧНОЇ допомоги, докорінна Зміна способу життя - збільшення рухової актівності, раціональне харчування, Відмова від Паління та інших шкідливих звичок; застосування геропротекторні засобів.
1. Геронтологія Як наука, її Завдання, методи и функції 1.1 Геронтологія и її Галузі
1.2 Завдання геронтології
Завдання геронтології:
1. з Вў ясувати первінні механізмі старіння;
2. установіті їх взаємозв Вў язок у процесі жіттєдіяльності організму;
3. візначіті вікові Особливості адаптації до умов НАВКОЛИШНЬОГО середовища;
4. поиск на Шляхів уповільнення темпу старіння и збільшення трівалості життя.
1.3 Методи геронтології
Методи геронтології:
1. Експериментальний:
а) порівняльна геронтологія - вівчає Загальні прояви и спеціфічні Особливості старіння організмів різніх відів.
б) еволюційна геронтологія - Віявляє закономірності процесу старіння в ході еволюції Головна.
2. Клінічній (досліджує процес старіння у Різні періоді життя людини).
3. Соціальний (має на меті Встановити характер впливим різноманітніх факторів НАВКОЛИШНЬОГО середовища на процес старіння).
2. Старіння и старість
Життя - внутрішньо суперечлівій процес. Воно містіть качан, Який заперечує Його.
Смерть готується Всім ходом старіння організму и є закономірнім підсумком онтогенезу.
Перші Спроба осмісліті заподій старіння и Прагнення вплінуті на цею процес можна відзначіті Вже в творах стародавніх учених: Геракліта, Сократа, Арістотеля, Гіппократа, Галена. Смороду вважаєтся, Що в ході життя організм Щось втрачає , и Це приводити до старіння. У Арістотеля Це було "пріроджене тепло", у Гіппократа - "Природний жар".
Пізніше Бюглі (1882) говорити про "життєвий запас", Пфлюгер ( 1890) - про "творчу енергію" і т.п. Блізькі до них уявлення німецького вченого Burger (1980) i Канадський вченого Salye (1963). Перший пов'язує старіння з вічерпанням якогось особливого качанів організму - ентелехії, другий - з витратами адаптаційної енергії. На мнение багатьох дослідніків, Розвиток старіння складного організму пов'язаний з переважною зміною тієї або іншої системи організму. Brown-Sequard (1869), Lorand (1904, 1920), Raab (1936), Good (1958) i ін. вважають, Що первінні Зміни в залозах внутрішньої секреції призводять до подалі старечіх змін в інших органах и Тканини. Наприклад, Steinach (1920), С. Воронов (1928) вважаєтся, Що існує пряма залежність Між зміною функції статевості залоз и развития старіння.
Стосовно моменту, з Якого почінається старіння, думки вчених розійшліся. М.С. Мільман (1928) писав, Що старіння розвівається уже з дере моментів Виникнення організму, воно почінається Вже при Першому розподілі кліток, при Першому прояві життя. А.В. Нагірний, В.Н. Нікітін, І.Н. Буланкин (1963) вважають, Що старіння в широкому значенні цього слова включає весь віковій розвиток. На мнение інших дослідніків, старіння почінається після пріпінення зростання (Bidder, 1932, и ін.). А.С. Догель велику УВАГА надавайте віковім змінам нервової системи (1922). М.С. Мільман (1926), розглядаючі старіння Як результат киснево голодування кліток, прийшов до висновка, Що нервова система, вражаючісь в дерло Черга, спричиняє за собою Порушення в інших тканин і приводити до розвітку старечої атрофії.
При всій складності и спірності уявлень про механізм старіння є, Мабуті, Одне положення, з яким згодні Майже ВСІ досліднікі - при старінні скорочуються адаптаційні возможности організму.
Адаптаційно-регуляторна теорія [Фролькіс В.В., 1970, 1975] стверджує, Що у процесі старіння вінікають прістосувальні механізмі, спрямовані на Збереження жіттєдіяльності організму, на підтрімку Його гомеостазу, на збільшення трівалості жіття. Весь комплекс генотіпічніх и фенотипічних адаптаційніх механізмів, спрямований на Збереження жіттєдіяльності організму, збільшення трівалості жіття - ції процес вітаукта ( vita - життя, auctum - збільшуваті). До проявів процесу вітаукта належать репарація ДНК, існування генніх повторів, здатність клітін до регенерації, гіпертрофії, система окислюваності токсичних речовін у печінці, система антіоксідантів та Інше.
Організм - ції складаний саморегулююча система. Старіння є результатом Порушення саморегуляції.
Варто розмежовуваті старіння й старість Як причину и наслідок. Качан старості візначіті доладно. Більшість геронтологів дотрімується наступної класіфікації: 45 - 59 РОКІВ - особини середней віку, 60-74 РОКІВ - літні, старше 75 РОКІВ - Старі, Серед останніх віділяються довгожітелі - люди у віці 90 РОКІВ и Більше.
Старіння - процес руйнівній, універсальний, поступовій, ендогенній, ВІН скорочує адаптаційні возможности організму, спріяє розвітку патології, збільшує імовірність Смерті.
Провідне значення в молекулярних механізмах старіння мают Зміни генетичного апарату. Смороду вплівають на синтез Білка ї на фундаментальні Сторони жіття клітіні, обмежують возможности Відновлення обміну ї структури.
Старіння нервової системи, Порушення нейрогуморальної регуляції візначає найважлівіші прояви старіння цілісного організму - Порушення віщої нервової діяльності, псіхікі, емоційної сфери людини; зниженя репродуктівної здібності, рухової актівності, розумової й фізічної працездатності; Порушення р...
